CC BY
35
© Г. П. Рузін, О. І. Чирик, Є. М. Бабич*, Н. І. Скляр*
УДК 616. 31:616. 716. 4-001. 5-053. 81-085. 281-078 Г. П. Рузін, О. І. Чирик, Є. М. Бабич*, Н. І. Скляр*
МІКРОБІОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ДИФЕРЕНЦіЙНОГО ПІДХОДУ ДО ЗАСТОСУВАННЯ АНТИБАКТЕРІАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ЛІКУВАННІ ПЕРЕЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ Харківський національний медичний університет (м. Харків)
*ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова Національної академії медичних наук України» (м. Харків)
Дана робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Харківського національного медичного університету «Діагностика та лікування захворювань органів та тканин щелепно-лицевої ділянки», № державної реєстрації 011311002274.
Вступ. Серед травм щелепно-лицевої ділянки переломи нижньої щелепи спостерігаються найчастіше і зустрічаються в 67,3-87,1% випадків [2, 9]. Аналізуючи літературні джерела, можна виділити вікову категорію (до 80 %) хворих з переломами нижньої щелепи, яким від 18 до 40 років. Дані вітчизняних дослідників збігаються з даними зарубіжних авторів, згідно з якими пік переломів нижньої щелепи припадає на друге-четверте десятиліття життя [4, 13].
Від 65,8 до 82 % переломів нижньої щелепи локалізуються в межах зубного ряду і, отже, є відкритими [1, 11]. Обтяжуючим фактором такої патології є високий ступінь заселення ротової порожнини умовно-патогенними бактеріями, що визначає значну потенційну загрозу розвитку гнійно-запальних ускладнень. Тому, в лікувальній практиці домінує точка зору про необхідність, починаючи з перших днів госпіталізації травмованого, застосовувати антибіотики з профілактичною метою всім без виключення постраждалим, не зважаючи на вік хворого, наявність супутньої соматичної патології, строку надходження до стаціонару [8, 12].
Протягом останніх років необхідність профілактичної антибактеріальної терапії при переломах нижньої щелепи поставлена під сумнів. До роздумів наводить інформація стосовно того, що ускладнення реєструються як при застосуванні антибіотиків, так і у разі їх відсутності у схемі лікування [7, 10].
Метою дослідження стало визначення шляхів підвищення ефективності лікування переломів нижньої щелепи у хворих молодого віку без проявів супутньої соматичної патології в залежності від строків госпіталізації з моменту отримання травми.
Об’єкт і методи дослідження. Для визначення ефективності етіотропної терапії проведено обстеження 80 осіб віком від 18 до 35 років з травматичними переломами нижньої щелепи, без проявів
супутньої соматичної патології, що знаходились на лікуванні в клініці кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії ХНМУ Хворі були згруповані у три групи на основі строків від моменту травми до госпіталізації: група А (39 осіб) - хворі, що звернулися за медичною допомогою в день отримання травми або на наступний день, група Б (28 осіб) - госпіталізовані на 2-3 день після отримання травми, група В (13 осіб) - отримали медичну допомогу на 4 день та пізніше після травми. У залежності від проведеної терапії травмовані були розділені на основну групу (50 осіб) - хворі, які в схемі лікування не отримували антибактеріальну терапію, та контрольну групу (30 осіб) - пацієнти, які приймали протимікробні препарати.
Мікробіологічні дослідження, які включали в себе визначення якісного та кількісного складу мікробіо-ценозу порожнини рота у ділянці травми, проводили до початку лікувальних заходів та через 14 днів потому. Матеріал для дослідження відбирали з використанням транспортної системи з середовищем Стюарта (Меив в. г. І., Італія).
Мікробіологічні дослідження проводили згідно з діючими нормативними документами за загальноприйнятими методиками [5, 6]. Ідентифікацію вилучених культур бактерій здійснювали за морфологічними, культуральними, біохімічними ознаками згідно з „Визначником бактерій Берджі», 1997; ідентифікацію штамів грибів - за „Визначником патогенних і умовно патогенних грибів», 2001.
Кількість мікроорганізмів визначали шляхом підрахунку колонієутворюючих одиниць у 1 г матеріалу та виражали у десяткових логарифмах (Ід КУО/г).
Одержані результати статистично обробляли загальноприйнятими методами статистики за допомогою пакету програм «БІаІІвІІса V. 8. 0».
Результати досліджень та їх обговорення. Мікробний пейзаж ротової порожнини у травмованих осіб проаналізовано у залежності від терміну, що пройшов з моменту травми до госпіталізації по-страждалих (табл. 1).
Мікробні ценози у пацієнтів групи А суттєво відрізняються від мікрофлори інших двох груп постраж-далих, що звернулися за медичною допомогою в
Таблиця 1
Динаміка вилучення окремих груп мікроорганізмів від хворих з переломами нижньої щелепи у залежності від строків госпіталізації до початку лікування
Представники груп мікроорганізмів Кількість хворих та частота вилучення ( %) мікроорганізмів при госпіталізації на Всього (n=80)
група А 0-1 день (n=39) група Б 2-3 день (n=28) група В 4 та пізніше день(n=13)
Ентеробактерії 7,7 96,4 100,0 53,8
НФГНБ* 2,6 25,0 84,6 23,8
Гнієрідні коки (S. aureus, Streptococcus sрр з Я-гемолітичними властивостями) 5,1 53,6 84,6 35,0
Грамнегативні анаеробні бактерії 0 42,9 100,0 31,3
Стрептококи з а-гемолітичними властивостями 100,0 96,4 53,8 91,3
Ентерококи 5,1 46,4 61,5 28,8
Нейсерії 100,0 89,3 15,4 8,3
Грампозитивні не-спороутворюючі палички (Corynebac-terium spp, Lactobacillus spp) 51,7 10,7 0 22,5
Гемофіли 10,3 42,9 15,4 22,5
Дріжджеподібні гриби роду Candida 0 0 30,8 5,0
Примітка: * HФГHБ - неферментуючі грамнегативні бактерії родів Acinetobac-ter, Pseudomonas, Alcaligenes.
більш пізні строки. Перш за все це стосується бактерій, які можуть спричиняти розвиток гнійно-запальних ускладнень. Так, частота виділення ентеробактерій, неферментуючих грамнегативних бактерій (НФГНБ), стафілококів та р-гемолітичних стрептококів при обстеженні хворих групи А була нижчою відповідно в 12,5-13,0; 9,6-32,5 та 10,5-16,6 разів порівняно з травмованими двох інших груп (р<0,05). При цьому просліджується залежність виділення гнієрідних бактерій від строків госпіталізації хворих. У хворих групи В зі слизової оболонки порожнини рота НФГНБ та стафілококи разом з р-гемолітичним стрептококом були вилучені у 1,6-3,4 рази частіше, що свідчить наскільки, на фоні відсутності медичної допомоги, важливу роль в заміні індигенної мікрофлори порожнини рота на етіологічно значущі бактерії відіграють строки госпіталізації хворих.
Суттєві відмінності в структурі ценозів спостерігаються і стосовно симбіотичної мікрофлори (а-гемолітичний стрептокок, непатогенні нейсерії, грампозитивні неспо-роутворюючі палички та інші), яка відіграє важливе значення в перебігу фізіологічних процесів, у підтримуванні трофіки слизової оболонки порожнини рота та складає основу природного захисного бар’єру верхніх дихальних шляхів [3]. Як видно з таблиці 1, у хворих групи А в мікробних ценозах домінує індигенна мікрофлора, тоді як пізня госпіталізація призводить до її зменшення за рахунок бактерій, які часто визивають гнійно-запальні ускладнення раньового процесу.
Важливо відзначити, що мікробні угрупування, залежно від строків надання медичної допомоги хворим, характеризуються різною частотою вилучення ентерококів та грамнегативних анаеробних бактерій. Ентерококи мають значну потенційну здатність посилювати запальні процеси і є антагоністами по відношенню не тільки до представників індигенної мікрофлори, але й гнієрідних бактерій. Основна загроза полягає в тому, що вони природно малочутливі до більшості антибіотиків, що застосовуються на сьогоднішній день у медичній практиці. Тому призначення протимікробних препаратів при лікуванні стоматологічних хворих без урахування резистентних властивостей ентерококів може призвести до селекції останніх у ротовій порожнині та сприяти розвитку ускладнень. Так, у хворих групи Б та групи В ентерококи були виділені у 46,4 % та 61,5 % випадків, тоді як у хворих групи А частота позитивних результатів складала 5,1 % (р<0,05).
Частота вилучення грамнегативних анаеробних бактерій у ротовій порожнині часто корелює, згідно з даними літератури, з розвитком запальних процесів у зазначеній ніші [3]. Тому присутність їх у зростаючій кількості (від 0 до 100 %) при подовженні
строків віддаленості надання медичної допомоги від моменту отримання травми також можна віднести до прогностичних ознак можливості розвитку ускладнень. Погіршення стану ушкоджених тканин відображається також і заселенням обстежених біотопів дріжджеподібними грибами у 30,8 % хворих групи В, присутність яких в групі А та групі Б не було відмічено.
Таким чином, представлений матеріал свідчить, що мікрофлора порожнини рота при переломах нижньої щелепи дуже динамічно змінюється у бік зменшення симбіотичних бактерій та інтенсивного заселення мікробами, які часто є причиною гнійно-запальних ускладнень.
При характеристиці мікробних ценозів важливо знати не тільки їх видовий склад, але й щільність мікробної колонізації кожного з них. Тому, до початку лікувальних заходів та через 14 днів потому проведено порівняльне вивчення за вищенаведеними параметрами мікробіоценозів ротової порожнини в групі хворих, що отримували антибіотики в схемі лікування протягом 5-7 днів після іммобілізації відламків, та групі, в якій антибактеріальна терапія не застосовувалась (табл. 2, 3).
У таблиці 2 наведені сумарні дані мікробного пейзажу у хворих контрольної групи (з наявністю антибактеріальної терапії у схемі лікування) в момент
Таблиця 2
Мікробіологічна характеристика біоценозів, ізольованих з ротової порожнини від хворих з переломами нижньої щелепи до та після лікування за схемою, що включає антибіотичні засоби системного застосування (контрольна група)
№ п/п Представники родів та видів мікроорганізмів Строки обстеження хворих (n=30)
до лікування через 14 днів після госпіталізації
частота вилучення мікроорганізмів ( %) щільність мікробної колонізації Ig КУО/г (М + m) частота вилучення мікроорганізмів ( %) щільність мікробної колонізації Ig КУО/г (М + m)
1 Streptococcus spp з а-гемолітичними властивостями 90,0 7,9 + 0,7 50,0* 4,3 + 0,6*
2 Streptococcus spp з Я-гемолітичними властивостями 16,7 4,2+0,6 0
3 Staphylococcus spp, у т. ч. 33,3 3,6 + 0,5 3,3* 3,2
4 S. aureus 20,0 3,6 + 0,2 0
5 Enterococcus spp 30,0 4,6 +0,6 83,3* 5,2 + 0,8
6 Stomatococcus spp 6,7 5,1 +0,5 0
7 Corynebacterium spp 16,7 4,3 + 0,2 0
8 Lactobacillus spp 3,3 3,1 0
9 Haemophillus spp 20,0 5,6 + 0,4 50,0* 6,4 + 0,9*
10 Neisseria spp 83,3 6,6 + 0,7 23,3* 3,6 + 0,4*
11 Moraxella spp 6,7 4,2 + 0,5 0
12 НФГНБ1 23,3 3,5 + 0,2 0
13 Enterobacteriacae 56,7 4,8+0,6 30,0* 3,4 + 0,3*
14 Veillonella spp 6,7 4,0+1,0 0
15 L. buccalis 10,0 3,1 і 0,1 10,0 3,2 + 0,1
16 Peptostreptococcus spp 6,7 4,0+1,0 0
17 Peptococcus sp 3,3 3,6 0
18 Actinomycetes spp 6,7 3,3 + 0,2 6,7 3,4 + 0,2
19 Bacteroides spp 10,0 4,5 + 0,5 6,7 4,0 +1,0
20 Porphyromonas spp 3,3 4,7 0
21 Prevotella spp 10,0 4,5+0,3 6,7 4,0 + 0,5
22 Fusobacterium spp 6,7 5,2+0,4 6,7 4,5 +1,0
23 Candida spp 3,3 3,3 50,0* 3,6 + 0,3
Примітка: 1 - НФГНБ - неферментуючі грамнегативні бактерії родів Acinetobacter, Pseudomonas, Alcaligenes. * різниця достовірна між показниками (р<0,05).
надходження до стаціонару та через 7-9 днів після припинення курсу антибіотиків. Застосування останніх дозволило зменшити кількість представників НФГНБ та гнієрідних бактерій (у т. ч. р-гемолітичних стрептококів, S. aureus) до нульових показників.
До позитивних результатів також слід віднести відсутність зростання частоти вилучення грамнега-тивних анаеробних мікробів, що спостерігалися у хворих у разі госпіталізації у пізні строки. До того ж, щільність заселення слизової оболонки порожнини рота зазначеними бактеріями була невисокою (lg 4,0-4,5 КУО/г).
Поряд зі зменшенням показників частоти вилучення бактерій та щільності мікробної колонізації, застосування антибіотиків дало і негативні наслідки. Значних порушень зазнала симбіотична мікрофлора. Це, в першу чергу, стосується а-гемолітичних стрептококів. Частота їх виділення та щільність заселення зменшилась у 1,8 разів (р<0,05). Такі
зрушення у ценозах можуть призвести до послаблення природного захисного бар’єру не тільки у локальних травмованих ділянках тканин, але й у межах усієї ротової порожнини.
Під впливом антибіотиків відбулося селекційне зростання більш ніж у 2 рази ентерококів. Та обставина, що збільшилась тільки частота їх виділення, тоді як показники щільності залишилися на вихідному рівні, свідчить, що етіологічно значущі зміни у субпопуляціях можуть досить реально відбуватися при різних комбінаціях й інтенсивності антибіотико-терапії. Тим більше, що пошуки оптимального вибору протимікробних препаратів ще не закінчені. Про це свідчить недостатня ефективність етіотропного лікування у разі домінування в ділянці перелому ен-теробактерій. Хоча під впливом антибіотиків частота їх вилучення зменшилась, але вона залишалась на досить високих показниках.
Таблиця 3
Мікробіологічна характеристика біоценозів, ізольованих з ротової порожнини від хворих з переломами нижньої щелепи до та після лікування без застосування системних
антибіотичних засобів (основна група)
№ п/п Представники родів та видів мікроорганізмів Строки обстеження хворих (n=50)
до лікування через 14 днів після госпіталізації
частота вилучення мікроорганізмів ( %) щільність мікробної колонізації Ig 1<УО/г (М + m) частота вилучення мікроорганізмів ( %) щільність мікробної колонізації Ig ^О/г (М + m)
1 Streptococcus spp з а-гемолітичними властивостями 92,0 7,5 + 0,6 84,0 5,5+0,9*
2 Streptococcus spp з Я-гемолітичними властивостями 18,0 4,6 + 0,9 8,0 3,5 + 0,4*
3 Staphylococcus spp, у т. ч. 30,0 3,8 + 0,4 4,0* 3,1 і 0,1
4 S. aureus 16,0 3,5 + 0,1 2,0 3,3
5 Enterococcus spp 28,0 4,4 + 0,5 20,0 3,4+0,2*
6 Stomatococcus spp 6,0 5,4 + 0,8 0
7 Corynebacterium spp 20,0 4,5 + 0,2 4,0 3,2+0,2*
8 Lactobacillus spp 4,0 3,2 + 0,1 2,0 3,4
9 Haemophillus spp 24,0 5,3 + 0,3 16,0 3,6 + 0,4*
10 Neisseria spp 82,0 6,3 + 0,3 76,0 3,8 +0,6*
11 Moraxella spp 8,0 4,7 + 0,2 0
12 НФГНБ1 24,0 3,4 + 0,2 6,0* 3,3 + 0,2
13 Enterobacteriacae 52,0 4,9 + 0,9 42,0 3,2 + 0,1*
14 Veillonella spp 8,0 4,0 +1,0 6,0 3,5 +0,5
15 L. buccalis 8,0 3,1 і 0,1 4,0 3,0
16 Peptostreptococcus spp 8,0 4,0 +1,0 4,0 3,5 + 0,5
17 Peptococcus sp 4,0 3,9 + 0,2 2,0 3,0
18 Actinomycetes spp 4,0 3,6 + 0,4 0
19 Bacteroides spp 10,0 4,4 + 0,85 2,0 3,0*
20 Porphyromonas spp 6,0 4,9 + 0,3 0
21 Prevotella spp 8,0 4,6 + 0,4 0
22 Fusobacterium spp 8,0 5,1 +0,6 2,0 3,0*
23 Candida spp 6,0 3,1 і 0,1 2,0 3,1
Примітка: 1 - НФГНБ - неферментуючі грамнегативні бактерії родів Acinetobacter, Pseudomonas, Alcaligenes. * різниця достовірна між показниками (р<0,05).
Поряд зі зменшенням субпопуляційної чисельності більшості асоціантів ротової порожнини після прийому антибіотиків, вони спричиняють також і появу нових співчленів мікробних угрупувань. Включення у ценози дріжджоподібних грибів можливо доцільно віднести до перестороги, оскільки щільність їх у місцях заселення низька. Але високі показники виділення цих мікробів й обмежений арсенал протигрибкових препаратів примушує віднести такі зміни у мікрофлорі до підґрунтя високого ризику розвитку ускладнень.
Основна група хворих була пролікована без застосування антибіотиків у схемі лікування (табл. 3). Така етіотропна терапія менш негативно впливає на індигенну мікрофлору порожнини рота. Частота виділення, наприклад, а-гемолітичних стрептококів, умовно патогенних коринебактерій, нейсерій та мікробів роду НветорНіііиз залишилися на вихідному рівні, хоча щільність колонізації достовірно
знизилася у 10-1000 разів (р<0,05). Представники симбіотичної мікрофлори (стоматокок, лактобакте-рії, мораксели, ентерококи та ін.), які виділялися з низькою частотою до лікування, після надання медичної допомоги або не вилучались у досліджуваному матеріалі, або показники їх заселення залишалися без змін.
Етіотропна терапія без застосування антибіотиків не так активно впливала, як у контрольній групі, на представників гнієрідних бактерій. Хоча показники заселення їх після лікування хворих знизилися, але залишилися на достатньо істотному рівні.
Якщо провести порівнювальні підсумки впливу проведеного лікування на мікрофлору порожнини рота хворих з переломами нижньої щелепи обох груп, то терапія контрольної групи, як зазначалося вище, була більш результативна щодо гнієрідних бактерій, а медикаментозний супровід основної
групи не сприяв селекційному збільшенню ентеро- популяцій індигенної мікрофлори, гнієрідних
коків та дріжджеподібних грибів. бактерій, проте сприяє селекції ентерококів та
Висновки. дріжджеподібних грибів.
1. Максимальні показники заселення індигенноі 4. Схема лікування пацієнтів з переломами
мікрофлори у поєднанні з низьким колонізаційним нижньої щелепи без застосування антибіотиків менш
рівнем гнієрідних бактерій визначені у хворих, інтенсивно, порівняно з наявністю протимікробної
госпіталізованих у день отримання травми аб° на терапії, подавлює індигенну мікрофлору, гнієрідні
наступний день. При наданні медичної допомоги у більш пізні строки частота вилучення гнієрідних коків, грамнегативних анаеробних бактерій, НФГНБ, ентеробактерій збільшується в десятки разів.
соматичної патології, госпіталізованих у день отри-
2. При визначенні схеми медикаментозного ’ _ у г
бактерії, проте не визиває селекцію ентерококів та дріжджеподібних грибів і рекомендується до застосування у хворих молодого віку без проявів супутньої
лікування хворих з переломами нижньої щелепи необхідний диференційований підхід, який враховує
мання травми або на наступний день.
Перспективи подальших досліджень. Приве-
вік пацієнта, наявність супутньої соматичної пато- дені результати диктують необхідність подальшого
логії, строк госпіталізації від моменту отримання динамічного спостереження за станом мікробіо-
травми. ценозу порожнини рота та колонізаційною резис-
3. Застосування в етіотропній терапії при тентністю у хворих, що перенесли перелом ниж-
лікуванні хворих з переломами нижньої щелепи ньої щелепи та отримували різні схеми лікування (з
антибіотиків визиває кількісне зменшення суб- включенням антибіотиків та без них).
Література
1. Бернадский Ю. И. Травматология и восстановительная хирургия черепно-челюстно-лицевой области. 3-е изд., пере-
раб. и доп. / Ю. И. Бернадский. - М.: Медицина, 2006. - 456 с.
2. Григоров С. М. Патогенетичні механізми, діагностика та профілактика ускладненого перебігу пошкоджень лицевого черепа : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора мед. наук : спец. 14. 01. 22 «Стоматология» / Сергій Миколайович Григоров. - Харків, 2012. - 32 с.
3. Зеленова Е. Г. Микрофлора полости рта: норма и патология: Учебное пособие / Е. Г. Зеленова, М. И. Заславская, Е. В. Салина, С. П. Рассанов. - Hижний Hовгород : Издательство HГМА, 2004. - 158 с.
4. Иващенко H. И. Травмы лица у юношей (опыт и размышления) / H. И. Иващенко. - М.: Медицина, 2006. - 328 с.
5. 1<линико-микробиологические исследования при парадонтитах. - Москва, 1987. - 21 с. - формативный документ МЗ СССР. Методические рекомендации).
6. Приказ № 535 »Об унификации микробиологических (бактериологических) методов исследования, применяемых в клинико-диагностических лабораториях лечебно-профилактических учреждений» МЗ СССР от 22. 04. 1985 г. - 123 с.
7. Abubaker A. O. Postoperative antibiotic prophyIaxis in mandibuIar fractures: A preIiminary randomized, doubIe-bIind, and pIace-bocontroIIed cIinicaI study / A. O. Abubaker, M. K. RoIIert // J. OraI MaxiIIofac. Surg. - 2001. - VoI. 59 - P. 1415-1419.
8. CompIication rates associated with different treatments for mandibuIar fractures / Moreno J. C. [et aI.] // J. OraI MaxiIIofac. Surg. - 2000. - VoI. 58. - P. 273-280.
9. KamuIegeya A. OraI maxiIIofaciaI fractures seen at a ugandan tertiary hospitaI: a six-month prospective study / Adriane
KamuIegeya, Francis Lakor, Kate Kabenge // CIinics. - 2009. - VoI. 64 (9). - P. 843-848.
10. MiIes B. A. The efficacy of postoperative antibiotic regimens in the open treatment of mandibuIar fractures: A prospective randomized triaI / B. A. MiIes, J. K. Potter, E. EIIis III // J. OraI MaxiIIofac. Surg. - 2006. - VoI. 64. - P. 576-582.
11. Our cIinic experience in 112 case with mandibuIar fractures / ^kaya Ц. [et aI.] // SETB. - 2011. - VoI. 45 (1). - P. 19-23.
12. Treatment and compIications of mandibuIar fractures: a 10-year anaIysis / van den Bergh B. [et aI.] // J. CraniomaxiIIofac. Surg. -2012. - VoI. 40. - P. 108-111.
13. ZaIeckas L. Incidence and etioIogy of mandibuIar fractures treated in ViInius University HospitaI ZaIgiris cIinic, Lithuania: a review of 1 508 cases / Linas ZaIeckas, PoviIas Drobnys, Jurate Rimkuviene // Acta medica Iituanica. - 2013. - VoI. 20. - P. 53-60.
УДК 616. 31:616. 716. 4-001. 5-053. 81-085. 281-078
МІКРОБІОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙНОГО ПІДХОДУ ДО ЗАСТОСУВАННЯ АНТИБАКТЕРІАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ЛІКУВАННІ ПЕРЕЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ
Рузін Г. П., Чирик О. І., Бабич Є. М., Скляр Н. І.
Резюме. Представлені результати досліджень якісного та кількісного складу мікробіоценозу порожнини рота у осіб молодого віку з переломами нижньої щелепи до початку лікувальних заходів та через 14 днів потому.
Встановлено, що мікрофлора порожнини рота при переломах нижньої щелепи динамічно змінюється у бік зменшення симбіотичних бактерій та інтенсивного заселення мікробами, які є причиною гнійно-запальних ускладнень. Інтенсивність змін мікробіоценозу залежать від строків звернення постраждалих за медичною допомогою.
Застосування в етіотропній терапії при лікуванні хворих з переломами нижньої щелепи антибіотиків визиває кількісне зменшення субпопуляцій індигенної мікрофлори (у 1,8-3,6 разів), повну елімінацію
гноєрідних коків, проте сприяє селекції ентерококів (з 30,0 % до 83,3 %) та дріжджеподібних грибів (з 3,3 % до 45,5-50,0 %). Показана недостатня ефективність етіотропного лікування у разі домінування у біоценозі ентеробактерій.
Лікування пацієнтів основної групи без застосування антибіотиків менш інтенсивно, порівняно з протимікробною терапією, подавлює індигенну мікрофлору, гнієрідні бактерії, проте не визиває селекцію ентерококів та дріжджеподібних грибів і рекомендується до застосування у хворих молодого віку без проявів супутньої соматичної патології, госпіталізованих у день отримання травми або на наступний день.
ключові слова: переломи нижньої щелепи, мікрофлора порожнини рота, антибіотикотерапія.
УДк 616. 31:616. 716. 4-001. 5-053. 81-085. 281-078
микробиологическое обоснование дифференцированного подхода к применению антибактериальной терапии при лечении переломов нижней челюсти у лиц молодого возраста
Г. П. Рузин, А. и. чирик, Е. М. Бабич, Н. и. скляр
Резюме. Представлены результаты исследования качественного и количественного состава микробиоценоза ротовой полости у лиц молодого возраста с переломами нижней челюсти до начала лечебных мероприятий и через 14 дней.
Установлено, что микрофлора полости рта при переломах нижней челюсти рота динамично меняется в сторону уменьшения симбиотических бактерий и интенсивного заселения микробами, которые являются причиной гнойно-воспалительных осложнений. Интенсивность изменений микробиоценоза зависит от сроков обращения пострадавших за медицинской помощью.
Применение в этиотропной терапии при лечении больных с переломами нижней челюсти антибиотиков вызывает количественное уменьшение субпопуляций индигенной микрофлоры (в 1,8-3,6 раз), полную элиминацию гноеродных кокков, но способствует селекции энтерококков (с 30,0 % до 83,3 %) и дрожжеподобных грибов (с 3,3 % до 45,5-50,0 %). Показана недостаточная эффективность этиотропного лечения в случае доминирования в биоценозе энтеробактерий.
Лечение пациентов основной группы без применения антибиотиков менее интенсивно, в сравнении с противомикробной терапией, подавляет индигенную микрофлору, гноеродные бактерии, но, напротив, не вызывает селекцию энтерококков и дрожжеподобных грибов и рекомендуется к применению у больных молодого возраста без проявлений сопутствующей соматической патологии, госпитализированных в день получения травмы или на следующий день.
ключевые слова: переломи нижней челюсти, микрофлора полости рта, антибиотикотерапия.
UDC 616. 31:616. 716. 4-001. 5-053. 81-085. 281-078
Differentiated Approach to the Antibiotic Use in the Mandible Fractures Treatment in Young People: Microbiological Study
Ruzin G., Chyryk O., Babych E., Sklyar N.
Abstract. MandibIe fractures are very common among the maxiIIofaciaI injuries and occur in 67,3-87,1 % cases. The treatment strategy of this pathoIogy requires the prophyIactic use of antibiotics to aII patients without exception since the first days of hospitaIization, despite the age of the patient, presence of affiIiated somatic pathoIogy, duration of post-injury time.
The aim of this research is to determine the methods that can increase the effectiveness of mandibIe fractures treatment subject to the period between the injury and hospitaIization.
Object and methods of research. In order to determine the efficiency of causaI treatment, 80 patients aged between 18 and 35 years with mandibIe fractures without affiIiated somatic disease manifestations were examined. Patients were divided into three groups based on the timing from the injury to hospitaIization: Group A (39 persons) - patients who got medicaI care on the injury day or the next day, group B (28 persons) - were hospitaIized for 2-3 days after injury, group C (13 persons) - were treated for 4 days and Iater after injury. Depending on the therapy patients were divided into the core group (50 persons) - patients who did not receive antibiotics in the treatment scheme and controI group (30 persons) - patients who took antimicrobiaIs. The microbioIogicaI studies incIude a determination of the quaIitative and quantitative composition of the oraI microbiota of injured areas and were performed before, 14 days after the treatment. MicrobioIogicaI studies were performed in accordance with existing reguIations for conventionaI methods.
Results. The resuIts showed that the oraI microfIora in patients with mandibIe fractures dynamicaIIy decreases for symbiotic bacteria and increases for coIonization by microbes that cause infIammatory compIications. The intensity of the changes in microbiota varies depending upon the affected appIication for medicaI assistance. The originaI microfIora dominates the microbiaI conenoses in the group A patients, whereas Iate hospitaIization Ieads to the reduction of the bacteria that often generate infIammatory compIications. When examining patients of group A we discovered that the aIIocation frequency of the Enterobacteriacae, Non-fermenting gram-negative bacteria,
StaphyIococcus and p-hemoIytic Streptococcus was Iower by 12,5-13,0, 9,6-32,5 and 10,5-16,6 times compared to the two other groups (p <0. 05). The frequency of the Enterococcus bacteria for the patients of group B and C was 46. 4 % and 61. 5 % respectiveIy, whereas in group A the resuIt was 5. 1 % (p <0,05). Anaerobic gram-negative bacteria and yeast fungi were found in patients who sought medicaI care after 3 days after injury.
The use of the antibiotics for the treatment of the mandibIe fractures provokes a decrease of the originaI microfIora (1,8-3,6 times), the compIete eIimination of the infIammatory cocci bacteria and the increase of the seIection of Enterococcus (from 30. 0 to 83. 3 %) and Yeast fungi (from 3. 3 % to 45,5-50,0 %). It has been proven that etiotrop therapy Iacks effectiveness when curing biocenosis Enterobacteriacae dominant pathoIogies. These were found in 30,0 % of the patients of the controI group even after antibiotic therapy.
The scheme of the main group of patients without the use of antibiotics is Iess intense than the presence of antimicrobiaI therapy numbs the originaI microfIora, infIammatory bacteria, but does not generates a seIection of enterococci and yeasts. It is recommended for use to young patients without concomitant somatic disease manifestations hospitaIized on the day of receipt injury or the next day.
Key words: mandibIe fractures, oraI microfIora, antibiotics.
Рецензент - проф. Аветіков Д. С. стаття надійшла 12. 11. 2013 р.
