CC BY
26
gardnerella, fungi of the genus Candida, Chlamydia, Mycoplasma and ureoplazma.
Most patients of the test groups were observed to have bacterial contamination of the vagina, mainly of associative character. Among HIV-positive pregnant women, especially in association with HVI, there was significantly smaller proportion of women with vaginal normal biocenosis (14.0% in mixed HVI against 28.0% - HIV-infected patients without HVI, p <0,05). More than half of HIV-infected women were diagnosed to have HVI or severe vaginal dysbiosis. Almost half (46.0%) of women with HIV and HVI vagina had expressed dys-biosis, which was significantly higher than the proportion of women of the control group, and group 4 (16.0 and 24.0%, respectively, p <0,05 ). Conclusions. Disturbances of vaginal microbiota are regarded as an additional negative factor for the development of obstetric and perinatal complications in HIV-infected pregnant women infected with HVI that requires adequate correction.
УДК 616-006.328 + 611.813.8 + 616-079.3 + 616-091
Багрій М.М., Данилишин І.Є., Закалик М.С., Богдан І.С., Іванов С.В. МЕНІНГІОМА БОКОВОГО ШЛУНОЧКА
Військово-медичний клінічний центр Західного регіону, м. Львів
Внутрішньошлуночкові менінгіоми вважаються досить рідкісним захворюванням і складають 0,54,5% усіх менінгіом. Найбільш часто вони розташовуються в ділянці трикутника бокових шлуночків, на їх частку припадає до 55-68%. Джерелом утворення та росту внутрішньошлуночкових менінгіом є клітини арахноїдендотелію судинних сплетень шлуночків, строма яких в онтогенезі розвивається з м'якої мозкової оболонки. Метою роботи було проведення клініко-морфологічного аналізу випадку фібробластичної менінгіоми правого бокового шлуночка головного мозку у жінки 55 років, що супроводжувалось обтурацією отвору Монро та моновентрикулярною правобічною гідроцефалією. Діагноз верифіковано через рік від початку захворювання за допомогою магнітно-резонансної томографії головного мозку. При внутрішньошлуночковій локалізації менінгіоми ступінь виражено-сті клінічних проявів залежить головним чином від близькості розташування пухлинного вузла до отвору Монро, оклюзія якого визначає розвиток внутрішньочерепної гіпертензії. Внутрішньошлуночкові менінгіоми в більшості випадків доброякісні та резистентні до променевої терапії та хіміотерапії, основний метод їх лікування - хірургічне видалення. Ключові слова: внутрішньошлуночкова менінгіома, діагностика, патоморфологія.
Вступ
Менінгіоми головного мозку становлять 2024% усіх пухлин нервової системи [3]. Це найпоширеніший вид онкологічних захворювань центральної нервової системи, який зустрічається у пацієнтів старших 35 років, причому жінки хворіють в 2 рази частіше за чоловіків [2, 7]. Захворюваність менінгіомами складає 7,2 на 100 000 населення в рік. У осіб віком 85 років і старших вона сягає 46 на 100 000 населення в рік, і більше ніж у 3 рази перевищує захворюваність гліомами [1, 6].
Менінгіоми (арахноїдендотеліоми) - пухлини, які здебільшого походять із твердої мозкової оболонки та знаходяться на її внутрішній поверхні, набагато рідше їх місцем виникнення є м'які мозкові оболонки. Джерелом утворення та росту внутрішньошлуночкових менінгіом є клітини арахноїдендотелію судинних сплетень шлуночків, строма яких в онтогенезі розвивається з м'якої мозкової оболонки [4, 5]. Внутрішньошлуночкові менінгіоми вважаються досить рідкісними пухлинами та складають 0,5-4,5% усіх менінгіом. Найчастіше вони розташовуються в ділянці трикутника бокових шлуночків, на їх частку припадає до 55-68%. Первинні менінгіоми ІІІ шлуночка зустрічаються рідше та становлять не більше 4-6% [1, 2, 7]. В літературі описані поодинокі випадки їх виявлення в IV шлуночку [5]. Перебуваючи в ділянці трикутника бокових шлу-
ночків, внутрішньомозкові менінгіоми з'єднуються з судинним сплетенням за допомогою тонкої ніжки. Широка основа більш характерна для пухлин, що виходять з III шлуночка [1].
Поява неврологічної симптоматики, як правило, обумовлена вентрикуломегалією внаслідок оклюзії лікворопровідних шляхів, або в результаті впливу пухлинного вузла на прилеглі зони мозку [1, 2].
Мета роботи
Проведення клініко-морфологічного аналізу випадку внутрішньошлуночкової менінгіоми у клініці нейрохірургії та неврології Військово-медичного клінічного центру Західного регіону МО України (ВМКЦ ЗР).
Об'єкт і методи дослідження
Об'єктом дослідження став випадок внутрішньошлуночкової менінгіоми у жінки 55 років з об-турацією отвору Монро та моновентрикулярною гідроцефалією.
Методи дослідження - аналіз медичної карти стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення ВМКЦ ЗР, патогістологічне дослідження оперативно видаленої внутрішньошлуночкової пухлини із забарвленням гістозрізів гематоксиліном і еозином.
Результати досліджень та їх обговорення
Хвора К., 55 років, медична карта стаціонар-
ного хворого №6309, поступила у ВМКЦ ЗР 19.05.2015 року зі скаргами на періодичну хиткість при ходьбі, швидку втомлюваність, втрату координації, «підкошування» ніг.
Анамнез хвороби: вищевказані скарги відмічає протягом останнього року. Лікувалась амбу-
латорно без верифікації діагнозу. На серії МРТ головного мозку ознаки об'ємного новоутвору правого бокового шлуночка з обтурацією отвору Монро, оклюзійною моновентрикулярною гідроцефалією (рис. 1).
Рис. 1. МРТ головного мозку з контрастуванням: об'ємний новоутвір правого бокового шлуночка з обтурацією отвору Монро, оклюзійна моновентрикулярна гідроцефалія.
Анамнез життя не обтяжений. Хворіє гіпертонічною хворобою (ІІ стадія, ступінь 2, гіпертензи-вне серце), приймає ліпразид 10/12,5 мг.
Об'єктивно: загальний стан задовільний, свідомість не порушена. Контакт і мова збережені. Зіниці округлої форми, D=S, 3,0 мм в діаметрі, фотореакції збережені. Горизонтальний дрібнорозмашистий ністагм в обидва боки. Обличчя симетричне, язик по середній лінії. Глибокі рефлекси жваві, симетричні. Патологічних рефлексів немає. Активні та пасивні рухи в кінцівках у повному об'ємі. Хода самостійна, хитка. М'язова сила достатня. Порушень чутливості немає. Дермографізм червоний. Менінгеальних симптомів немає.
Діагноз при поступленні: Об'ємний новоутвір правого бокового шлуночка з обтурацією отвору Монро, оклюзійною моновентрикулярною гідроцефалією.
Операція (20.05.2015 року): нейроендоскопі-чне видалення об'ємного новоутвору правого бокового шлуночка, отвору Монро, перфорація дна ІІІ шлуночка. Під час оперативного втручання ендоскопічно виявлено пухлину діаметром 2,2 см, яка обтурує отвір Монро, бере свій початок із хоріоїдального сплетення правого бокового шлуночка; мікрокоагуляцією пухлина відділена від сплетення та видалена; отвір Монро розширений, ендоскоп заведений до ІІІ шлуночка, перфорація дна ІІІ шлуночка (вентрикуло-цистостомія).
Патогістологічно пухлина представлена сполучнотканинними волокнами та пучками витягнутих клітин із веретеноподібними ядрами (рис. 2).
Рис. 2. Фібробластична менінгіома.
Забарвлення: гематоксилін та еозин. Зб.: *200.
У післяопераційному періоді у хворої зберігаються головні болі, незначні координаторні порушення, гіпотермія 34,5°С, тенденція до артеріальної гіпертензії (АТ 160-180/100-110 мм рт.ст.), неврологічно парез погляду догори, руховий дефіцит не поглиблюється, наявна незначна ригідність потиличних м'язів.
Контрольне КТ-обстеження: 26.05.15 р. -правий боковий шлуночок розширений з гіпер-денситивною зоною розміром 1,4x1,8^2,8 см, що по щільності відповідає крові; 02.06.15 р. - відмічається позитивна динаміка: зона гіперсенсити-вності в правому шлуночку зменшилась по щільності.
Післяопераційний період перебігав без ускладнень, рана загоїлась первинним натягом.
Результати та їх обговорення
Вкрай рідко можливий розвиток менінгіом у шлуночковій системі головного мозку. Ступінь вираженості клінічних проявів залежить голо-
вним чином від близькості розташування пухлинного вузла до отвору Монро, оклюзія якого визначає розвиток внутрішньочерепної гіпертензії [7]. Точний топічний діагноз, вихідну зону росту, розміри, васкуляризацію пухлини та її взаємовідношення з прилеглими анатомічними структурами дозволяють встановити КТ, МРТ і МР-ангіографія [2]. Через те, що внутрішньошлуноч-кові менінгіоми в більшості випадків доброякісні та резистентні до променевої та хіміотерапії, основний метод їх лікування - хірургічне видалення [1, 2].
Перспективи подальших досліджень
Провести клініко-морфологічні кореляції ме-нінгіом у нейрохірургічній клініці.
Література
1. Тян В.К. Внутрижелудочковая менингиома / В.К. Тян, А.Е. Жа-лбагаев, Т.К. Муханов [и др.] // Вестник Казахского национального медицинского университета. - 2014. - №4. - С. 216-219.
2. Кариев М.Х. Хирургический доступ к внутрижелудочковым ме-нингиомам головного мозга / М.Х. Кариев, Р.А. Алимов, Д.Р. Алимов // Український нейрохірургічний журнал. - 2007. - №3. - С. 77-78.
3. Кондратюк В.В. Експресія білка Ki-67 у клітинах множинних менінгіом / В.В. Кондратюк, М.С. Кваша, Г.А. Хмельова // Онкология. - 2006. - Т.8, №4. - С. 334-337.
4. Дмитренко В.В. Надзвичайно високий вміст мРНК IGF-II-асоційованого білка в менінгіомах / В.В. Дмитренко, Т.В. Бук-реєва, К.О. Шостак [та ін.] // Український біохімічний журнал. -2007. - Т. 79, №2. - С. 55-61.
Махмудов У.Б. Первичная менингиома IV желудочка / У.Б. Махмудов, А.А. Шелеско, С.В. Таняшин [и др.] // Вопросы нейрохирургии имени Н.Н. Бурденко. - 2003. - №2. - С. 26-28. Коновалов А.Н. Проблема менингиом: анализ 80-летнего материала Института нейрохирургии им. Н.Н. Бурденко и перспективы / А.Н. Коновалов, А.В. Козлов, В.А. Черекаев [и др.] // Вопросы нейрохирургии. - 2013. - №1. - С. 12-23. Шебзухова Л.М. Диагностика менингиом боковых и третьего желудочков головного мозга / Л.М. Шебзухова, В.П. Берснев // Журнал неврологии и психиатрии. - 2007. - №11. - С. 7-11.
References
Tjan V.K. Vnutrizheludochkovaja meningioma / V.K. Tjan, A.E. Zhalbagaev, T.K. Muhanov [i dr.] // Vestnik Kazahskogo nacional'nogo medicinskogo universiteta. - 2014. - №4. - S. 216219.
Kariev M.H. Hirurgicheskij dostup k vnutrizheludochkovym meningiomam golovnogo mozga / M.H. Kariev, R.A. Alimov, D.R. Alimov // UkraYns'kij nejrohіrurgіchnij zhurnal. - 2007. - №3. - S. 77-78.
Kondratjuk V.V. Ekspresja bHka Ki-67 u kNtinah mnozhinnih mernngbm / V.V. Kondratjuk, M.S. Kvasha, G.A. Hmel'ova // Onkologija. - 2006. - T.8, №4. - S. 334-337. Dmitrenko V.V. Nadzvichajno visokij vmіst mRNK IGF-II-asocjovanogo bHka v mernngbmah / V.V. Dmitrenko, T.V. Buk^va, K.O. Shostak [ta іп.] // UkraYns'kij brahm^ny zhurnal. -2007. - T. 79, №2. - S. 55-61.
Mahmudov U.B. Pervichnaja meningioma IV zheludochka / U.B. Mahmudov, A.A. Shelesko, S.V. Tanjashin [i dr.] // Voprosy nejrohirurgii imeni N.N. Burdenko. - 2003. - №2. - S. 26-28. Konovalov A.N. Problema meningiom: analiz 80-letnego materiala Instituta nejrohirurgii im. N.N. Burdenko i perspektivy / A.N. Konovalov, A.V. Kozlov, V.A. Cherekaev [i dr.] // Voprosy nejrohirurgii. - 2013. - №1. - S. 12-23.
Shebzuhova L.M. Diagnostika meningiom bokovyh i tret'ego zheludochkov golovnogo mozga / L.M. Shebzuhova, V.P. Bersnev // Zhurnal nevrologii i psihiatrii. - 2007. - №11. - S. 7-11.
Реферат
МЕНИНГИОМА БОКОВОГО ЖЕЛУДОЧКА
Багрий Н.Н., Данилишин И.Е., Закалык М.С., Богдан И.С., Иванов С.В. Ключевые слова: внутрижелудочковая менингиома, диагностика, патоморфология.
Внутрижелудочковые менингиомы считаются достаточно редким заболеванием и составляют 0,54,5% всех менингиом. Наиболее часто они располагаются в области треугольника боковых желудочков, на их долю приходится до 55-68%. Источником образования и роста внутрижелудочковых менингиом являются клетки арахноидэндотелия сосудистых сплетений желудочков, строма которых в онтогенезе развивается с мягкой мозговой оболочки. Целью работы было проведение клинико-морфологического анализа случая фибробластической менингиомы правого бокового желудочка головного мозга у женщины 55 лет, что сопровождалось обтурацией отверстия Монро и моновентрику-лярной правосторонней гидроцефалией. Диагноз верифицирован через год от начала заболевания с помощью магнитно-резонансной томографии головного мозга. При внутрижелудочковой локализации менингиомы степень выраженности клинических проявлений зависит главным образом от близости расположения опухолевого узла к отверстию Монро, окклюзия которого определяет развитие внутричерепной гипертензии. Внутрижелудочковые менингиомы в большинстве случаев доброкачественные и резистентные к лучевой терапии и химиотерапии, основной метод их лечения - хирургическое удаление.
Summary
LATERAL VENTRICULAR MENINGIOMA
Bagriy M.M., Danylyshyn I.Ye., Zakalyk M.S., Bogdan I.S., Ivanov S.V. Key words: intraventricular meningioma, diagnosis, pathomorphology.
Intraventricular meningioma is a quite rare disease and makes up 0,5-4,5% of meningiomas. Most often they are found in the area of the triangle lateral ventricles, they constitute up to 55-68%. The source of the formation and growth of intraventricular meningiomas are cells of stroma of ventricular vascular plexus which develops in ontogeny of pia mater. The aim was to conduct clinical and morphological analysis of the case fibroblastic meningioma of the right lateral ventricle of the brain of a 55 year old woman, which is accompanied with obturation of Monroe aperture and right-lateral ventricular enlargement, and right-lateral ventricular enlargement. The diagnosis was verified in a year after the onset of the disease by magnetic resonance imaging of the brain with contrast. In case of intraventricular meningioma, the severity of clinical manifestations mainly depends on the proximity of the tumor to the Monroe aperture, which occlusion determines the development of f intracranial hypertension. Intraventricular meningiomas are benign in most cases and resistant to radiation and chemotherapy, therefore the main approach in their treatment is surgical removal.
5
6
7
2
3
4
5
6
7
