CC BY
21
УДК 636.598:611.3.018:612.3
Кущ М.М., к.вет.н., доцент © (dr.kushch@rambler.ru)
Харкгвська державна зооветеринарна академ1я
К1ЛЬК1СНА ХАРАКТЕРИСТИКА АПУДОЦИТ1В ТОВСТОГО КИШЕЧНИКА ГУСЯТ ВЕЛИКО1 С1РО1 ПОРОДИ
Досл1джували особливост1 топографа I ктькостг арг1рофыьних I аргентафтних ендокринних клтин слтих I прямог кишки гусенят великог Ырог породи. Встановлено поступове зменшення концентрацп апудоцит1в з 1- до 60-добового вжу. Найбшьший вм1ст ендокриноцитгв у добовому вщ1 спостер1гали у дванадцятипалт кишщ, у 3-60-добовому вЦ - у клубовт кишщ. З вжом гусенят вгдносний вм1ст аргентафтних клтин у дванадцятипалт кишц зменшуеться, у клубовт кишц збыьшуеться, у порожнт кишц в ус вжовг перюди коливаеться у незначних межах.
Ключо^^ слова: гусята, арг1рофыьт I аргентафтш клтини, апудоцити, ГЕП-система, кишечник, г1стох1м1я, морфометр1я.
Вступ. Одним з основних досягнень кл^инно! бюлогп останшх роюв е створення уявлення про дифузну ендокринну систему (ДЕС-систему), що контролюе мехашзми мюцевого i загального гомеостазу оргашзму. У складi ДЕС бшьша частка кл^ин приходиться на ендокриноцити шлунково-кишкового тракту, яю у сукупност з ендокринними кл^инами пщшлунково! залози складають ендокринну гастроентеропанкреатичну систему (ГЕП-систему) [9 ]. Гастроштестшальш гормони i бiоамiни, якi продукують клiтини ГЕП-системи -апудоцити, мають дистантну дiю, викликають загальнi ефекти: змши обмiну речовин, дiяльностi серцево-судинно! системи i тканинну дiю, коли впливають на сусiднi клiтини i регулюють мiсцевi процеси травлення, всмоктування i перистальтики [3, 8].
1з трьох основних механiзмiв регуляци дiяльностi травного апарату: центрального рефлекторного, гуморального i локального поступово, за ходом травно! трубки - у тонкому кишечнику, особливо у товстому, зменшуеться значення перших i посилюеться останшх, особливо за рахунок механiчних i хiмiчних подразникiв [2, 9].
Завдяки використанню високочутливих iмуногiстотохiмiчних методiв дослщження, нинi видiляють 19 типiв апудоциив, якi синтезують бiльше, нiж 40 видiв гормонiв i бiоамiнiв [3, 10]. В той же час, завдяки простои i добрш вщтворюваност класичнi методи гiстохiмiчного дослiдження з використанням солей срiбла широко використовуються, особливо для кшьюсних пiдрахункiв ендокриноциив [1, 7]. Методом Грiмелiуса виявляють арпрофшьш клiтини, до складу яких входить майже вся популяцiя апудоциив, за винятком клiтин, якi
© Науковий консультант - д.вет.н., професор В.Т. Хомич Кущ М.М., 2011
продукують соматостатин, пептид УУ i холецистоюнш [4]. Завдяки методу Массона-Гамперля виявляють аргентафшш (ентерохромафшш) клiтини, або Ес-клiтини, яю складають близько половини усiх апудоциив ГЕП-системи. Ес-клiтини кишечнику е основним джерелом утворення ендогенного серотошну i екстрапiнеального мелатонiну [12, 14]. У кишечнику серотонш е важливою сигнальною молекулою, клiтинами-мiшенями яко! е ентероцити з облямiвкою, мiоцити. При його екзогенному введенш з'являеться так багато вщповщей, що важко визначити основний ефект [12, 13]. Бшьш дослщженим е тонкий вiддiл кишечнику [5]. 1нформацп стосовно вiкових особливостей топографи i кiлькостi ендокринних кл^ин товстого кишечнику гусей, якi вигщно вiдрiзняються вiд шшо! птицi здатшстю перетравлювати велику кiлькiсть корму, багатого на кл^ковину [6, 11], ми не знайшли, що i обумовило мету нашо! роботи.
Матер1ал 1 методи. Вивчали апудоцити кишечнику 1-, 3-, 7-, 14-, 21-, 30- та 60-добових гусенят велико! аро! породи. Птиця була клiнiчно здорова, отримувала стандартний повнорацiонний комбiкорм для гусей згщно ДСТУ 4120-2002, мала вшьний доступ до води, користувалася пасовищем. Для дослiджень вiдбирали кусочки матерiалу слiпих i прямо! кишок, який фшсували у 10% розчиш нейтрального формалiну i заливали у парафш. Для виготовлення оглядових препараив парафiновi гiстозрiзи забарвлювали гематоксилшом i еозином, для виявлення арпрофшьних апудоцитiв - за Гримелiусом, аргентафшних - за Массоном у модифшаци Гамперля [7]. Кiлькiсть ендокриноцитiв визначали за допомогою окулярно! морфометрично! атки з наступним перерахунком на 1 мм2 площi поперечного зрiзу слизово! оболонки стiнки кишки. Оцiнку статистично! вiрогiдностi кiлькiсних показникiв проводили за критерiем Ст'юдента.
Результати дослщжень. Ендокринш клiтини слизово! оболонки товстого кишечнику поодиноко розташоваш серед келихоподiбних i облямiвкових клiтин епiтелiального шару. При забарвленш за Гримелiусом аргiрофiльнi кл^ини добре помiтнi на свiтло-жовтому тлi структур слизово! оболонки кишечнику, мають темно-коричневого кольору цитоплазму. Апудоцити розташованi на базальнш мембранi, мають переважно видовжену, iнодi овальну форму, вузький аткальний i широкий базальний полюс. Велик свiтлi ядра займають приблизно центральну частину цитоплазми. Частина ендокриноцитiв вщокремлена вiд просвiту трубки кишечнику шшими епiтелiоцитами, тобто належить до «закритого» типу. 1нша частина клiтин мае безпосереднш контакт з просвiтом кишечнику i належить до «вiдкритого» типу.
У добових гусенят у товстому вщдЫ кишечнику найбiльший вмiст арпрофшьних клпин виявлено в епiтелiальному шарi слiпих кишок, де !х кшьюсть склала 161,06±15,72 клiтин на 1мм2 (рис. 1). У прямш кишщ вмiст ендокриноцитiв був дещо меншим - 121,15±6,23 (р<0,05). У складi слiпих кишок ендокриноцити локалiзованi переважно у нижнш третинi крипт, у прямш - на всш !х глибинi.
У 3-добових гусенят вмют арпрофшьних апудоципв у слших кишках зменшився у 2,15 рази - до 74,79±20,22 (р<0,05), у прямш - у 1,44 рази, до 83,75±22,76 клiтин.
У 7-добовому вiцi у слiпих кишках спостер^али зменшення кiлькостi ендокриноцитiв у 1,16 раза до 62,87±7,93, у прямш кишщ - зменшення у 1,85 рази до 45,19±10,46. У 14-добовому вiцi вмiст апудоцитiв у слших кишках зменшився до 52,44±9,49, а у прямш незначно збшьшився до 53,36±4,06 клiтин. У 21-добовому вщ у слiпих кишках спостер^али зменшення кшькост клiтин у 1,49 рази до 35,17±3,49, у прямiй зменшення у 1,1 раза до 47,88±9,76. У 30-добовому вiцi кшьюсть клiтин зменшилась у 1,28 разiв до 27,48±0,62 i у 60-добовому вiцi збiльшилась у 1,15 раза до 31,48±9,56. У прямш кишщ у 30-добовому вщ кiлькiсть апудоцитiв зменшилась у 1,29 раза до 36,23±2,51 клiтин i у 60-добовому вiцi збiльшилась у 1,18 раза до 43,02±4,81 клггин.
У мiсцях локалiзащ! ендокриноцити розмщеш приблизно рiвномiрно, поодиноко, в криптах iнодi зустрiчаються групи з 2-3 клпин. У ворсинках слiпих кишок !х кiлькiсть збiльшуеться i у прямш кишщ ендокринш клiтини приблизно р1вном1рно розм1щен1 за в1ссю крипта-ворсинка.
180
160
140
(М 120
>
§ 100
X
? 80
?
а; 60
40
20
0
□ Сл1п1
а Д
I Пряма
1доба Здоби 7 д\б 14 д1б 21доба 30д1б 60д1б
Вт, д[б
Рис. 1. К1льк1сть арг1роф1льних ендокриноцит1в кишечнику гусенят 1-60-
добового в1ку.
Аргентафiннi клiтини добре помiтнi на св^ло-коричневому тлi стiнки кишечнику, мають приблизно таку ж локалiзацiю i мiкроскопiчну будову, що i арпрофшьш.
У 1-добових гусенят найбiльша кшьюсть аргентафшних клiтин виявлена у прямш кишщ - 60,02±5,58, менше у слших кишках - 54,57±3,35 (рис. 2). У 3-добому вщ вмiст Ес-клiтин у слiпих кишках зменшився у 1,33 рази i склав 40,95±11,24, у прямiй - зменшився у 1,25 раза i склав 47,94±8,90 клiтин. У 7-добовому вiцi кiлькiсть Ес-клiтин у слших кишках зменшилась у 2,85 раза i склала 14,36±1,22 (р<0,05), у прямiй зменшилася у 1,73 раза до 27,77±5,94. У
14-добовому вщ у слших кишках спостер^али збшьшення кшькост апудоцитiв у 1,51 до 21,74±4,44, у прямiй - у 1,34 раза до 37,27±2,23. На 21 добу кшьюсть ентерохромафiнних клiтин у слших кишках знову зменшилась у 1,46 раза i у наступш вiковi перiоди (30-60 дiб) вмют аргентафiнних ендокриноцитiв не
змшювалася \ коливалася у межах 14,38±2,50-18,56±5,01.
/о
60
1 доба 3 доби 7 д1б 14 д¡6 21 доба 30 д¡6 60 д¡6
Вт
Рис. 2. КЧлькчсть аргентафшних клiтин кишечнику гусенят 1-60-добового вiку.
У прямiй кишщ кiлькiсть Ес-клiтин у 21-добовому вщ зменшилась у 1,29 рази до 28,88±4,42, у 30-добовому вiцi ще зменшилась у 1,30 раза до 22,27±2,87 клiтин i у 60-добовому вiцi знову збiльшилась у 1,37 раза до
30,60±7,62 кл!тин.
80
70
60
50
ае 40
30
20
10
□ Сл1гп кишки
I Пряма кишка
1доба Здоби 7д1б 14 д1б 21доба 30д1б 60д1б
ЕНк
Рис. 3. Вщносна кiлькiсть аргентафшних клiтин кишечнику гусенят 1-60-
добового вжу.
Найменша вщносна кшьюсть аргентафшних ендокриноциив у слших кишках спостер^алася у 1- i 7-добовому вiцi, вiдповiдно, 33,88 i 22,84%, надал^ з вiком гусенят, !х кiлькiсть поступово збiльшувалася, вiдповiдно, у 14-, 21-, 30-i 60-добовому вiцi до 41,46, 42,25, 52,32 i 58,96% (рис. 3). У прямш кишцi найменша вiдносна кшьюсть аргентафшних ендокриноциив вiдмiчена у 1-добовому вiцi - 49,54%, надал^ з вiком, !х кiлькiсть поступово збшьшувалася i у 3-, 7-, 14-, 21-, 30- i 60-добовому вшд склала 57,24, 60,72, 69,85, 60,32, 61,47 i 71,13%.
Висновки:
1.З 1- до 60-добового в^ гусенят у слiпих i прямш кишках спостер^аеться поступове зменшення вмюту аргiрофiльних i аргентафiнних ендокриноцитiв.
2.Найбшьший вмiст аргiрофiльних клiтин у 1-добових гусенят вiдмiчено у слiпих кишках, аргентафшних - у прямш кишщ, у 3-60-добовому вщ найбiльший вмют аргiрофiльних i аргентафiнних клiтин - у прямш кишщ.
3.3 вжом гусенят серед вЫе! популяцi! ендокриноциив вiдносний вмiст аргентафiнних клiтин з 7-добового вiку у слiпих кишках збшьшувався, у прямiй кишцi коливався в ус вiковi перiоди у межах 47,96-75,19%.
4.Найбшьший вiдносний вмшт аргентафiнних клiтин серед всiе! популяцп ендокриноцитiв тонкого кишечнику гусенят у 1-7-добовому вщ спостерiгався у дванадцятипалш кишцi, у 14-21-добовому вiцi - у порожнш кишцi i у 30-60-добовому вiцi - у клубовш кишцi.
Л1тература
1. Иванова О. В. Гистотопография эндокриноцитов в эпителии прямой кишки кур в онтогенезе / О. В. Иванова // Морфология. - 1995. - Т. 108, № 1. -С. 76-78.
2. Геллер Л. И. Основы клинической эндокринологии системы пищеварения / Л. И. Геллер. - Владивосток : Издательство Дальневосточного университета, 1988. - 152 с.
3. Кветной И. М. АРЦО-система (вопросы структурно-функциональной организации, гистогенеза, патологии) / И. М. Кветной // Архив патологии. -1981. - Т. 43. - С. 81-87.
4. Костюкевич С. В. Гистотопография и плотность расположения эндокринных клеток эпителия слизистой оболочки толстой кишки плода человека / С. В. Костюкевич // Морфология. - 2004. - Т. 126, № 5. - С. 52-55.
5. Костюкевич С. В. Костюкевич, Сергей Владимирович Эндокринный аппарат эпителия слизистой оболочки толстой кишки отдельных представителей позвоночных животных и человека в норме и некоторых видах патологии : автореферат дис. ... доктора медицинских наук : 03.00.25 / Науч-исслед. ин-т эксперим. медицины РАМН Санкт-Петербург, 2004. - 39 с.
6. Лютиц Х. Гуси и утки / Хорст фон Лютиц. - М. : ООО «Издательство Астрель», 2003. - 183 с.
7. Микроскопическая техника : Руководство / Под ред. Д. С. Саркисова и Ю. Л. Перова. - М. : Медицина, 1996. - 544 с.
8. Морфологическая характеристика эндокринных клеток кишечника мышей / Т. Г. Бархина, Ю. Г. Пархоменко, И. М. Салахов, О. Е. Богатырева // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - 1991. - № 3. - С. 314317.
9. Пузырев А. А. Эндокринная гастроэнтеропанкреатическая система позвоночных животных и человека. Фундаментальные и прикладные аспекты / А. А. Пузырев, В. Ф. Иванова // Вопросы морфологии XXI века : Сборник научных трудов, посвященный 100-летию кафедры медицинской биологии СПбГМА им. И. И. Мечникова. - С.-Пб, 2008. - Вып. 1. - С. 254-258.
10. Райхлин Н. Т. АПУД-система: структура, функция, патология / Н. Т. Райхлин // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 1997. - № 3. - С. 34-36.
11. Рубан Б. В. Птицы и птицеводство / Б. В. Рубан. - Учебное пособие. - Харьков : Эспада, 2002. - 520 с.
12. Экстрапинеальный мелатонин: место и роль в нейроэндокринной регуляции гомеостаза / И. М. Кветной, Н. Т. Райхлин, В. В. Южаков, И. Э. Ингель // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - 1999. - Т. 127, № 4. - С. 364-370.
13. Effects of Adrenalectomy on Serotonin-, Somatostatin-, and Gastrin-Immunoreactive Cells in Rat Gastrointestinal Tract / Helena Gloria [and others] // Digestive Diseases and Sciences. - 1997. - Vol. 42, No. 6 . - P. 1216-1220.
14. Ponti F De Pharmacology of serotonin: what a clinician should know / F De Ponti // Gut. - 2004. - № 53. - Р. 1520-1535.
15. Yamada J. The relative frequency and topographical distribution of somatostatin-, GRP-, glucagon-, 5-HT-, and neurotensin-immunoreactive cells in the proventriculus of seven species of birds / J. Yamada, N. Kitamura, T. Yamashita // Arch. Histol. Jap. - 1985. - Vol. 48, № 3. - P. 305-314.
Стаття надшшла до редакцИ 17.05.2011
