CC BY
664
Юлiя Жар1кова КАРТИНА СВ1ТУ ТА II В1ДОБРАЖЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГ1ЧНОМУ СКЛАД1 МОВИ (НА МАТЕР1АЛ1
РУМЕЙСЬКО1 МОВИ)
Статтю присвячено в1дображенню картини свту та мовног картин свту у фразеолог1чному складг мови, який яскраво виражае нацюнальне свтосприйняття, нацюнальну культуру, ментальтсть етносу, побут, звичаг та традицп. Ключов1 слова: картина свту, мовна картина свту, фразелог1я, нацюнальна культура.
Картина свпу е центральним поняттям концепци людини, що виражае специфшу буття.
Оскшьки у формуваннi картини свпу беруть участь усi сторони психiчноl дiяльностi людини, починаючи з вщчутлв, сприйнять, уявлень i заюнчюючи вищими формами - мисленням i самосвiдомiстю людини, то будь-яка спроба виявити якийсь один процес, пов'язаний з формуванням картини свггу у людини, неодмшно закшчиться невдачею. Людина
вщчувае свiт, споглядае його, осягае, шзнае, розумiе, осмислюе, штерпретуе, вiдображае, перебувае в шм, уявляе собi «можливi свгти». Образ свiту виникае в рiзних актах свiтовiдчування, свiтобачення, свгтосприймання, в актах переживання свiту як цшсност^ Свiдомiсть людини, що формуе щеальний образ зовнiшнього свiту, е не лише знання про об'ект шзнання, що протистопъ суб'ектовi, але також деяким емоцiйно забарвленим «переживанням», а в емоцiях гносеологiчна протилежшсть суб'ективного i об'ективного зникае, так що суб'ект i об'ект «переживаються» як щось едине [6, с.20].
Функци картини свiту витiкають з природи i призначення в людськш життедiяльностi свiтобачення, складовою частиною якого i е картина свiту. Свггобачення мае двi базиснi функци - штерпретативну (здiйснювати бачення свiту) i витiкаючу з не! регулятивну (служити орiентиром у свiтi, бути ушверсальним орiентиром людсько! життедiяльностi). Цi ж функци виконуе i картина свггу. Без картини свiту як глобального образу свггу не могла б здшснитися у всiй свош повнот життедiяльнiсть людини як бюсощально! ютоти. На образ свiту, що становить ядро свггобачення людини, спираеться людина в свош соцiокультурнiй дiяльностi. Без картини свпу неможливим виявилося б людське спiлкування i взаеморозумiння. Без не! не зм^ би юнувати весь соцiокультурний органiзм з його мехашзмами трансляци i вiдтворення досвщу.
Картина свiту - стрижень штеграци людей, засiб гармошзаци рiзних сфер людсько! жигтедiяльностi, !х зв'язки мiж собою. Картина свiту як цшсний образ дiйсностi опосередкуе всi акти людського свгтосприймання. Вона лежить в основi всiх актiв свiтобачення, дозволяе осмислювати локальш ситуаци в свт, поди, що здiйснюються в шм, допомагае створювати суб'ективнi образи об'ективних локальних ситуацiй.
Картина свпу е базисним компонентом свпобачення людини, тому сприяе тiсному зв'язку i едностi знання i поведшки людей в суспiльствi. Вона тдкршлюе цю еднiсть тенденцiею до ушфшаци плюралiстичних образiв реальностi, прагненням до монютичного бачення дiйсностi [6, с. 25].
Мовна картина свпу - це вщбитий засобами мови образ свщомость реальностi, модель iнтегрального знання про концептуальну систему уявлень, що репрезентуються мовою. Мовну картину свпу прийнято вщмежовувати вiд концептуально!, або когнпивно!, моделi свiту, яка е основою мовного втшення, словесно! концептуалiзацi! сукупностi знань людини про свп [5, с. 44].
Мова - скарбниця нащонально! культури народу. Весь життевий досвiд i всi досягнення культури фжсуються в мовi, знаходять в нш дзеркальне вiдображення. Мова е формою вияву нащонально! ментальност кожного народу. Нацiональна ментальнiсть е змютом нацiонально! мови. Мова, за допомогою яко! найточнiше, найповнiше виявляеться думка, дае змогу виявитися назовш ментальност народу, в якiй у найбшьш сконденсованому виглядi вiдбилися особливост життя i дiяльностi народу протягом столпъ, а в зв'язку з цим i вся своерiднiсть його сприйняття свпу, його поглядiв на нього [8, с.166]. Як зазначае В. Б. Касевич, «людина живе в свт мови («мова - будинок буття», за Хайдеггером), все, з чим вона мае справу, дано !й через мову i переступити через мову, вступивши в безпосереднш контакт зi свiтом, людина не в змозЬ» [2, с. 178]. Мова i породжуванi нею тексти вщображають когнiтивнi i культурш стереотипи вiдповiдного спiвтовариства [2, с.260].
Нащональний компонент значення виявляеться в одиницях в^х рiвнiв мови, але особливо чiтко вiн простежуеться в лексищ, фразеологi!,
афористищ, правилах мовного етикету, текстах. Тому при вивченш будь-яко! мови, особливо нерщно!, необхiдно враховувати один нюанс: будь-яка мова виражае нащональний дух i вiдображае нацiональну культуру народу - но^я ще! мови. Мова тюно пов'язана з нащональною психологiею i з нацiональною самобутнютю народу, е засобом передачi нащональних градицiй, стереотипiв, звичок.
Нацiональна специфша мови може виявлятися на рiзних И рiвнях, але найбiльш яскраво вона представлена у фразеологи, i не тiльки в окремо взятому фразеолопзм^ а й у всш фразеологiчнiй системi.
У сферi фразеологи виражаеться нащональний спосiб свiтосприйняття. Нащональний свгт - це единий космос, у якому злил людина та юторичне природне оточення, яке впливае на сощальну психологiю етносу, формуе нащональний характер та визначае спрямованють практично! дiяльностi людини.
Вивчення семантики i внугрiшньо! форми фразеологiчно! одинищ дозволяе через усвiдомлення смислових i питомих орiентацiй, зафiксованих у них, встановити особливост свiтобачення народу i реконструювати культурно-мовнi архетипи, якi розумшться як культурнi першообрази, уявлення-символи про людину, !! мiсце в свт та суспiльствi. Саме фразеологiчнi вирази становлять найбшьший iнтерес у цьому плаш, адже вони безпосередньо вщбивають позамовну дiйснiсть i мають образно-символiчну основу. Дослiдження фразеологi! у лшгвокультуролопчному аспектi дозволяе виявити специфiчнi риси менталiтету нацi!, що зумовлеш особливостями свiтосприйняття, системою моральних вимог, норм, щнностей i принципами виховання.
Процес розумшня й аналiзу фразеологiзмiв як мовних знакiв нацiонально! культури - це шлях до тзнання менталгтету народу.
Нащонально специфiчними е тi фразеологiчнi одинищ (ФО), якi вiддзеркалюють у сво!й внугрiшнiй формi характернi особливостi культури i побуту, тваринного i рослинного свiту, народнi звича!, символiку. Так, наприклад, вивчаючи фольклорну спадщину греюв Приазов'я слiд вiдзначити дуже щкавий обряд, який знайшов свое вщображення й у мовi - обряд поховання. Вш цiкавий тим, що в нiм, можливо, як в жодному шшому, зв'язок з батьювщиною предкiв у марiупольських грекiв виявився з особою символичнютю. Померлому клали в руку монету (у Греци монету клали до рота). Грошi призначалися Харону, перевiзниковi душ померлих. Це була остання земна витрата, але використовувати грошi намiчалося вже в шшому свт. За щ грошi Харон на сво!й турi довозив душi померлих до брам А!да, де вони зусгрiчалися з душами сво!х далеких предкiв [2, с. 150]. Цей звичай вщбився у фразеолопзмах: «Си паэнс эмбро, ма Харонс прата апису-с» - Ти йдеш уперед, а Харон йде услщ; «Харонс иртын на пер канына ки тайфа-тын дрансан пас т ныф» - Харон прийшов узяти когось, i всi поглянули на невiстку. Тобто Харон е символом смерт у зазначених ФО.
Для фразеологи кожно! мови е характерними окремi образш компоненти та !х сполучення, навколо яких можуть утворюватись фразеотематичнi групи. Бiльша частина лексем-компонеш!в ФО передае нацiональнi особливостi завдяки усталеним народним асоцiацiям, бо ФО з'являються у мовi як знаки вторинно! номiнацi! дiй, станiв, як вже мають сво! первиннi назви. На основi постiйних асоцiативних зв'язюв утворюеться специфiчна образнiсть фразеологiзмiв, через яку постае нащональна специфiка мови, шляхи актуалiзацi! семантики i форми ФО яко! залежать вiд менталгтету лiнгвокультурно! спiльностi. Специфiчнi обставини життя народу створюють сво!, характернi тшьки для однiе! мови
вислови, приказки, при^в'я, що разом з шшими нормативними чинниками зумовлюють дух ще! мови, !! нацiональну самобутнють. Слiд вiдзначити, що господарський устрш надазовських грекiв в першi роки шсля переселення з Криму визначався переважно природними умовами, а також тим, що у колоню^в не було потрiбно! юлькосл сiльськогосподарського швентаря для обробки землi. В умовах степу, який абсолютно мшяв свою сувору подобу до весни, основним заняттям греюв було вiвчарство. На це, звичайно, вплинули i нащональш традицi!, що сформувалися ще в Криму, де вiвчарство також було !х головним заняттям. Тому вiвчар був шанобливою людиною [2, с. 114]. Це вщображено у при^в'ях та приказках. Наприклад, «Дъыхос чубану та провата купадъ ти нышкны» - «Без вiвчаря вiвцi отарою не стануть»; «Калос чубанус эш тэсира матя» - «У гарного вiвчаря - чотири ока» та ш.
Таким чином, у фразеологи закодована шформащя про своерiдну мовну картину свпу, яка постае у процес розгляду нащонально-культурних особливостей семантики даом.
Розвиток фразеологi! лгтературно! мови за межами нащонально! територи свiдчить про величезнi внутрiшнi потенци живо! мови, одиницi яко!, утворюючи рiзноманiтнi, iнколи зовсiм несподiванi сполуки, здатш передавати вiдтiнки мислення. Аксюматичним стало положення про те, що фразеолопчний фонд мови визначае ушверсальнють i характернi особливостi будь-яко! нащонально! картини свiту, що в його невичерпних надрах ми можемо дiзнатися про побут того чи шшого народу, про його традици i звича!, про етикет поведiнки, моральнi настанови тощо. У грецьких ^м'ях зважене слово батькiв беззаперечно виконувалося дiтьми. Це, як правило, робилося в спокшнш обстановцi, батьки дуже рщко карали дiтей тiлесно. Дпи i без того були слухняш, поважали старших, боялися
порушити батькiвське слово, його волю. 1м нi в якому разi не дозволялося не послухатися батька або ма^р, заподiяти комусь бiль або повестися неввiчливо. Навiть дорослi, одружеш сини, якщо вони жили разом з батьками, негайно виконували батьювське розпорядження [4, с. 14]. Все це не могло не залишити слщ у прислiв'ях i приказках. Наприклад, «Тыс тун тата-т ки т мана-т метра, атос тъа эш сайму ах дъавту-т та мкра» -«Хто на батька i ма^р зважае, тому пошана сво!х дiтей дiстанеться»; «Ан иревс на се агапун та балайдъа-с, агапа дъафту-с т мана» - «Якщо хочеш, щоб любили тебе тво! дгти, люби свою ма^р». Дiтей змалку привчали до взаемодопомоги та взаемоповаги: «Атъарпос петъен, ма то кало-т дъулыя пемен» - «Людина вмирае, але його добра справа не зникае»; «Саипси тун атъарпу, атот тъа иси атъарпус» - «Поважай людину, тодi станеш людиною»
Як i мова взагал^ фразеологiзми здатнi вiдтворювати специфiку картини свпу. Але картина свiту не е дзеркальним вiдображенням навколишньо! реальности а !! iнтерпретацiею, яка вщбуваеться через мову. Отже, можна погодитися з тим, що рiзниця мiж мовами, бiльш, нiж рiзниця мiж знаками, це рiзниця свiтоглядiв. Тобто, визначаючи рiзницю мiж мовами, ми водночас визначаемо рiзницю свiтоглядiв. Виходячи з цього, специфжу нацiоментально! картини свпу можна визначити через специфжу мовного фонду.
Переважна бшьшють фразеологiзмiв мае виразний нацiональний колорит, зумовлений специфшою iсторичного розвитку народу та його мови. У той же час фразеолопзми мають здатнють накопичувати позамовну шформащю. Вони фiксують колективний досвщ етносу i належать до тих мовних чинниюв, якi розкривають специфшу нацiоментально! картини свiту.
Фразеолопя утворюеться на основi образного уявлення про дшстсть i вiдображае побутово-емтричний, iсторичний або духовний досвiд мовного колективу. Цей досвщ безумовно пов'язаний з культурними традищями народу, бо суб'ект номшаци та мовленнево! дiяльностi - це завжди суб'ект нацюнально! культури, нацiонального менталiтету. Фразеологiчний склад мови вщображае особливостi нацiонального свгтобачення та самобутностi народу. Подiбне розумшня специфiки фразеологi! дозволило В. Тели образно назвати !! «дзеркалом, в якому лшгвокультурна спiльнiсть iдентифiкуе свою нацюнальну свiдомiсть» [7, с. 9]. 1дюми - це «мова культури», яка «нав'язуе» його носiям культурно-нацiональне свiтосприйнягтя. Таку ж думку чпко висловив Б.О. Ларiн: «Фразеолопзми у власному смислi термiна завжди опосередковано вщбивають погляди народу, суспшьний устрiй, iдеологiю свое! епохи» [3, с. 156].
Л1ТЕРАТУРА
1.Джуха И. Г. Одиссея мариупольских греков: очерки истории. - Вологда, 1993. - 160 с.
2.Касевич В. Б. Буддизм. Картина мира. Язык. - Санкт-Петербург, 1996. -288 с.
3.Ларин Б. А. О народной фразеологии // История русского языка и общее языкознание. - Москва, 1977. - 223 с.
4.Мазур П. И. Жемчужины народной мудрости. Этюды. - Мариуполь, 2006. - 40 с.
5.Манакин В. Н. Сопоставительная лексикология: Монография / Владимир Николаевич Манакин. - Киев, 2004. - 326 с.
6.Серебренников Б. А. Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. - Москва, 1988. - 216 с.
7.Телия В. Н. Русская фразеология. Семантический аспект, прагматический и лингвокультурологический аспекты. - Москва, 1996. -284 с.
8. Ткаченко О. Б. Украшська мова i мовне життя свггу. - Киев, 2004. - 272 с.
SUMMARY
The article is devoted to the reflection of the world picture and linguistic picture of the world in phraseology of language, which brightly expresses national perception of the world, national culture, mentality of nation, way of life, consuetudes and traditions
Keywords: world picture, linguistic picture of the world, phraseology , national culture.
Марина Нетреба ЯЗЫКОВАЯ АГРЕССИЯ В ПУБЛИЦИСТИЧЕСКИХ
ТЕКСТАХ
Свобода слова змтила не тшьки роль ЗМ1 в сустльств1, але й призвела до якгсног змгни мови й стилю публгкацИ, манери повгдомлення. У цгй статтг характеризуються випадки виявгв мовног агреси в публщистичних текстах, встановлюються причини ïï виникнення. Подаеться визначення термгну «мовна агреЫя».
Социально значимая коммуникация в современном обществе напрямую связана с обменом информацией, поскольку без нее человек «информационной эры» не мыслит своего существования. Один из основных каналов, по которому общество получает информацию, - это средства массовой информации (СМИ). Сегодня признана актуальной проблема эскалации насилия в СМИ (исследуемая лингвистами как языковая агрессия), которая заключается в характере, способе «подачи материала».
