CC BY
104Разом з тим це свідчить про їх слабку освітню підготовку, відсутність чітких уявлень про можливості знімати втому від розумової праці методами фізичної культури. За цієї ж причини студенти не володіють зворотнім зв’язком. Лише на старших курсах, коли починають прогресувати деякі хронічні захворювання, що обмежують їх працездатність, оцінка важливості занять стає більш вагомою. Тому важливо приводити до першокурсників старшокурсників, щоб ті на власному прикладі розповідали про важливість фізичних занять.
В) І останнє, чого бажають самі студенти, відносно цікавості проведення занять - щоб викладачі радилися з ними, що їм подобається, і чим воно хотіли б займатися на заняттях з фізичної культури! Висновки.
Отже, у зв’язку з тим, що проблема негативного ставлення студентів до занять з фізичної культури стає все актуальнішою, з цього питання було проведено ряд досліджень. І проведення цих досліджень дало можливість не лише ще раз підтвердити наявність цієї проблеми, але більш глибше зрозуміти причини ситуації, що склалася (наприклад: студентам не подобаються заняття з фізичної культури, бо їм не подобається форма проведення занять, чи студенти вважають що викладачі не досить кваліфіковані тощо) . А це в свою чергу відкрило нові шляхи до вирішення цієї проблеми (наприклад: викладачі можуть радитися зі студентами про те, яка форма навчання їх задовольнила б тощо).
Оскільки ця проблема ще не досить досліджена, то потрібно продовжити дослідження в цьому напрямку, але з різних аспектів. Так рекомендовано більш поглиблено вивчити у студентів мотивації до занять з фізичної культури..
Література
1. Массовая физическая культура в ВУЗе. (М.: Высшая школа, 1991. ст.. 230-250)
2. Пархотник И.И. Как сохранить здоровье. (К.: Наукова думка, 19В1. ст. 100-169)
3. Павлов А.В. Режим в жизни человека. (М.: Медицина, 1974 ст. 55-110)
4. Чоговадзе А.В. Іванова ГЕ. Фізична культура особистості студента. (М. МГУ 1991. ст 1-20, 70-100)
5. Фізична культура: тренування, виховання, спорт. (р.2003 №4 ст.20-23)
6. Данні з сайту: http: //fizkylt. .com.. ua
Надійшла до редакції 29.09.2007р.
ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ „ЗДОРОВИЙ СТИЛЬ ЖИТТЯ”
Компанієць Ю. А.
Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренко
Анотація. В статті розглянуто ознаки та складники, що визначають сутність понять „здоровий образ життя”, „здоровий стиль життя”, їх співвідношення. Окреслено стратегію застосування засобів фізичної культури та спорту для формування стилю і якості життя. Ключові слова: здоровий спосіб життя, здоровий стиль життя, фізична культура, спорт.
Аннотация. Компаниец Ю.А. К определению сущности понятия „здоровый стиль жизни”. В статье рас-
смотрены признаки и составляющие части, определяющие сущность понятий «здоровый образ жизни», «здоровый стиль жизни», их соотношение. Очерчена стратегия применения средств физической культуры и спорта для формирования стиля и качества жизни.
Ключевые слова: здоровый образ жизни, здоровый стиль жизни, физическая культура, спорт. Annotation. Kompaniets Yu.A. To determination of essence of notion “healthy lifestyle”. In the article is considered the features and parts which determine the essence of notions “healthy way of life”, “healthy lifestyle” and their correlation. Strategy of application of facilities of physical culture and sport for forming the style and quality of life is outlined.
Key words: healthy way of life, healthy lifestyle, physical culture, sport.
Вступ.
Сьогодні вже на державному рівні визнається наявність в Україні демографічної кризи, однією з причин якої є дефіцит у суспільстві „етичного відношення до здоров’я”. На жаль сприяє цьому і те, що існуюча в Україні система фізичного виховання не спроможна забезпечити зміцнення здоров’ я населення. [В, С.21].
В ситуації, коли відхилення в стані здоров’я значною мірою обумовлені поведінкою людини, стилем її життя, розв’язання проблеми із медичної площини все більше переміщується в площину освіти. Саме тому формування здоров’ я і здорового образу життя стає одним із головних завдань сучасної педагогічної теорії і практики. Виключна значущість з одного боку вимагає його якнайшвидшого розв’язання, а з іншого робить це надзвичайно складним через масштаб, наявність багатьох аспектів і рівнів проблеми, що розглядається.
Як свідчить аналіз науково-методичної літератури психолого-педагогічного спрямування, поняття „здоровий спосіб життя”, „здоровий стиль життя” набули широкого вжитку. Вітчизняна психологія переважно визначає стиль як індивідуальні особливості виконання діяльності, зарубіжна - через детермінанти особистості і пов’язаними з ними особливостями поведінки, реагування і процесів пізнання. Типова для нашого ще недавнього суспільного життя орієнтація на усереднені зразки поведінки нівелювала індивідуальність, що було характерним і для реальної педагогічної практики. Як наслідок, до цього часу, незважаючи на широке застосування, змістовну сутність понять „здоровий образ життя”, „здоровий стиль життя”, їх співвідношення остаточно не визначено, що значною мірою ускладнює перехід до освіти орієнтованої на особистість.
Сутність поняття „здоровий стиль життя” можна розкрити через його співвідношення з іншим поняттям - „здоровий образ життя”, та через їх спільну складову - „здоров’я”. Якщо спробувати систематизувати та згрупувати численні визначення, то виявляється, що здоров’я проявляється в здатності „протистояти зовнішнім і внутрішнім збуренням, хворобам, пошкодженням, старінню та іншим формам деградації”; „пристосуванні і збереженні навко-
лишнього середовища і середовища свого існування, яке містить не тільки природний, але і культурний компонент”; „відтворювати повноцінних нащадків, продовжувати тривалість повноцінного життя”; „підтримувати та покращувати можливості, якості, здібності свого організму”; „створювати адекватну самосвідомість, етико-естетичне ставлення до себе, ближніх, людей взагалі”. Очевидно, що формулювання містять не тільки суто медико-біологічні аспекти, але і морально-етичні складові. Це цілком логічно, бо сьогодні вже став очевидним той факт, що проблема збереження здоров’я людини, як вже зазначалося вище, не може бути вирішена зусиллями лише медиків та фармацевтів, а здоровою може вважатися людина яка благополучна як фізично (тілесно), так і духовно.
Фізичне здоров’я індивіда визначається образом (стилем) його життя, яке, в свою чергу, залежить від образу його думок. Образ думок індивіда -результат його духовності, розуміння того, для чого він прийшов в цей світ, і що залишить після себе. [2, С.15]. Образ життя - категорія соціальна. Вона набагато ширша за існуючі уявлення. Образ життя - це не тільки наявність чи відсутність шкідливих звичок, це рівень виробництва, добробуту, культури, освіти, медична активність та ін. Стиль життя - не складова частина образу життя, а втілення останнього на рівні особистості, - одна із конкретних його форм, через яку образ життя доводиться до реального втілення в дійсність через індивідуальність особистості. [4, С.2-7].
Представники філософської антропології Е. Ротхаккер та М. Ландман взагалі розглядали людину як продукт певного стилю життя, або „об’єктивного духу” культури. [12, С.735]. Головною і необхідною передумовою збереження здоров’ я є здоровий образ життя, як сукупність, система певних умов, заходів, дій та поведінки. Його реалізація на рівні окремої людини здійснюється у формі здорового стилю життя - моделі більш варіативної, особистісно співвіднесеної.
Окрема особистість починає розділяти поняття „здоровий образ життя” і „здоровий стиль життя” лише після досягнення певного рівня розвитку індивідуальності, який дозволяє робити вибір власного способу життя із ряду альтернативних, виходячи із внутрішньої сутності і прагнення до самоактуа-лізації. А. Маслоу стверджував, що самоактуалізація, прагнення до розвитку своїх здібностей до особистого зростання, прагнення людини стати все більше і більше тим, чим вона є, стати тим, на що вона здатна, є потребою вищого рівня людини, яка перетворюється в мотив поведінки, за умови задоволення потреб нижчого рівня. [10, 11].
Стиль життя - як зовнішня сторона способу життя - в символічній формі закріплює людину в певній соціальній статусній групі завдяки специфічним для неї умовностям, відтворюючи які люди підтримують і зберігають групу як таку. Образ і стиль життя, разом з престижем, об’ ємом влади і авторитетом відносяться до змістовно-культурних ознак, які
реалізуються на рівнях як особової ідентифікації, так і соціального визнання. Ці культурні утворення важче вичленувати, складно кваліфікувати, але сьогодні без них вивчення динаміки соціокультурного життя неможливе, оскільки соціальні позиції є об’єктом досягнення, тобто внутрішнім для суспільства динамічним чинником.
Практиці валеології, яка займається вивченням сутності, механізмів і проявів індивідуального здоров’я, а також його корекцією, [3, С.2-8], більшою мірою відповідає поняття „стиль життя” - спортив-ний-неспортивний, здоровий-нездоровий і т.п. [9, С.503].
Робота виконана за планом НДР Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренко.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження полягала у визначенні ознак та складників, що розкривають сутність понять „здоровий образ життя”, „здоровий стиль життя”, їх співвідношення.
Результати дослідження.
Визначення феноменології поняття «стиль» пов’язане з широким спектром характеристик індивідуальності людини. Сьогодні під цим поняттям прийнято розуміти або стійку цілісність, характерну єдність, систему прийомів і способів діяльності, або характеристику продукту творчості, або своєрідне самовиявлення особистості як суб ’ єкта діяльності. Об’єктивне дослідження стилю життя особистості можливе лише за умови, коли забезпечені реальні умови для реалізації індивідуальності в процесі життя, коли відбулося формування вищого рівня індивідуальності - внутрішнього світу особистості, світу її потреб, ціннісних орієнтацій, уявлень про людей і самого себе, коли досягнутий рівень суб -’ єктності дає можливість із множини можливих обирати свій власний життєвий шлях. Суб ’ єктність в індивідуальному життєвому стилі може бути виражена в тій чи іншій мірі. Людина у більшості випадків змушена вести той образ життя який заданий їй від народження. Можна навіть говорити про певну приреченість в цьому відношенні. Суспільство, в залежності від рівня його розвитку, контролює і регламентує ці процеси як впровадженням загальних принципів організації життєдіяльності, так і шляхом культивуванням конкретних форм поведінки, характерних для певного соціального прошарку. Однак, це лише загальна схема і в людини завжди є реальна можливість індивідуалізувати стиль життя, знову ж таки в межах дозволених суспільством. В умовах демократії у людини з’являється не тільки можливість виражати свою природну індивідуальність, вибирати форму реалізації свого творчо-трудового потенціалу і займати певну соціальну позицію, а і довільно діяти в межах існуючого образу життя, активно впливати на обставини, які формують ці межі, творчо перебудовувати своє життя маючи за мету максимальне самовираження.
Узагальнення поглядів вітчизняних та зару-
біжних фахівців, дає підстави виділяти в якості визначальних ознак стилю життя манеру поведінки, стійкі звички, організацію дозвілля, спосіб задоволення потреб особистості, самоідентифікацію з пев-ною соціальною групою, розуміння сенсу життя, спосіб реалізації в повсякденній діяльності сприйнятих морально-етичних цінностей. З точки зору відповідності здоров’ю стильові особливості життєдіяльності доповнюються індивідуально-психологічними характеристиками особистості (тип нервової діяльності), віковим фактором та впливом біологічних ритмів. [1].
Здоровий стиль життя також незмінно пов’язаний з особистим способом задоволення базових потреб, багато в чому обумовленим вихованням. Окрім базових, кожна людина вибудовує в певній ієрархії і свою індивідуальну систему потреб, розподіляючи відповідним чином між різним видами діяльності час, сили та життєві ресурси. Саме різні способи задоволення базових та індивідуальних потреб обумовлюють існування різних життєвих стилів.
Отже, здоровий стиль життя, як індивідуалізований варіант здорового образу життя (головної передумови збереження здоров’я), проявляється через світоглядну позицію, поведінку та діяльність.
Узагальнюючи можна вказати на те, що структуру світоглядного (ціннісно-смислового) аспекту визначають: ціль життя, принципи життя, життєва позиція, ставлення до людей, до себе та своєї діяльності; система потреб.
Змістовний аспект визначають стиль поведінки, спілкування, тип соціальної активності, соціальний статус, орієнтація на певний тип культури.
Стильові особливості в діяльності проявляються через спосіб задоволення базових та індивідуальних потреб, соціальні ритми (повторність дій в різних сферах існування), інтенсивність, темп, щільність подій в основних сферах життєдіяльності особистості.
Здоровий стиль життя можна визначити як плід духовних і фізичних зусиль людини, цілісну систему життєвих проявів особистості, яка сприяє встановленню гармонії між індивідуальністю і умовами її життєдіяльності.
В ідеалі його формування повинно починатися буквально з народження дитини зусиллями сім’ї та бути головною турботою держави впродовж всього її життя. На практиці ж все відбувається зовсім інакше.
Загальновідомо, що з перших своїх кроків по життєвому шляху дитина набирається досвіду наслідуючи поведінку дорослих. З великим ступенем ймовірності можна припустити, що до того часу коли вона буде спроможна усвідомлювати себе як особистість (якщо до цього взагалі дійде), у неї вже буде сформований певний стереотип суспільної та міжо-собистісної поведінки. Значною мірою він буде залежати від усталених сімейно-побутових звичок, образу життя батьків, поведінка яких буде за приклад для наслідування для дитини: підсвідомо вона у всьому
копіюватиме саме їх стиль життя.
Слід визнати, що за час, що минув після розвалу СРСР і початку державотворення України, виросло покоління яке в значній своїй частині байдуже ставиться до цінностей фізичної культури, не бачить в заняттях нею ніякої потреби, а сприймає лише як щось нудне, непотрібне, як тяжкий тягар, повинність. Це стало їхнім життєвим переконанням, яке вони свідомо чи підсвідомо будуть передавати образом, стилем свого життя підростаючим поколінням.
Створення і популяризація образу успішної людини, якій притаманні певні стереотипи поведінки (тобто стиль життя) залежить також і від діяльності державних інститутів, через які здійснюється управління суспільством. На жаль сьогодні говорити про наявність реальної цілеспрямованої соціальної стратегії держави щодо формування здорового стилю життя не має підстав.
Необхідно розірвати цей ланцюг безвиході та приреченості. На нашу думку зробити це може система освіти. Виходячи з того, що зоною найбільшого педагогічного впливу засобів фізичної культури та спорту є саме формування стилю і якості життя [5, С.55-57], формування здорового, спортивного стилю життя необхідно розпочинати вже в дошкільних дитячих закладах і продовжувати в загальноосвітніх середніх і вищих навчальних закладах. Досягти поставленої мети можна за умови змін в психології, формування нових цінностей і установок суспільства. [2, С.15]. Для цього необхідно: відмовитись від авторитарного підходу при визначенні видів рухової активності в програмах із фізичного виховання без урахування мотивів й інтересів учнів; застарілих підходів у забезпеченні навчально-виховного процесу [8, С.21], пропонуючи натомість якісно нову систему знань, новий програмний зміст навчальної дисципліни формуючи тим самим через призму здорового стилю життя новітню світоглядну позицію, поведінку та діяльність особистості. Це може першим кроком до „створення нової ідеології здоров’я, нового понятійного апарату, нових підходів в системі управління здоров’ям”. [2, С.15].
Усвідомлення необхідності якісних змін вже сформовано. Згадаймо хоча б експерименти Бальсе-вича В.К. та його наукової школи щодо конверсії шкільної фізичної культури в напрямку її суцільної „спортизації”. З цією ж метою свого часу вітчизняні фахівці прагнули ввести зміни до державного стандарту загальної середньої освіти в Україні. [7, С. 31-54].
Життєво необхідне визнання ідеї „людинотвор-чої сутності фізичної культури” (Ю.М. Ніколаєв) на рівні масової свідомості, зміну ставлення педагогічної спільноти до „ фізичної культури” як до „другорядного” предмету і перехід до побудови здоров’язбері-гаючого освітньо-виховного процесу, як невід’ємної умови і важливої складової частини забезпечення подальшого розвитку еволюційного процесу.
Сприяти цьому буде детальний аналіз існуючих шкільних програм з навчальних дисциплін спрямований на виділення і підсилення в кожній з них здо-
ров’язберігаючої складової та інтеграція їх в синергетичні зусилля валеології та фізичної культури.
Цілком очевидно, що таке масштабне та складне завдання може бути вирішене лише спільними зацікавленими зусиллями вчених (розробка теоретичної бази) та вчителів (практична реалізація).
Альтернативи немає - в іншому випадку ми просто зникнемо як нація з демографічної мапи світу.
Висновки.
Стиль життя є способом взаємодії особистості з оточуючим світом. Він проявляється через різні форми діяльності, поведінки і стосунки.
Через стиль життя відбувається самоіденти-фікація особистості з певною соціальною групою, розуміння сенсу життя, спосіб реалізації в повсякденній діяльності сприйнятих морально-етичних цінностей.
Здоровий стиль життя формується в процесі життєдіяльності, утворюючи цілісну систему проявів особистості, сприяє гармонізації між індивідуумом і умовами його існування, забезпечує можливість виживання і подальшої еволюції людини. В цьому контексті перспективним напрямком подальших досліджень слід вважати пошук ефективних педагогічних інструментів формування здорового стилю життя в умовах навчальних закладів.
Література
1. Агаджанян Н.А., Шабатура Н.Н. Биоритмы, спорт, здоровье. - М.: Физкультура и спорт, 1989. - 208 с.
2. Апанасенко Г. Л. Почему вымирают восточные славяне? // Зеркало недели, 2007. - №1. - С.15.
3. Апанасенко Г.Л. Валеология: первые итоги и ближайшие перспективы // Теория и практика физической культуры, 2001. - №6. - С.2-8.
4. Виленский М.Я., Авчинникова С.О. Методологический анализ общего и особенного в понятиях «здоровий образ жизни» и «здоровий стиль жизни» // Теория и практика физической культуры, 2004. - №11. - С.2-7.
5. Виноградов Г.П. Атлетизм как национальная идея формирования здорового образа жизни // Теория и практика физической культуры, 2006. - №10. - С.55-57.
6. Горащук В.П. Формирование культуры здоровья школьников (теория и практика). - Луганск: Альма-матер, 2003. - 376 с.
7. Державний стандарт загальної середньої освіти в Україні: (Проект). Освітня галузь „Фізична культура і здоров’я”. Освітня галузь „Валеологія” / Горащук В.П., Бойченко Т. Є., Гончаренко М.С. та ін. - К.: Ґенеза, 1997.
- С.31-54.
8. Круцевич Т. Основні напрямки вдосконалення програм фізичного виховання школярів // Теорія і методика фізичного виховання і спорту, 2006. - № 4. - С.21.
9. Лубышева Л.И. Спорт, спортивный стиль жизни и здоровье молодежи: Матер. 4-го междунар. конгр. «Олимпийский спорт и спорт для всех, проблемы здоровья, рекреации и реабилитации». Киев, 2000. - С.503.
10. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики. СПб.: «Евразия», 2002.- 432 с.
11. Маслоу А. Мотивация и личность. Серия «Мастера психологии». СПб.: Питер, 2003.- 352 с.
12. Философский энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1983. - С.735.
Надійшла до редакції 29.09.2007р.
РИТМЫ В ПСИХОЛОГИИ: ЦИРКАДИАННЫЕ РИТМЫ ФУНКЦИОНАЛЬНЫХ СОСТОЯНИЙ (ТЕСТ FPI) В ОНТОГЕНЕЗЕ ЧЕЛОВЕКА
Краузе Т. М.
Межрегиональная академия управления персоналом (г. Харьков)
Аннотация. В настоящее время нелинейная динамика и волновое моделирование становятся определяющими парадигмами научного мышления [1,2]. К этой проблематике сейчас относят изучение биологических часов [5]. Установлено, что био- и нейрофизиологические колебания имеют циклическую периодичность. Показано, что архитектоника биоритмов является уникальной характеристикой индивида [2,3,4]. Десинхроноз (дизритмия) влечет нарушение психологического состояния и свойств индивидуальности [4,5]. Архитектоника психоритмов - их спектры, периодика, фазы, когерентность, стабильность
- являются уникальной характеристикой, «психологическим портретом’’ индивида, определяющим его адаптивный потенциал [9]. Однако в дифференциальной психологии и психофизиологии эвристические возможности биоритмологии в процессе онтогенеза до настоящего времени в должной мере недооценены. В соответствии с представлениями об иерархической организации индивидуальности и были проведены экспериментальные исследования психологических ритмов функциональных состояний (тест FPI) человека в процессе онтогенеза. Ключевые слова: психологические ритмы, онтогенез, амплитуда, акрофаза.
Анотація. Краузе Т.М. Ритми в психології: циркаді-анні ритми функціональних полягань (тест FPI) в онтогенезі людини. В даний час нелінійна динаміка і хвилеве моделювання стають визначальними парадигмами наукового мислення [1,2]. До цієї проблематики зараз відносять вивчення біологічного годинника [5]. Встановлено, що біо- і нейрофізіологічні коливання мають циклічну періодичність. Показано, що архітектоніка біоритмів є унікальною характеристикою індивіда [2,3,4]. Десинхроноз (дізрітмія) вабить порушення психологічного стану і властивостей індивідуальності [4,5]. Архітектоніка психоритмів - їх спектри, періодика, фази, когерентність, стабільність - є унікальною характеристикою, «психологічним портретом’’ індивіда, що визначає його адаптивний потенціал [9]. Проте в диференціальній психології і психофізіології евристичні можливості біорітмологиі в процесі онтогенезу до теперішнього часу в належній мірі недооцінені. Відповідно до уявлень про ієрархічну організацію індивідуальності і були проведені експериментальні дослідження психологічних ритмів функціональних станів (тест FPI) людини в процесі онтогенезу.
Ключові слова: психологічні ритми, онтогенез, амплітуда, акрофаза.
Annotation. Krauze T.M. Rhythms are in psychology: circadian rhythms of the functional consisting (test of FPI) are of ontogenesis of a man. Presently a nonlinear dynamics and wave design become the determining paradigms of scientific thought [1,2]. To this problem now takes the study of biological clock [5]. It is set that bio- and neurophysiology vibrations that have cyclic periodicity. It is rotined that architectonics of biorhythms is unique description of individual [2,3,4]. Desynchronizes (dizrhythmic) draws violation of the psychological state and properties of individuality [4,5]. Architectonics of psikhoritmovs is their spectrums, periodicals, phases, coherentness, stability - are unique
