CC BY
82Таблица 1
Успешность спортивной деятельности и функциональное состояние двигательного анализатора у штан-
гисток на различных этапах подготовки
Показатели Значения показателей ( х ± Ш )
перед началом через 3 недели через 10 недель
Результат толчка/масса тела, % 1,5 ± 0,03 1,5 ± 0,04 1,6 ± 0,03
Результат рывка/масса тела, % 1,2 ± 0,04 1,2 ± 0,05 1,3 ± 0,03
Сумма двоеборья/масса тела, % 2,8 ± 0,07 2,7 ± 0,09 2,9 ± 0,06
Частота тремора за 10 с, у.е. 6,8 ± 3,09 6,3 ± 2,33 0,0 ± 0,00
* Здесь и далее достоверность на уровне р < 0,05
щее влияние на ретикулярную формацию [6] и проявляются в уменьшении уровня фоновой активности мозга с одновременным повышением скорости его мобилизации. Функциональные изменения носят адаптивный характер и отражают определенный уровень готовности к спортивной деятельности.
Через 10 недель тренировочных занятий прирост результатов в толчке, рывке и сумме двоеборья сопровождается исчезновением тремора и снижением дифференциальный порога двигательного анализатора (табл. 1; рис. 1), что свидетельствует о совершенствовании исполнительных механизмов ФС деятельности. Со стороны процессов нейродинамики наблюдается укорочение ЛП АМ-Рпор и ЛП АМР40, увеличение ЛП ЗМР1-2, а также тенденция к снижению РДО, оптимального и максимального теппинга (рис. 1), и к ослаблению их связей с другими показателями. Исходя из значений разницы максимального и оптимального теппинга, скорость генерации возбуждения снижается, а связи с другими показателями нейродинамики - наоборот, увеличиваются. Уровень общемозговой лабильности увеличивается несущественно, тогда как его связь с результатами в толчке, рывке и сум -ме двоеборья возрастает (рис. 1).
Очевидно, при пониженном уровне фоновой активности мозга создаются нейродинамичес-кие предпосылки для увеличения силы и скорости развития возбуждения. Уменьшение общего количества связей между нейродинамическими показателями в состоянии покоя свидетельствует о тенденции к десинхронизации различных отделов мозга, что характерно для состояния высокой функциональной готовности спортсмена к деятельности.
Выводы.
1. Нейродинамическими показателями, определяющими функциональную готовность штангисток к достижению высоких результатов являются сила и скорость развития процесса возбуждения, в сочетании с повышенным уровнем общемозговой лабильности.
2. Т рехнедельный тренировочный цикл приводит к повышению тонуса системы неспецифической активации и улучшению функционального состояния исполнительных звеньев ФС. При этом уро-
вень спортивных достижений не изменяется.
3. Прирост спортивных результатов после 10-недельного тренировочного цикла обусловлен увеличением интенсивности и скорости генерации возбуждения мозга, необходимого для кратковременной работы максимальной мощности. Этот процесс связан с улучшением функционального состояния исполнительных звеньев ФС, снижением уровня фоновой активности и десинхронизацией мозга в покое.
Перспективы дальнейших исследований связаны с изучением механизмов формирования ФС деятельности на различных этапах подготовки спортсменов различного уровня и квалификации.
Литература
1. Бодунов М.В. О соотношении активности со свойствами нервной системы // Дифференциальная психофизиология и ее генетические аспекты, тезисы докладов (Пермь, 18-20 июня, 1975г). - М., 1975. - С. 26-27.
2. Верхошанский Ю.В. На пути к научной теории и методологии спортивной тренировки // Теория и практика физической культуры. - 1998. - №2. - С. 21-41.
3. Верхошанский Ю.В. Горизонты научной теории и методология спортивной тренировки // Теория и практика физической культуры. - 1998. - №7. - С.41-55.
4. Кратин Ю.Г Анализ сигналов мозгом. - Л.: Наука, 1977.
- 240с.
5. Павлов С.Е. Основы теории адаптации и спортивная тренировка // Теория и практика физической культуры.
- 1999. - №1. - С.28-30.
6. Селуянов В.Н., Мякитенко Е. Б., Тураев В. Т. Биологические закономерности в планировании физической подготовки спортсменов // Теория и практика физической культуры. - 1993. - №7. - С. 29-33.
7. Ширковец Е.А., Шустин Б.Н. Соотношение «стрессор-адаптация» как основа управления процессом управления // Теория и практика физической культуры. - 1999.
- №1. - С.28-30.
Поступила в редакцию 04.05.2007г.
ДОСЛДЖЕННЯ ПСИХОЕМОЦЙНОГО СТАНУ ТА ПРОЯВІВ АГРЕСІЇ ЮНАКІВ 17-18 РОКІВ
Кравцова О.Я., Єжова О.О.
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка
Анотація. Досліджено психоемоційний стан та прояви агресії студентів першого курсу інституту фізичної культури педагогічного університету. Виявлення високих показників порушень вказує на потребу у
проведенні психокорекційних заходів.
Ключові слова: психоемоційний стан, агресія, тривожність, негативізм, психічна втома, працездатність, адаптація.
Аннотация. Кравцова О.Я., Ежова О.О. Исследование психоэмоционального состояния и проявлений агрессии юношей 17-18 лет. Исследовали психоэмоциональное состояние и проявление агрессии студентов первого курса института физической культуры педагогического университета. Выявление высоких показателей отклонений указывает на необходимость проведения психокоррекционных мероприятий. Ключевые слова: психоэмоциональное состояние, агрессия, тревожность, негативизм, психическое утомление, работоспособность, адаптация. Annotation. Kravtsova O.Y., Ejova O.O. The research of psychoemotional condition and showing of aggression by teenagers of 17-18 years old. The psychoemotional condition of first year student of Institute of Physical Training of the Pedagogical University of A.S. Makarenko were researched. A revealed high level of violation of psychoemotional condition show the need of preparing the psychoemotional measures. Keywords: psychoemotional condition, aggression, anxiety, negativism, psychological tiredness, working possibility, adaptation.
Вступ.
У сучасному суспільстві проблема агресивності молоді набуває все більшої актуальності. Відомо, що причини прояву агресії можуть бути найрізноманітнішими: деякі соматичні захворювання чи захворювання головного мозку, виховання в родині, негативний приклад оточення, вседозволений перегляд фільмів, різноманітні комп’ютерні ігри і т.п., а також соціальні фактори, пов’язані із негативним впливом на нервову систему та психіку підростаючого покоління. Особливої уваги потребують студенти, діяльність яких пов’язана з постійним фізичним та психоемоційним напруженням.
Агресія, як онтогенетично стійка індивідуальна характеристика, детермінована не тільки зовнішніми та внутрішніми умовами розвитку, але й успадкованими задатками. Аналізуючи відносний вклад генотипу і середовища у варіативність узагальнених показників агресії Алфімова М.В. та Трубніков В.І. прийшли до висновку, що ці фактори рівноцінно впливають на розвиток та прояв агресії [1].
За даними Р. Мортенс [5] людина, яка перебуває в умовах стресу, часто стає тривожною і надто напруженою. Для усунення цих станів автор пропонує інтенсивне фізичне навантаження, яке може повернути організм до стану фізичної та психічної рівноваги.
Агресивна поведінка, по зауваженню авторів [1], відмічена у контексті соціальної взаємодії певної категорії людей з метою завдання шкоди супернику. С.Л.Соловйова [6] вважає, що агресивність є стійкою особистісною рисою, формується у процесі соціалізації людини і вказує на схильність до агресивної поведінки, але сама по собі вона не є показником соціальної небезпеки суб’ єкта. В залежності від структурно-функціональних зв’язків з іншими компонентами особистості агресивність може бути реалізована і в соціально-позитивній поведінці, для спри-
яння збереження цілісності та автономності особистості, її активності при встановленні соціальних контактів, для підтримання певної структури та ієрархії домінантно-субординаторських відносин.
В літературі [3] також є думка, що визначальне місце у формуванні агресивної поведінки належить механізму навчання на основі спостереження та наслідування при позитивному підкріпленні агресивної реакції. У подальшому подібні навички удосконалюються, підкріплюючись новими актами агресивної поведінки, і можуть визначати вибір соціальних ситуацій, продовження яких передбачає можливість здійснення агресії.
Агресія може бути також безпосереднім результатом фрустрації, яка має місце у тому випадку, якщо не досягається поставлена мета. При цьому фрустрація вважається провокатором агресії, що в свою чергу полегшує прояви чи підтримує агресивну поведінку [2].
Робота виконана за планом НДР Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Ма-каренка.
Формулювання цілей роботи.
Мета даної роботи: дослідити психоемоційний стан та прояви різних форм агресії студентів 1718 років.
Методи дослідження. За методикою Люше-ра [4] визначався емоційний стан досліджуваних; для виявлення різних форм агресії використовувалася методика А.Басса і А. Дарки [7].
Результати досліджень.
В експерименті брали участь 112 осіб 17-18-річного віку інституту фізичної культури Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Ма-каренка.
Результати проведеного обстеження показали, що студенти мають різноманітні порушення у психоемоційній сфері та прояви різних форм агресії (табл. 1).
Так у найбільшої кількості осіб (від 48,1% до 76,2%) відмічається середній рівень досліджуваних показників психоемоційного стану. Доля студентів, які мають високий рівень за такими показниками як тривожність, психічна втома, емоційний стрес достатньо значна (29,9%-30,1%), що пояснюється, можливо, початком навчання у вузі, зміною соціального середовища, підвищеною відповідальністю першокурсників, великими навантаженнями, як розумового, так і фізичного характеру Тому потребується здійснення оптимізуючих заходів у навчальному та тренувальному процесах для прискорення соціально-психологічної адаптації.
За допомогою кореляційного аналізу були визначені взаємозв’язки між психоемоційними показниками. Так, вірогідні коефіцієнти кореляції було знайдено між показниками працездатності та саморегуляції (г = 0,78), тривожністю та психічною втомою (г = 0,65), тривожністю та вегетативним коефіцієнтом (г = 0,74), що, ймовірно, пояснюється спільними механізмами нейрогуморальної регуляції процесів (рис. 1).
Таблиця 1
Характеристика психоемоційних станів та різних форм агресії
№ Показники Рівні
Низький Середній Високий
1 тривожність 8,9 % 61,2 % 29,9 %
2 психічна втома 3,2 % 66,7 % 30,1 %
3 психічна напруга 28,4 % 58,9 % 12,7 %
4 емоційний стрес 7,3 % 62,6 % 29,9, %
5 саморегуляція 5,9 % 76,2 % 17,9 %
6 вегетативний коефіцієнт 40,8 % 52,1 % 7,1 %
7 працездатність 17,7 % 48,1 % 34,2 %
8 відхилення від аутогенної норми 24,1 % 66,6 % 9,3 %
9 Фізична агресія 3,2% 27,3% 69,5%
10 Непряма агресія 28,9% 69,5% 1,6%
11 Роздратування 14,1% 75% 10,95
12 Негативізм 11,7% 39,8% 48,5%
13 Підозрілість 13,3% 71,1% 15,6%
14 Вербальна агресія 6,3% 48,4% 45,3%
15 Загальна агресія 3,1% 74,2% 22,7%
16 Ворожість 6,3% 76,5% 17,2%
За порядком вибору кольорів можна судити про основні методи або засоби дії, до яких, вірогідно, може звертатися людина для того, щоб досягти певного результату. Так, на двох перших позиціях найхарактернішим вибором (у 17,2%-21,1% осіб) було поєднання жовто-фіолетового або синьо-зеленого та червоного кольорів.
Рис. 1 - Кореляційні зв ’язки між різними психоемоційними показниками. Примітка: (ПВ) - психічна втома, (ВАН) - відхилення від аутогенної норми, (ВК) - вегетативний коефіцієнт, (ПП) -показник працездатності, (ТР) - тривожність, (СР) -саморегуляція.
Основною характеристикою поєднань цих кольорів є бажання звільнитися від емоційного стресу, конфліктів та різноманітних протиріч у повсякденному житті. Вибір синьо-зеленого кольору вказує на наявне бажання змінити на краще ситуацію, у якій знаходиться людина і на необхідність набуття особистістю впевненості у собі. Якщо на першу позицію людина обирає синій колір, а в даному дослідженні цей вибір спостерігався у 17,2% осіб, то це свідчить про потребу в емоційному спокої, гармонії та відпочинку. Якщо перевагу у виборі віддано жовтому кольору - існує потреба у розумінні і схваленні поведінки оточенням, не вистачає тепла та підтримки, що пояснюється відсутністю поряд зі студентами близьких для них людей, їх батьків, звичного оточення.
Перевага у виборі фіолетового та червоного кольорів (15,6% та17,2% від загальної кількості осіб, відповідно) вказує на наявність стресового стану, потяг до життя, звільненого від тягарів, отримання самостійності в діях та на потребу у підвищенні рівня самооцінки.
У 8,6% та 6,3% досліджуваних відмічався вибір чорного та сірого кольорів, а це вказує на наявність у студентів відчуття безнадійності. У такому стані вони здійснюють протистояння усьому неприємному для них, дратівливому, проявляють неадекватність поведінки. Ці студенти намагатимуться змінити ситуацію будь-яким шляхом, в залежності від стану нервової системи, рівня культури та виховання. У 9,3 % - 29,9 % студентів спостерігаються негативні зрушення в психоемоційному стані. Тому, безперечно, з цими студентами необхідно проводити психокорек-ційну роботу.
Аналіз показників агресії студентів за методикою А. Басса і А. Дарки дозволив виявити групу осіб, які мають завищені показники (за багатьма шкалами) типової агресивної поведінки (фізична, вербальна та непряма агресія, негативізм, ворожість, загальна агресія, підозрілість). Звертають на себе увагу високі показники фізичної агресії (69,5%) та вербальної агресії (45,3%), що стає типовим для молодіжного середовища (табл. 1).
Висновки.
В результаті дослідження встановлено, що:
- студенти І курсу мають високі рівні показників порушень психоемоційної сфери та прояви різних форм агресії;
- це потребує використання психокорекційних та оптимізуючи заходів у навчальному та тренувальному процесах;
Планується поглиблене дослідження взаємозв’язку між проявами різних форм агресії та перевагою у виборі кольору.
Литература
1. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. - СПб.: Питер, 2000.
- 351с.
2. Васильева О.С., Радишевская Я.Б. Влияние агрессивности курсантов на уровень их социально-психологической адаптации //Вопросы психологии, 2005.- №1.- 2937.
3. Люшер М. Цветовой тест Люшера: Психологический практикум / Пер. с англ. А.Никоновой. - М.: ЭКСМО,
2004. - 29- 160 с.
4. Мортенс Р. Социальная психология и спорт. - М.: ФиС, 1979. - С. 107-123.
5. Соловьева С. Л. Агрессивность как свойство личности в норме и патологии: Дис. ... д-ра психол. наук. - СПб., 1996. - 600 c.
6. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. -Самара: «БАХРАМ», 2002. - 672с.
Надійшла до редакції 22.05.2007р.
РАННЯ КОРЕКЦІЯ ПСИХОМОТОРИКИ ЕКСКУРСІЙНО-ТУРИСТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ І ДЕЛЬФІНОТЕРАПІЄЮ У ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
Крет Я.В.
Запорізький національний університет
Анотація. У статті показана особливість корекції психомоторики туристичною діяльністю у дітей з особливими потребами. Унікально апробована методика корекції психомоторики дельфінотерапією. Психокорекційні заняття сприяли розвитку в дітей психомоторних функцій. Вони більш вільно почали виконувати рухи, пов’язані з ізольованими рухами пальців рук. Процес маніпулювання проходив у них у більш розкутій формі, знялася напруга м’язів рук і поліпшилася координація рухів.
Ключові слова: діти з особливими потребами, психомоторика, корекція, рання діагностика.
Аннотация. Крет Я.В. Ранняя коррекция психомоторики экскурсионно-туристической деятельностью и дельфинотерапией у детей с особенными потребностями. В статье показан особенность коррекции психомоторики туристической деятельностью у детей с особенными потребностями. Уникально апробирована методика коррекции психомоторики дельфино-терапией.
Психокоррекционные занятия оказывали содействие развитию у детей психомоторных функций. Они более свободно начали выполнять движения, связанные с изолированными движениями пальцев рук. Процесс манипулирования проходил в более раскованной форме, снялось напряжение мышц рук и улучшилось координация движений.
Ключевые слова: дети с особенными потребностями, психомоторика, коррекция, ранняя диагностика. Annotation. Kret Ya.V. Early correction by psychomotor system of excursion-tourist activity and dolphin therapy at children with the special necessities. In the article is shown feature of correction by psychomotor system tourist activity at children with the special necessities. The method of correction of psychomotor system dolphin therapy is uniquely approved.
Psychological correctional employment assisted development in children of psychomotor functions. They have more freely started to carry out the movements connected to isolated movements of fingers of hands. Process of a manipulation passed in more unchained form, the pressure of muscles of hands was removed and has improved coordination of movements. Keywords: children with the special necessities, psychomotor system, correction, early diagnostics.
Вступ.
У зв’язку з демографічними перетвореннями, які відбуваються в нашій країні, в тому числі й в освіті, розбудовою громадянського суспільства, освіта дітей з особливими освітніми потребами зазнає
помітних змін. За роки незалежності в Україні визначено пріоритети розвитку національної школи, створюється відповідна правова база, здійснюється активне реформування галузі на основі прийнятої Урядом Програми “Освіта. Україна ХХІ століття”.
Державна політика в галузі освіти ґрунту єть-ся на таких найважливіших принципах:
1) Національний характер освіти, що означає втілення української національної ідеї. Вона підпорядкована консолідації українського народу в українську політичну націю, яка прагне жити в співдружності з усіма народами і державами світу.
2) Рівність прав громадян на якісну освіту шляхом розробки законодавчої бази ринково орієнтованих реформ. Рівний доступ до якісної освіти реалізується через:
- доступність, безоплатність освіти у державних і комунальних навчальних закладах для дітей з особливими освітніми потребами відповідно до їхнього здоров’ я;
- раннє виявлення і діагностику дітей, врахування цих даних у структурі мережі закладів реабілітаційної допомоги, в тому числі й в умовах сім’ї;
- варіативність здобуття базової або повної загальної середньої освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей дитини;
- розробку варіативного змісту, форм і методів навчання дітей, включаючи й навчання за індивідуальними програмами. Тобто через забезпечення реальної можливості освітнього вибору кожною дитиною;
- поетапний перехід від усталеної традиційної моделі інтернатного навчання до інклюзивної освіти в загальноосвітньому просторі.
Нові концептуальні підходи в диференційній діагностиці та відповідні методичні процедури запропонували: Н.ГБайкіна [1], Р. Д.Бабенкова [2], Я.В.-Крет [3], І..М.Ляхова [4], Р.С.Немов [5], О.В.Протопо-пова [6], ГВ.Розанова [7], Л.В.Шапкова [8].
Робота виконана за планом НДР Запорізького національного університету.
Формулювання цілей статті.
Мета даної статті - показати особливості ранньої корекції туристичною діяльністю і дельфіно-терапією у дітей із відхиленнями у психофізичному розвитку.
Об’єкт дослідження - діти з особливими потребами у віці 4-7 років.
Предмет дослідження - психомоторика дітей з особливими потребами.
Результати дослідження.
Завдання, що стоять перед спеціальною школою, змушують особливо уважно підходити до питань психомоторного розвитку дитини з відхиленнями в психофізичному розвитку у зв’язку з тим, що психомоторика є однією із форм соціального спілкування і дає можливість розшифрувати моторну поведінку дитини.
Дослідження проводилися в початковій школі м. Дунганнон у Північній Ірландії в період з
