CC BY
196
УДК 32:114
К. Г. Яцура, аспірантка
ІДЕЯ ВІДКРИТОГО СУСПІЛЬСТВА ЯК МОДЕЛЬ ДЕРЖАВНОГО РОЗВИТКУ ПОСТРАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ: СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ КОНТЕКСТ
Проаналізовано соціально-політичні аспекти формування відкритого суспільства. Відкрите суспільство експлікується як суспільство, що спрямоване на розвиток та інновації, на відміну від закритого суспільства, яке має на меті відтворення традиційних форм існування. Виявлено ключові чинники, від яких залежить розвиток країни як держави демократичного, відкритого типу. Окреслено можливі шляхи побудови державної та суспільної моделей України у контексті пріоритетів відкритого суспільства.
Ключові слова: відкритість, демократія, культура, відкрите суспільство, свобода.
Актуальність проблеми. Україна від початку свого становлення як незалежної країни у внутрішній та зовнішній політиці окреслила конкретні пріоритети, досягнення яких стало головною метою молодої держави. Зокрема, це включення до інтеграційно-цивілізаційних процесів, перехід до ринкової економіки, становлення демократії, формування міцних структур громадянського суспільства, реалізація принципів та ідей правової держави тощо. Означені процеси характерні для суспільств ліберально-демократичного, відкритого типу. Отже, на нашу думку, розвиток України у статусі самостійного незалежного геополітичного гравця можна охарактеризувати як такий, що спрямований на формування відкритого суспільства. Дослідження особливостей перебігу ліберально-демократичних процесів та специфіки формування відкритого суспільства перебуває у центрі наукових доробок багатьох теоретиків (Дж. Горер, Л. фон Мізес, Дж. Ст. Мілль, К. Поппер,
Дж. Сорос, Ф. Фукуяма, Л. Харрісон та ін.).
ХХ ст. та початок нового тисячоліття стали свідками інтенсивного залучення цілого світу до політичного, соціального, культурного, історичного простору модерну. Це пов’язано у першу чергу із поступовим переходом на рівні самосвідомості та у правовій сфері від «тоталітарного» минулого до «ліберально-демократичного» сьогодення. Ми додержуємося думки, за якою сучасна Україна знаходиться саме на такому перехідному етапі, тому актуальність теми зумовлюється необхідністю переоцінювання існуючих стандартів і пошуку нових, більш досконалих суспільних моделей та схем державного розвитку.
Метою статті є виявлення соціально-політичних аспектів формування відкритого суспільства. Завдання дослідження полягає у знаходженні оптимальних шляхів реалізації процесу українського державотворення у контексті пріоритетів відкритого суспільства.
Виклад основного матеріалу. Маючи вже доволі багатий історичний досвід, людство переконалося в необхідності та доцільності будівництва єдиної цивілізації, яка була б побудована відповідно до принципів свободи та розуму. І після численних проб та помилок у цьому напрямку людство поступово починає усвідомлювати всі переваги дотримання ліберальних традицій розвитку. Саме тому виникає неабияка зацікавленість у знаходженні шляхів і напрямків державного та суспільного розвитку відповідно до доктрини «відкритого суспільства».
Певною мірою Україна подолала деякі перепони на шляху від закритого до відкритого суспільства, адже очевидно, що Україна 90-х рр. ХХ ст. дещо відрізняється від України початку ХХІ ст. Цей факт доводить наведене нами судження про те, що наша держава й досі переживає перехідний період, який поєднує у собі як рудименти колишнього соціалістичного устрою радянського типу, так і паростки нового, демократичного та правового суспільного устрою.
Слід також звернути увагу на те, що для українського державотворчого шляху занадто часто була характерна певна бездержавність. Звичайно, зараз відносно геополітичної ролі України вже постає питання не про виживання, а скоріше про пошук власного місця у світі. Але відсутність дійсно демократичного досвіду, а також такої практики конституціоналізму, яка є у багатьох західних країн, поки що залишає Україну у своєрідному перехідному становищі на шляху до побудови суспільства відкритого, демократичного типу.
На нашу думку, прискоренню формування в Україні відкритого суспільства значною мірою може посприяти орієнтація державотворчих процесів на додержання ліберально-демократичних принципів і цінностей (свобода індивіда, плюралізм, егалітаризм, індивідуалізм, універсалізм та ін.). У цьому контексті слушною є теза про природу ліберальної демократії: «Перехід до демократії розпочинається з лібералізації... оскільки внутрішній зміст процесу формування демократії характеризується найчастіше поєднанням лібералізму і демократії» [1, с. 26]. Сучасна ліберальна демократія значною мірою здатна запобігти появі злочинів та вияву суспільного божевілля завдяки міцній правовій базі. Решту проблем у перспективі можна розв’язати завдяки арсеналу сучасної науки (науковий розвиток стоїть на пріоритетному місці серед основних завдань відкритого суспільства), що дозволить людині самостійно творити власну долю.
Узагалі-то, Україна від самого початку свого проголошення як незалежної та самостійної держави намагалася будувати внутрішню і зовнішню політику, спираючись на авторитетний досвід ліберально -демократичних країн, віддаючи перевагу додержанню принципів, що характерні для відкритих суспільств. Окреслена державна тактика була прописана у багатьох нормативних документах, що стали основою української законодавчої бази. Але все ж таки на практиці Україні не вдається утриматися на прямій, що веде до формування справжнього відкритого суспільства. Причини цього криються, на наш погляд, глибоко на рівні свідомості, українського менталітету. Річ у тім, що український народ досить тривалий час перебував у полоні переважно дискримінаційних режимів, які завжди придушували суспільну волю, тяжіння до творчості та пристрасть до інновацій. Це не могло не позначитися на свідомості, культурних, духов-них традиціях українського народу. Доказ цьому - нестабільна державна політика, що є приводом для недовіри та невпевненості у спроможності України стати надійним партнером з боку геополітичних сусідів. Яскравим прикладом цьому слугують невпинне ухвалення, а потім скасування законодавчих актів, конституційних проектів (найбільш відомий випадок із Законом № 2222 «Про внесення змін до Конституції України» [2]), постійна невизначеність щодо вибору зовнішньополітичних векторів розвит-ку та міжнародних партнерів.
Світ ХХІ ст. характеризується новим сплеском інтересу до ліберально-демократичних ідей та пріоритетів. Процес актуалізації теми розвитку суспільств шляхом демократизації та лібералізації охопив суспільствознавців та практиків державного будівництва на початку 1990-х рр. ХХ ст. Саме цей період С. Хантінгтон описує як «третю хвилю демократизації» [3]. Світ поступово, але невпинно змінюється. Іноді відбуваються доволі різкі зміни, які характеризуються не плавним переходом із одного суспільно-політичного стану в інший, а значним дисбалансом між колишнім суспільним устроєм та новоствореним.
Розпад СРСР та повалення комуністичних режимів у Південній та Центральній Європі значною мірою призвели до чергового історичного поштовху, результатом якого стало виникнення багатьох нових геополітичних акторів, серед яких була й Україна. З’явившись у статусі самостійної та незалежної держави наприкінці ХХ ст., Україна стала свідком процесу все-охоплюючого сплощення світу [4]. Термін «плаский світ», запропонований Т. Фрідманом, означає, що людство опинилося у полоні невпинного плину подій (у технічній, культурній, економічній та інших сферах), який неможливо зупинити, а можна лише намагатися скеровувати у потрібне русло. Але такий процес сплощення світу, на нашу думку, не загрожує, а, навпаки,
сприяє становленню відкритого суспільства. Завдяки формуванню відкритості у глобальному масштабі стає можливою реалізація одного з головних принципів ліберально-демократичних держав - рівності можливостей.
Отже, на межі минулого і теперішнього тисячоліть по-новому нове осмислюються ліберально-демократичні цінності, що підводить людство до вирішення питання з приводу долі майбутнього. Таким рішенням стало обрання нової мети - формування відкритого суспільства. Важливо, що становлення відкритого суспільства можливе тільки в умовах демократії - такої «форми політичного устрою, яка дозволяє пристосовувати уряд до бажань керованих без насильницької боротьби» [5, с. 45]. К. Поппер визнавав демократію найкращою політичною системою із усіх відомих людству, здатною захистити відкрите суспільство [6].
Треба розуміти, що демократію неможливо ввести указом. Саме такої помилки, на нашу думку, припустилася українська влада. Але демократія може бути ефективною тоді, коли її сприймають як ідеал, і разом з тим вона слугуватиме ідеалом тільки тоді, коли зможе бути ефективною. Демократія залежить від творчого потенціалу тих, хто бере у ній участь. Основа відкритого суспільства - творча особистість, його властивість - дух новаторства, що здатний зламати будь-які фіксовані схеми закритого суспільства. Потяг до творчості виникає там, де представлена свобода дії та мислення. У відкритому суспільстві індивіди вільні у своїх діях та водночас самостійно відповідають за них. Свобода у цьому разі розуміється як функція людської здатності змінювати своє становище у суспільстві. Демократія дарує свободу як право або ж систему прав (свобода слова, вибору тощо). У відкритому суспільстві свобода набуває значно ширшого розуміння -це наявність альтернатив.
У відкритому суспільстві індивіди ухвалюють рішення самостійно. Розвинена особистість дозволяє суспільству процвітати, а людині - вести повноцінне життя. Народ сам несе відповідальність за створення і подальше збереження вільного та справедливого суспільства [7]. Це означає, що люди повинні чітко усвідомлювати, що саме виступає в ролі морального фундаменту демократії, мають брати на себе відповідальність за дотримання поваги до прав людини, добровільне підпорядкування закону, турботу про спільний добробут.
На наш погляд, відкрите суспільство як абсолютна модель не може бути досягнуте шляхом виконання чітких поступових кроків. Українське суспільство й досі перебуває у полоні політичної культури колишнього радянського режиму, а культура, у свою чергу, тісно пов’язана із самосвідомістю людей. Аби переорієнтувати свідомість людей, необхідно перш за все змінити їхню культуру, оскільки саме культура є визначальною детермінантою політичного, соціального та економічного розвитку держави.
Культура як найбільш глибокий рівень людського буття містить такі елементи, як структура родини, релігія, моральні цінності та настанови, етнічна свідомість, громадянськість та певні історичні традиції. Подібно до того, як демократичні інститути засновані та спираються на громадянське суспільство, так само і громадянське суспільство у свою чергу має попередників і передумови на культурному рівні. Культуру можна визначити як ірраціональну етичну звичку, що передається за традицією. Хоча вона і піддається впливу подій, але все ж таки схильна лише до найповільніших змін.
Ще одним пріоритетом для сучасної України може стати перехід до нової моделі сталого розвитку. Ціннісним ядром цього поняття є збалансований в усіх відношеннях розвиток [8, с. 134]. Перехід України до моделі сталого розвитку, на нашу думку, не суперечить дотриманню принципів відкритого суспільства. Навпаки, ця концепція сприятиме розробленню механізмів утримання прогресивного розвитку в потрібних рамках. Сприйняття стратегії переходу до моделі сталого розвитку кардинально змінює концепції
національної та глобальної безпеки, тобто держава перш за все турбуватиметься про збереження біосфери (визначальною для концепції сталого розвитку є екологічна складова) на планеті в цілому, а особливо у своїх екосистемах, а не тільки про безпеку власних громадян та суспільства. Дотримання стратегії сталого розвитку в поєднанні із становленням відкритого суспільства дозволить Україні вийти на новий, глобальний рівень у державотворчих процесах.
Важливу роль у процесах державотворення відповідно до принципів відкритого суспільства відіграє також чітка організація інформаційних каналів та зв’язків. У відкритому суспільстві інформаційна підсистема припускає різноманітність джерел інформації, а також контроль з боку громадськості, що не дозволяє їй стати інструментом пропаганди. Формоване ЗМІ інформаційне поле має найбільш максимальну широту та простір дії. Зв’язок у відкритій системі зворотний. Він розрахований на відповідну реакцію, інформація завжди затребувана, а її досяжність є максимальною. Отже, основні завдання ЗМІ у відкритій системі визначено в такий спосіб: інформувати, розважати, контролювати владу, рекламувати і переводити конфлікти у дискусії.
Відкрите суспільство потребує активної позиції, максимального вияву творчого потенціалу від усіх своїх членів з приводу будь-якого питання, що постає перед суспільством та державою. Спираючись на той факт, що Україна тривалий час перебувала під владою авторитарних політичних режимів, а тому український народ певним чином втратив навички критичного творчого мислення та виявлення власної свідомої позиції, ми припускаємо, що формування в Україні відкритого суспільства - процес довготривалий та копіткий, потребує певних зрушень та трансформацій у соціально-політичній, культурній та інших не менш важливих сферах життєдіяльності.
Висновки. У державотворчих процесах України завжди провідне місце посідала орієнтація на ліберально-демократичні цінності та принципи. Доказом цьому є декларація цих принципів у законодавчій базі України. Також із підвищенням інтересу теоретиків та практиків до ідей концепції відкритого суспільства Україна почала здійснювати певні кроки у розробленні системи забезпечення відкритості, прозорості, публічності, гласності та зрозумілості відносин між індивідами та державою.
Але, незважаючи на задекларовані принципи, Україні все ж таки не вдавалося додержуватися поставлених цілей та розвиватися у напрямку до відкритості. На нашу думку, певне неприйняття стрімких інновацій пов’язане із багатовіковим поневоленим минулим українського суспільства. Для переорієнтації українського суспільства на «відкритий» формат необхідним є проведення значних культурних змін, що не можна здійснити за короткий проміжок часу.
Одним із варіантів розвитку українського суспільства, є можливість консолідації стратегії сталого розвитку та відкритого суспільства, але тільки як варіант вдосконалення та більш глобального осмислення. Взагалі-то ми додержуємося думки, що для України сліпе копіювання досвіду західних суспільств, що досягли успіху в державотворчих процесах за ліберально-демократичними принципами, неминуче призведе до невдачі. Україна має власну історію, свої традиції, духовність, релігійність та свій менталітет. Тому доцільно було б, додержуючись ліберально-демократичного вектора державного розвитку та залишаючи на пріоритетному місці мету формування відкритого суспільства, зберегти і спиратися на глибинні шари власних традицій та устоїв.
ЛІТЕРАТУРА
1. Застава І. В. Концепції ліберальної демократії в західному політичному дискурсі: порівняльний аналіз / І. В. Застава // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. Пит. політології. - Х., 2008. - № 796, вип. 11. - С. 20-26.
2. Про внесення змін до Конституції України [Електронний ресурс] : Закон України від 08.12.2004 р. №»2222 IV. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bm/laws/mamxgi?nreg=2222-15.
3. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций : пер. с англ. / С. Хантингтон. - М. : ООО «Издательство АСТ», 2003. - 603 с.
4. Фрідман Т. Світ плаский! / Томас Л. Фрідман ; пер. з англ. М. Руденко. - Х. : Акта, 2008. - 676 с.
5. Мизес Л. фон. Либерализм в классической традиции / Людвиг фон Мизес ; пер. с англ. А. В. Куряева. - М. : ООО «Социум» : ЗАО «Экономика», 2001. - 239 с.
6. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги : в 2 т. / Карл Поппер ; пер. з англ. О. Коваленка. - К. : Основи, 1994. -Т. 1: У полоні Платонових чарів. - 444 с.
7. Сорос Дж. Открытое общество. Реформируя глобальный капитализм : пер. с англ. / Джордж Сорос. - М. : Некоммерч. фонд «Поддержка культуры, образования и новых информационных технологий», 2001. - 458 с.
8. Урсул А. Д. Перспективы эволюции государства в модели устойчивого развития / А. Д. Урсул // Обществ. науки и современность. - 1996. - №2. - С. 134-144.
ИДЕЯ ОТКРЫТОГО ОБЩЕСТВА КАК МОДЕЛЬ ГОСУДАРСТВЕННОГО РАЗВИТИЯ ПОСТСОВЕТСКОЙ УКРАИНЫ: СОЦИАЛЬНО-ПОЛИТИЧЕСКИЙ КОНТЕКСТ
Яцура Е. Г.
Проанализированы социально-политические аспекты формирования открытого общества. Открытое общество эксплицируется как общество, направленное на развитие и инновации, в отличие от закрытого общества, главной целью котрого является воссоздание традиционных форм существования. Выявлены ключевые факторы, от которых зависит развитие страны как государства демократического, открытого типа. Определены возможные пути построения государственной и общественной моделей Украины в контексте приоритетов открытого общества.
Ключевые слова: открытость, демократия, культура, открытое общество, свобода.
IDEA OF THE OPEN SOCIETY AS STATE’S DEVELOPMENT MODEL OF POST-SOVIET UKRAINE:
THE SOCIO-POLITICAL CONTEXT
Yatsura K. G.
The main aim of the paper is to present the results from analysis of open society’s social-political aspects. Open society explicates as society that orients itself to the progress and innovations, as opposed to the close society, that has his aim to reproduce the traditional forms of the existence. We bring to light the key factors, which influence on a development of country as democracy and open state. Moreover, we would like to outline the probable ways to building the state and social systems of Ukraine in context of the open societies’ priorities.
Key words: openness, democracy, culture, open society, freedom.
