Научная статья на тему 'Государственно-частное партнерство в инновационной сфере'

Государственно-частное партнерство в инновационной сфере Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

CC BY
79
37
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
ДЕРЖАВА / ПРИВАТНИЙ СЕКТОР / PRIVATE SECTOR / ПАРТНЕРСТВО / PARTNERSHIP / іННОВАЦіЯ / ЕКОНОМіЧНЕ ЗРОСТАННЯ / ГОСУДАРСТВО / STATE / ЧАСТНЫЙ СЕКТОР / ИННОВАЦИЯ / INNOVATION / ЭКОНОМИЧЕСКИЙ РОСТ / ECONOMY GROWING

Аннотация научной статьи по экономике и бизнесу, автор научной работы — Головинов О.Н.

В статье исследуется институт государственно-частного партнерства как наиболее эффективный инструмент влияния государства на инновационно-технологическое развитие экономики; рассматриваются приоритетные направления взаимодействия государства и бизнеса, которые оказывают содействие формированию партнерских отношений.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Похожие темы научных работ по экономике и бизнесу , автор научной работы — Головинов О.Н.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

State-private partnership in an innovative sphere

The institute of state-private partnership as most effective instrument of influence of the state on innovative-technological development of economy is probed in the article; priority directions are examined co-operations of the state and business, which render an assistance to forming of partner relations.

Текст научной работы на тему «Государственно-частное партнерство в инновационной сфере»

О.М. Головшов

д-р екон. наук, м. Донецьк

ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО В ШНОВАЦ1ЙНШ СФЕР1

Постановка проблеми. В умовах глобатзаци свгго-во1 економiки i постiндустрiального розвитку стан шно-ващйно! сфери в кршш стае найважлившим фактором забезпечення конкурентоздатностi вiтчизняних пщприемств i умовою сталого розвитку нащонально! економiки. Iнновацiйнi змiни украшсько! економки характеризуються складними суперечливими процесами. З одного боку, досить великий потенщал у фундаментальна i галузевш науцi, а з iншого — низький рiвень доведення результатiв наукових дослщжень до практичного використання. Тим часом, саме здатшсть до ство-рення i зуживання шновацш стае необидною умовою досягнення яюсного економiчного росту, науково-техн-iчного i суспiльного прогресу. На думку французького фiлософа i соцiолога Жака Еллюля, «економiчна система, а рiвно i полiтична влада, якi вщмовляються додер-жуватися технологiчних iмперативiв, приречеш в остаточному пiдсумку до загибелЬ [1, с. 148].

Анашз останнiх дослщжень 1 публ1кац1й. У науковш лiтературi проблема державно-приватного партнерства знайшла вiдображення в працях переважно заруб1жних учених. Так, англiйський учений Г. Ецковщ акцентуе

увагу на дослщженш питань формування нового шсти-туцiонального середовища як передумови мотивацп приватного сектора до участi у державно-приватному партнерст [2]. Глава компани «Британсью партнерства держави i приватного сектора» М. Джеррард розглядае партнерство як самостшну форму господарювання та рiзноманiтнiсть цих форм у рiзних видах економiчноl дiяльностi [3]. Росшський учений В. Варнавський досл-1джуе партнерства як iнституцiональнi перетворення державного сектора економки, 1х форми, проекти та супроводжукга 1х ризики [4]. У вгтчизнянш госпо-дарськiй практищ державно-приватне партнерство пе-ребувае на етат становлення, що позначаеться на не-численностi дослiджень, у яких пропонуеться авторське бачення проблеми. Так, М. Циганкова акцентуе увагу на ушкальносп мехашзму державно-приватного партнерства, який дозволяе реалiзовувати швестицшш проекти без використання фшансових пiльг [5]. На думку автора, у трансформацшнш економщ держава i приватний сектор силою економiчних обставин защкавлеш у розвитку державно-приватного партнерства: держава част-ково вирiшуе проблеми, пов'язаш з функцiонуванням

свое власност1, шновацшним розвитком економ1ки, розв'язанням соцiальних питань, а приватний сектор одержуе прибуток, новi технологи, пщвищуе власну конкурентоспроможнiсть i розширюе ринкову нiшу [6].

Невиршена частина загально! проблеми. Незважаю-чи на вщносно довгий шлях розвитку державно-приватного партнерства в розвинених крашах, вiдчуваеться недостатнiсть його теоретичних дослщжень щодо транс-формацшно1 економ1ки. Слабко вивченими залишають-ся економiчне обГрунтування сутностi, критери оцiнки, мехашзм стимулювання, напрями розвитку партнерства держави i приватного сектора економiки, зокрема в шновацшнш сферi. Проте, саме вона з погляду цшей i завдань сумюно1 дiяльностi держави i бiзнесових структур е т1ею цариною економiки, де складно знайти альтернативу партнерству.

Постановка завдання. Метою дано! статл е аналiз державного впливу на становлення i розвиток шновац-шно1 сфери економiки в рамках мехашзму державно-приватного партнерства.

Виклад основного матерiалу. Високий рiвень шно-вацшно1 здатност господарюючих суб'ектiв е найваж-лившою умовою забезпечення нацюнально1 безпеки кра!ни i узагальненою характеристикою нацюнально1 конкурентноздатносп Украши в мiжнароднiй полiтицi в цшому, що вимагае часу i ресурсiв. При цьому без переусвщомлення вiдношення держави до вирiшення проблем науки i до можливостей участ приватного сектора в шновацшнш дiяльностi розраховувати на успiх не доводиться. В кршш сьогоднi вщповщш державнi р1шен-ня, у тому числ1 законодавчого плану, розробляються i приймаються надто уповiльнено, а приватний бiзнес дотепер мало i неохоче бере участь у стимулюванш науки i впровадженнi iнновацiй. Необхiдно вiдзначити, що дана проблема е актуальною не тшьки для Украши, але i для розвинених ринкових економ1к. Так, зниження шновацшно1 активноста — одна з основних проблем шмецько1 економiки останнiх рокiв. Найбшьш вiдчутне падiння витрат на дослщження в державному секторi: якщо у 1995 рощ частка держави у сукупних швестищях на НДДКР складала 37,9 % (на приватний сектор припадало 60 %), то на початок ХХ1 столггтя вона скороти-лася до 31,4 % (приватний сектор — 65,7 %) [7]. У цшому по крашах 6С збшьшення шновацшних витрат до 2010 року до рiвня 3 % вщ ВВП, вщповщно до планiв розвитку, виглядае, особливо в умовах рецеси свггово! економши, досить проблематичним. Саме тому в Ук-рш'ш, яка найбiльше потерпае вщ кризи, необидно ство-рення гнучко1 системи спiвробiтництва, своерiдного розподшу i коопераци працi мiж приватним сектором i державою, у рамках якого комерцшш прагнення дшо-вих структур можуть поеднуватися з ршенням ключо-вих загальнонацiональних завдань.

Виршенню зазначених проблем сприяли би розвиток i розширення системи державно-приватного партнерства. Саме воно повинно i здатно стимулювати ак-тившсть приватного бiзнесу i державних пщприемств в областi потенцiйно важливих ризикових розробок. На цей час в шновацшнш сферi украшсько1 економiки нагромадилося багато питань, розв'язування яких мож-ливо i необхiдно саме на основi партнерсько1 взаемоди держави i бiзнесу. Бiльшiсть украшських пiдприемств не

в змозi набувати послуги сфери науки, самостшно пiдтримувати структури, що займаються iнновацiйними розробками. Сьогодш можна констатувати, що в умовах кризи навпъ чинний закон про шновацшну дiяльнiсть не стимулюе науково-технолопчну активнiсть нi державних, ш бiзнесових структур в крашь

Необхщшсть розвитку партнерських вщносин обу-мовлюють i слабкi результати у створеннi iнновацiйного клiмату в Украшь Незважаючи на можливу фiнансову пiдтримку наукових розробок у виглядi субсидiй, форму-вання технопаркiв, законодавство щодо сприяння шновацшним структурам, кшьюсть вичизняних iнновацiйних пщприемств i вiдповiдно шновацшно1 продукцй постiйно скорочуеться. Прогресивних змш у технолог1чному р1вн1 економ1ки не вщбуваеться, скор1ше навпаки. Ус1 односто-ронн1 заклики держави не мотивують б1знес до техноло-г1чних змш, вш не хоче вкладати грош1 у те, що не приносить швидкого 1 високого зиску. В Укрш'ш частка витрат пщприемств на нов1 розробки становить 10 %, тод1 як у Япони 1 США — 70-75 %, у бврош — в1д 25 до 65 %. Сьогодш очевидно, що шновацшний розвиток економ1-ки е найбшьш складним у реал1заци пр1оритетом держави. На думку прем'ера РФ В. Путша, держава повинна «не тшьки створювати податков1, митно-тарифш режими, зад1яти механ1зми пщтримки експорту високотехнолоп-чно! продукцй, але 1 ставити пщприемства в так1 умови, коли вщмова в1д шновацш, консервац1я в1дсталост1 фак-тично буде вибивати !х з ринку» [8].

Державно-приватне партнерство в област1 шновацш повинно являти собою взаемодш держави 1 приватного сектора в процес1 всього шновацшного циклу, почина-ючи 1з проведення наукових дослщжень 1 комерщал1защ1 розробок до виробництва науком1стко1 високотехноло-пчно1 продукцй. Держава зобов'язана ч1тко визначити-ся, на як1 шноваци вона закр1плюе за собою права влас-ност1 1 доводить !х до практичного застосування самостшно (зокрема, пов'язаш з обороною, нацюнальною безпекою), а на як1 шноваци з моменту 1хнього створен-ня права користування 1 розпорядження можуть бути передан б1знесу для наступно1 !х д1яльност1 на ринку. Окр1м того, держава без належно1 шституцюнально1 бази, без комерц1ал1заци и об'ект1в не в змоз1 самост1йно орган1зовувати 1 в1дтворювати повн1стю шновацшний цикл, до цього процесу обов'язково повинен пщключи-тися б1знес, але не як суб'ект, що експортуе шноваци, а як серйозний партнер, що бере участь на пайовш основ1 у розвитку впчизняного шновацшного ринку. Б1знес може брати участь як швестор, маркетолог, що виводить шноваци на ринок, як замовник, а при створенш необ-хщних стимул1в — 1 як розроблювач, виробник шновацшних благ. Державно-приватне партнерство фактично перебувае «на меж1 державного 1 приватного сектор1в, не будучи ш приватизованим, н1 нацюнал1зованим 1нститутом. Це свого роду «третш шлях», що дозволяе використати полгтичш по сут1 форми пол1пшення на-дання населенню сусп1льних благ» [3]. Сам термш «дер-жавно-приватне партнерство» означае використання державою мехашзму як сукупност1 реал1зуючих його елемент1в, що забезпечують створення даного партнерства 1 участь приватного б1знесу в шновацшнш д1яль-ност1. За припущенням, стисло це може мати такий вигляд (рис. 1).

1нститущональш 1 органпащйш елементи формування державно-приватного партнерства

И

ж

¡нституцюнальш Kpитepil oцiнки Складсда механ1з\1};

передумови рсал1затш проекту" державно- стимултовання

державно-нривашо! о нриватпо! о держав1Ю-ири1зашо1 о

партнерства партнерства партнерства

Л Л Я

— теор1я прав власпосп (рппення проблем спснифжанп [фас. власпоси 1 правомочностей власника);

— теор1я тралсакцшпих витрат (обгрунтування економ|чноУ дощльност1 створення партнерства з точки чору витрат):

— теор1я (|лрми з точки зору менеджер1алвного (управлшсвкого) шдходу.

— пророботашсть | реалктичтстБ виконання проекту;

— вщкмлдшетъ проекту кри [с|м;[ч державно-приватного партнерства;

— прозоркть процедури внбору приватного партнера;

— пропорцшшетв ро.знод)лу ри.зшав I вигод паргпер1в приватною I державного сектора:

— довгостроков1сть проек1у, йою вЦгвореппя в майбутньому;

— сусшльна чначим|сть проекту.

-рОЗВИТОК НСООХ1ДНОГО

шетиту цюпальпого ссрсдовнща (законодавча база);

— податковс стимулювалпя;

— вдосконалення антимонопольного законодавства:

— розвиток контрактно) системи;

— стБорспня 1 шдтримка вепчурпих фошпв 1 венчурного фшансування;

— актив1зашя д1ялыюеп внробничо-тсхнолопчно'Г шфраструктури (технопарюв. ¡нкубатор1в 1 т. ш.);

— шдготовка спешал1ст)в для роботи в партперствах.

Рис. 1. Основт елементи формування державно-приватного партнерства

Узагальнення результат огляду дослщжень дозволяе дшти висновку, що дiяльнiсть бiзнес-струкгур як партнера держави може вщбуватися за рiзними формами, такими, як контракта i пщряди на здшснення певних суспiльно необ-хщних ввдв дiяльностi, оренднi вщносини (лiзинговi), угоди про розподл продукцй, спшьш пщприемства, концесiйнi угоди тощо. Вар!ащя взаемодй держави i пщприемств приватного б!знесу може змiнюватися залежно вщ обсягу пере-даних приватному партнеров! прав власност на термш i на умовах, передбачених вщповщною угодою. При цьому держава виступае як суб'ект влади i суб'ект господарського обороту, приватний партнер — як суб'ект (учасник) господарського обороту. Тому, хоча державно-приватне партнерство спещально створюеться для досягнення певних цiлей, опираеться на вщповщш домовленостi i принципи р1вност1 стор1н з погляду непорушностi умов угоди i вiдповiдальностi за прийнят1 зобов'язання, тотожност1 у виконуваних ними функциях не може бути споконв1чно.

Держава, забезпечуючи права власника, носгя суспшь-них iнтересiв, виявляе необхщшсть державно-приватних угод у тих або шших сферах економiки, встановлюе цш проекту, визначае його вартiснi i як1сн1 параметри, спе-циф1чн1 форми фшансування, визначае принципи прове-дення конкурсу для вибору приватних партнерiв, забезпе-чуе домовленiсть м1ж учасниками угоди про под1л ризиыв, здшснюе контроль i оц1нку виконання приватними партнерами умов угоди i 1н. Окр1м функц1й, обумовлених угодою, вщ держави потр16н1 полггачш зусилля, пов'язанi з урегулюванням вщносин суспiльства i бiзнесу до конкретного проекту державно-приватного партнерства. Приватний партнер здшснюе оперативну д1яльшсть на р1зних стадиях реалiзацi! проекту: участь у його розробщ, фiнансуваннi, створенш предмета проекту, експлуатацiю, ефективне уп-равлiння, практичну реалiзацiю послуг споживачам i 1н. Под1л функц1й дозволяе, у тому числ1, скорочувати трансакцшш витрати, пов'язанi з невизначенiстю ринково-го середовища i властивими йому ризиками, з ведениям пе-реговорiв i складанням контрактiв, здiйснениям контролю

за 1х виконанням. Залежно вщ обрано! форми партнерства i масштабiв передачi державою правомочностей власностi приватному шртжров! може пщвищуватися або зменшу-ватися ступ1нь реально! участi останнього у сшльних дер-жавно-приватних проектах. При цьому «основною ознакою державно-приватного партнерства е участь у пу6л1чно-при-ватному кооперацшному ланцюжку по створенню додано! вартосл» [9, с. 67]. У контекста сказаного помнимо, що ко-операцiйнi зв'язки бiзнесу з державою можлив1 i у процеш проведення науково-дослщних i дослщно-конструкторських розробок, однак вони переважно обмежуються доконкурен-тною стадiею створення iнновацiйного продукту, тобто ета-пами фундаментального або прикладного дослщження, коли ринков1 перспективи шновацшно! ще! ще надто розплив-частг При цьому необхщна активiзацiя державно! пщтрим-ки виготовлення i техшчних випробувань прототип1в шно-вацiйно! продукцй, для чого повинн1 використатися мож-ливост1 державних наукових органiзацiй з !хшми дослщни-ми виробництвами i метрологiчними базами.

Державно-приватне партнерство е вщносно новою формою господарювання. Офщшно мiжнародний курс на пщтримку даного партнерства був заснований у 2001 рощ бвропейською економiчною комiсiею ООН. Згодом був утворений Комiтет з економiчного спiвробiтництва i штег-рацй бвропейсько! економiчно! ком1с1! ООН, який вщпо-вщае за запровадження принцишв, визначених об'еднан-ням, i здшснюе цшеспрямовану координацiйну д1яльн1сть з поглиблення державно-приватного партнерства у бага-тьох кра!нах св1ту. Вщповщно до практики шших держав, державно-приватне партнерство в Укра!ш повинно шщш-ватися державою внаслщок !! дом1нуючо! зацiкавленостi у розвитку iнновацiйно! економiки кра!ни, бшьш повному використаннi ресурсного i штелектуального потенцiалу приватного сектора у сустльних сферах д1яльност1 i зонах традицшно! вiдповiдальностi держави. Поряд ¿з цими причинами актуальною залишаеться необхщшсть модершзацй iнфраструктури i вщповщних кашталовкладень, неефек-тивн1сть управлiння, обмеженiсть бюджетних кошт1в, не-достатнi швестици приватних структур, пов'язаш з висо-кими ризиками ринку. Щоправда, у деяких мiстах Укра!ни вже е практичний досв1д впровадження державно-приват-них партнерств. Зокрема, у Луганську мае мюце партнерство у форм1 концеси пщприемств м1ського водоканалу ро^йською компашею «Росводоканал», у Чернiговi на засадах державно-приватного партнерства у форм1 довго-строково! оренди працюють теплопостачальнi пщприем-ства. Прикладом державно-приватного партнерства може бути Одеський порт, де державна власнють стосовно ван-тажоперевезень використовуеться i iнновацiйно вщтво-рюеться 61зжсовими структурами. Проте, досвщ цей ще не може бути визначеним як позитивний, бо реалiзацiя проекпв державно-приватного партнерства зштовхуеться з рядом системних проблем. В Укра!нi вони пов'язаш з вщсутнютю нормативного визначення державно-приватного партнерства як ново! форми господарювання i об'екта державного регулювання, з неефективним використанням державно! власност Г! операторами i нерацiональною вит-ратою ними бюджетних кошт1в, з1 складнiстю урегулюван-ня прав на об'екти штелектуально! власностi, створених з використанням бюджетних коштав, насамперед при во-лод1нн1, використаннi i розпорядженш результатами НДДКР Не меншою проблемою у сучасних укра!нських

умовах виступае проблема недов1ри б1знесу до держави 1 держави до б1знесу. Для усп1шного просунення державно-приватного партнерства потр1бна повна ясшсть 1 передба-чуван1сть стратегН подальшого розвитку краши, забезпе-чення державою стабшьних «правил гри» м1ж суб'ектами ринкових вщносин. Без врахування цього «в1д б1знесу не можна оч1кувати н1чого, кр1м показного штересу 1 фор-мально1 участ1 у великомасштабних проектах держави з метою самозбереження. Фактор ефективного пщприем-ництва при цьому може бути втрачений» [9, с. 77].

Державно-приватне партнерство потребуе необхщно-го 1нституц1онального 1 оргашзацшного середовища. По-зитивним кроком у даному напрямку, хоча 1 незаверше-ним, е прийняття Верховною Радою Украши Закону «Про загальш принципи державно-приватного партнерства» [10]. Даний закон дае визначення, склад учасник1в, ступ1нь !х вщповщальносл у рамках партнерства, тривалють в1дно-син, принципи проведення конкурсу з визначення приватного партнера. Разом з тим, закон проголосований, але не затверджений, 1 якого вигляду в1н набере у остаточному вар1ант1, наскшьки в1н буде життездатним, затребува-ним приватними пщприемцями, сьогодн1 сказати складно. Даний закон повинен уникнути помилок вщносно трактування державно-приватного партнерства, тому що це приведе до невдач при реал1заци проекпв, формування негативного вщношення до них, 1 в результата — до неефек-тивного використання потенц1алу цього мехашзму. Не менш важливо для даного закону визначити 1 декларувати прюритетш предметн1 царини для 1н1ц1ювання 1 пщтрим-ки партнерства у галузях, рег1онах. Такими царинами е розбудова 1 модершзац1я 1нфраструктурних систем еконо-м1ки 1 життед1яльност1, а саме невпорядковане житлово-комунальне господарство, нашвзруйноваш дороги, обме-жений рекреац1йний комплекс та ш. Розвиток ключових елемент1в нацюнально1 1нфраструктури задля пщвищення р1вня конкурентоспроможност1 економ1ки, розширення внутр1шнього ринку сьогодш неможливий без залучення державою приватних 1нвестиц1й, передовс1м в шновацшш проекти. Саме тако1 думки стосовно трансформацшних економ1к додержуеться в1домий польський економ1ст Г Колодко: «... в реал1заци 1нфраструктурних проект1в або наданш деяких послуг слщ звертатися до нового шстру-мента — державно-приватного партнерства» [11, с. 427]. Отже, державно-приватне партнерство сьогодш може бути використаним як мехашзм сполучення державних 1 приватних кошт1в 1 залучення швестицш у модерн1зац1ю в1тчизняно1 економши.

Безумовно, державно-приватне партнерство являе собою не просте складання матер1альних 1 фшансових ресурс1в, а особливу взаемну систему штерешв. Приватний партнер, будучи суб'ектом господарського права, зац1кав-лений у максим1заци прибутку. Держава, як суб'ект господарського права, зац1кавлена 1 в ефективност1 результат1в проекту партнерства, 1 в одержанш власного комерцшно-го ефекту. Як суб'ект влади, держава е нос1ем суспшьно значимих 1нтерес1в 1 ц1лей, 1 у ц1й свош якост1 забезпечуе можлив1сть надання податкових, кредитних 1 шших п1льг, гарант1й, а також матер1альних 1 ф1нансових ресурс1в. Саме ця правомочн1сть власника дозволяе !й займатися вико-нанням контрольних 1 регулюючих функц1й.

Одним з найефективнших непрямих регулятор1в е податков1 стимули. Податкове регулювання буде усп1шним

ттьки за умов його цтьового ор1ентування, зокрема, для заохочення використання нових технологш, навчання 1 перепщготовки кадр1в, сп1вроб1тництва наукових установ 1 промисловост1 або стимулювання окремих стадш розвитку партнерства. Необх1дним кроком е розробка програм пщвищення квал1ф1каци фах1вц1в в област1 державно-приватного партнерства як для державного, так 1 для приватного сектора. Для усшшно1 реал1заци проекпв у рамках державно-приватного партнерства особлив1 вимоги пред-'являються до ствробиниыв державних установ, залуче-них у !х створення 1 зд1йснення контролю за !х д1яльн1стю. Разом 1з цим, приватний сектор також повинен виявляти 1н1ц1ативу 1 мати в1дпов1дний потенц1ал. Необидна на-явн1сть профес1йно пщготовлених, сильних у фшансово-му вщношенш, кредитоспроможних партнер1в.

Сьогодн1 актуальним е зростання аналггачних 1 праг-матичних дослщжень державно-приватного партнерства з тим, щоб розширити, уточнити понят1йний апарат, шстру-ментар1й, виробити д1юч1 рекомендаций з його розвитку. У русл1 сказаного варто звернути увагу на те, що в заходах, як1 здшснюються у наш1й кра1н1 по обговоренню, розробц1 шлях1в 1нновац1йного розвитку, одним 1з яких е державно-приватне партнерство, повинш брати участь 1 представни-ки приватного б1знесу, що не завжди в1дпов1дае дшсноста. П1дтвердженням тому е, наприклад, той факт, що вже на еташ створення робочо1 групи по розробщ М1жнародно1 ц1льово1 програми 1нновац1йного сшвробггаицтва держав-учасник1в СНД на перюд до 2020 р., перше засщання яко! в1дбулося у Киев1 29 — 31 липня 2009 р., представники ук-ра1нського б1знесу були вщсутш, хоча саме вони покликаш реал1зовувати прийнят1 на м1жнародному р1вн1 проекти 1нновац1йних програм.

Важливим кроком на шляху до шновацшного етапу розвитку економ1ки Укра1ни може бути Закон Украши «Про науков1 парки» в1д 25 червня 2009 року. В1н покли-каний регулювати правов1, економ1чн1, орган1зац1йн1 в1дно-сини, пов'язаш з1 створенням та функц1онуванням наукових парк1в, як одн1е1 з форм державно-приватного партнерства, 1 спрямований на штенсифкацш процес1в роз-роблення, виробництва, впровадження 1нновац1йних про-дукт1в 1 1нновац1йно1 продукцй' на внутршньому та зовн1шн1х ринках [12]. Основу функцюнування наукових парк1в формуе взаемод1я державного 1 приватного капиталу з метою розвитку науки, технологш 1 техшки, адаптацН науково-техшчного комплексу до вимог ринково1 еконо-м1ки, а також створення умов для зростання недержавних 1нвестиц1й. Анал1з даного закону, поряд з позитивною оц1нкою, викликае ряд питань. Чи зможуть вищ1 навчальн1 заклади, навиъ IV р1вня акредитацй', у ниншшх умовах розробляти 1нновац1йну продукц1ю на явно застаршй ма-тер1ально-техн1чн1й баз1? Протягом останн1х двох деся-тилиъ ф1нансування навчальних заклад1в дозволяло фак-тично т1льки виплачувати зароб1тну плату сшвробггаикам, 1 не б1льше. Яким чином будуть дотримуватися права на штелектуальну власн1сть в умовах повно1 в1дсутност1 авто-номН ун1верситет1в в1д м1н1стерства осв1ти 1 науки? Мож-ливо, пошук в1дпов1дей на даш питання буде полегшений у зв'язку з1 створенням на баз1 шести украшських ун1вер-ситет1в досл1дницьких центр1в, покликаних виробляти нов1 1де1, позици, п1дходи, у тому числ1 1 вщносно механ1зм1в 1нновац1йного розвитку економши. Хочеться спод1ватися, що згаданий закон не стане черговим викривленням у

досить великому списку нормативних документ1в, як1 формують 1нновац1йну систему в Укршш, проте не приво-дять до яких-небудь реальних зрушень.

Висновки. Пщводячи п1дсумки, сл1д неодм1нно за-уважити, що роль держави у взаемоди з б1знесом не оз-начае нам1ру диктувати пр1оритети виробникам 1 спо-живачам шновацшно1 продукци. Держава не повинна пщмшяти б1знес, однак вона зобов'язана повернути соб1 законне 1 повнощнне право голосу при формуванш ви-сокотехнолопчно1 сфери. Як показуе свгтовий досв1д, без певного втручання держави, особливо на початковому етат, не об1йтися. Важливою умовою для усшшно1 ре-ал1заци державно-приватного партнерства е наявшсть передбачуваного 1 сталого 1нституц1онального середови-ща. Це необидно для того, щоб ризик приватного б1зне-су був для нього прийнятним, що припускае ефек-тившсть правового захисту приватно1 власност1, над1йн1сть ф1нансових ринк1в, стале фшансове становище партнер1в, прозор1сть виконання угод. Кр1м цього, важливо забезпечити уявлення про партнерство як про справедливий, вщкритий 1нститут, що створюеться в штересах сусп1льства. Державно-приватне партнерство з метою набуття особливо1 усп1шност1 потребуе форму-вання единого центру, який би здшснював координац1ю ус1е1 внутр1шньо1 1 зовшшньо1 пол1тики краши у сфер1 взаемоди держави 1 б1знесу, мониторинг !х сум1сно1 шно-вацшно1 д1яльност1. Адже нин1шня св1това економ1чна криза неминуче викличе нову шновацшну хвилю. Змщнять свое становище технолог1чн1 лщери минулих рок1в 1 з'являться нов1. Укра'ш життево важливо для за-безпечення сталого зростання спробувати надолужити або перебороти критичне в1дставання в технолопчному розвитку. Тому необх1дно формування тако1 шновацш-но! системи краши, що буде здатна об'еднати зусилля державних оргашв управл1ння ус1х р1вн1в, орган1зац1й науково-техн1чного комплексу 1 пщприемницького сектора економ1ки з метою прискореного використання досягнень науки 1 технологш, реал1заци стратег1чних нац1ональних прюритетав краши.

Лiтература

1. Эллюль Жак. Политическая иллюзия: Эссе / Жак Эл-люль ; под общ. ред. В. И. Даниленко ; пер. с фр. В. В. Лазарева. — М. : NOTA BENE, 2002. — 430 с.

2. Etzkowitz Henry. The triple helix: university-industry-government innovation in action / Henry Etzkowitz. — New York; London: Routledge, 2008. — 164 p.

3. Gerrard M. B. What Are Public-Private Partnerships, and How Do They Differ from Privatizations? / M. B. Gerrard // Finance & Development. 2001. Vol. 38, № 3.

4. Варнавский В. Г. Партнерство государства и частного сектора: формы, проекты, риски / В. Г. Варнавский // РАН ; Институт мировой экономики и международных отношений. — М. : Наука, 2005. — 315 с.

5. Циганкова М. О. Iдентифiкацiя швестицшного партнерства держави та бiзнесу / М. О. Циганкова // Еконо-мша i прогнозування. — 2006. — № 2. — С. 101—116.

6. Головшов О. М. Мехашзм приватно-державного партнерства / О. М. Головшов // Наукога пращ Донецького на-цюнального техшчного ушверситету. Серiя: економiчна. Випуск 34-3 (138). — Донецьк, ДонНТУ, 2008. — С. 10-16.

7. Инновационный дефицит в Германии // Эксперт. — 2004. — № 8 (409). — Режим доступа: http://www. expert. ru/printissues/expert/2004/08/08ex-1end2/

8. Пока в ручном режиме // Эксперт. — 2009. — № 25 (663). — Режим доступа: http://www. expert. ru/printissues/ expert/2009/25/v_ruchnom_rezhime/

9. Дерябина М. Государственно-частное партнерство: теория и практика / М. Дерябина // Вопросы экономики. — 2008. — № 8. — С. 61-77.

10. ВР определила принципы государственно-частного партнерства. — Режим доступа: http://economics. unian. net/rus/detail/15236.

11. Колодко Гжегож В. Мир в движении / Гжегож В. Колодко ; пер. с пол. Ю. Чайникова. — М. : «Магистр», 2009. — 575 с.

12. Закон Украши «Про науковi парки» вщ 25 червня 2009 року № 1563-VI — Режим доступу: // http://zakon1. rada. gov. ua.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.