CC BY
69
3. Кримський С. Пщ сигнатурою Софи / С. Кримський. - К.: Вид. дiм «Киево-Могилянська академiя», 2008. - 367 с.
4. Овчинников А. В. О научных подходах к изучению истории просвещения / А. В. Овчинников // Педагогика. - 2001. - № 2. - С.66-70.
5. Прощв Л. Iсторiя музично! педагопки в Укршт: навчальний посiбник / Л. Прощв. - Тернотль: ТНПУ iм. В. Гнатюка, 2013. - 230 с.
6. Сухомлинська О. Iсторiя педагогiки як наука i як навчальний предмет: актуальт проблеми / О. Сухомлинська // Шлях осв^и. - 2003. - № 1. -С. 39-43.
7. Сухомлинська О. Концептуальт засади розвитку юторико-педагопчно! науки в Украш / О. Сухомлинська // Шлях освгга. - 1999 - № 1. - С. 41-45.
8. Сухомлинська О. Персоналiя в юторико-педагопчному дискурс / О. Сухомлинська // Шлях освгги. - 2001. - № 1. - С. 10-15.
9. Ямбург Е. А. Контуры культурно-исторической педагогики / Е. А. Ямбург // Педагогика. - 2001. - № 1. - С. 3-10.
УДК 373.2.015.31:7 - 053.4: 373 (091)
Вiкторiя Рагозша ГЕНЕЗА 1ДЕ1 РАННЬОГО ЕСТЕТИЧНОГО РОЗВИТКУ У Ф1ЛОСОФСЬКО-ПЕДАГОГ1ЧН1Й ДУМЦ1 В1Д АНТИЧНОСТ1 ДО Х1Х СТОЛ1ТТЯ
У статт1 представлено становлення 1деХ естетичного розвитку дитини раннього в1ку у фшософсъко-педагог1чнт думЦ в1д античност1 до Х1Х ст. Розглядаються положення античних мислител1в, фшософ1в I богослов1в Середнъов1чччя, педагог1в I просвШител1в В1дродження I Нового часу щодо навчання I розвитку дитини 1-3 ротв естетичними засобами. Проанал1зовано трансформацт ¡дей тд впливом погляд1в представнитв р1зних фшософсъко-педагог1чних течт, як1 досл1дили р1зш аспекти проблеми: перюди розвитку дитини, важлив1стъ розвитку в раннъому дитинствI, природов1дпов1дн1стъ
навчання, ефектившсть естетичних засоб1в впливу на дитину в ранят пер\од життя.
Ключовi слова: раннт естетичний розвиток, ретроспективний анал1з становлення 1деХраннього естетичного розвитку, фшософсько-педагог1чна думка, ¡сторичний перюд.
Виктория Рагозина ГЕНЕЗИС ИДЕИ РАННЕГО ЭСТЕТИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ В ФИЛОСОФСКО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ МЫСЛИ ОТ АНТИЧНОСТИ ДО Х1Х СТОЛЕТИЯ
В статье представлено становление идеи эстетического развития ребенка раннего возраста в философско-педагогической мысли от античности до Х1Хвека. Рассматриваются положения античных мыслителей, философов и богословов Средневековья, педагогов и просветителей Возрождения и Нового времени относительно обучения и развития ребенка 1-3 лет эстетическими средствами. Проанализировано трансформацию идей под воздействием взглядов представителей разных философско-педагогических течений, которые исследовали различные аспекты проблемы: периоды развития ребенка, важность развития в раннем детстве, природосоотвествие обучения, эффективность эстетических средств влияния на ребенка в ранний период жизни.
Ключевые слова: раннее эстетичное развитие, ретроспективный анализ становления идеи раннего эстетического развития, философско-педагогическая мысль, исторический период.
Viktoriya Ragozina GENESIS OF IDEA OF EARLY AESTHETIC DEVELOPMENT IN A PHILOSOPHICAL-PEDAGOGICAL SCIENCE FROM ANTIQUITY
TO THE Х1Х CENTURIES
In the article, becoming of idea of aesthetic development of child of early age opens up in philosophical-pedagogical science from the period of antiquity to the twentieth centuries. Positions of ancient thinkers, philosophers and theologians of dark ages are examined, Renaissance and New time about teaching and development of child
of 1-3th by aesthetically beautiful facilities in relation to their conceptual approaches. An idea was transformed under act of looks of scientists - representatives of different philosophical-pedagogical flows which probed its different aspects are periods of development of child, importance of development in babyhood, аccordance nature of childteaching, efficiency of aesthetically beautiful facilities of influence on a child in an early period of life.
Key words: аesthetic development of child of 1-3th, retrospective analysis of becoming of idea aesthetic development of child in babyhood, philosophical-pedagogical idea, historical periods.
Упродовж остантх роюв в Укра!т зросла увага до проблем дошкшьно! осв^и й виховання, що стало одним з прюритетних ranpHMiB державно! пол^ики у галуй освгги. Теоретико-практичт засади системи дошкшьно! осв^и розробляються А. Богуш, I. Бехом, О. Кононко, В. Кузьменко, I. Рогальською, Т. Танько, Г. Тарасенко, Л. Зайцевою та iн. Естетичнi засоби виховання у дошкшьному дитинствi, зокрема, природне середовище, музичне, хореографiчне i образотворче мистецво, мовленневу дiяльнiсть та !х iнтерграцiю в просторi дошкiльних навчальних закладiв розглядають вiтчизнянi (Н. Гавриш, Т. Науменко, Т. Ротерс, З. Плохш, С. Садовенко, А. Шевчук) i зарубiжнi (Т. Комарова, I. Ликова, Р. Чушчова, М. Гмошинська) дослiдники.
Особливо актуальними нинi е проблеми виховання i розвитку дитини раннього вiку, що тiльки починае реалiзовуватися в укра!нському дошкiллi, на вiдмiну вiд практики розвинених зарубiжних кра!н. Потреба педагогiв у науково-методичному забезпеченнi навчання дiтей 1-3 рошв зумовлюе iнтерес науковцiв до вивчення проблеми раннього розвитку, започатковано! ще у 20-i роки ХХ ст. (М. Щелованов, Н. Аксарша, I. Островська, М. Кiстяковська, Н. Ладигша, Н. Ейгес), епiзодично представлено! в окремих працях перiоду 70-80-х роюв ХХ ст. (Р. Фрщман, К. Форра!, М. Нiльсон, Р. Оганджанян, М. Кайтанджян). Глибоке вивчення особливостей естетичного розвитку дитини у перюд раннього вiку спонукае дослщниюв прослiдкувати зародження ще! ще!, що зумовило мету
нашо! статп. Завданням статтi е анатз трансформаци iдей розвитку дитини раннього вiку на рiзних етапах европейсько! фшософсько-педагопчно! думки.
Ретроспективний аналiз становлення науково-педагопчно! думки свiдчить, що сучасному розумiнню раннього естетичного розвитку, його мети й завдань передував тривалий шлях теоретичних i практичних пошушв. Вперше iдея естетичного розвитку дитини у раннш перiод !! життя з'явилися в античнiй освiтi. Незважаючи на вiдмiннiсть освiтнiх систем у Стародавнш Греци: спартансько! з !! спрямованiстю на виховання во!на та афшсько! з !! прагненням виховувати рiзнобiчно розвинену людину, в !х пiдходах до розвитку дитини раннього вшу вщзначаемо багато спiльного. Так, в обох системах традищйно откувалися лише дiтьми представнишв вищих сощальних верств населення. Розвиток найменших вщбувався в умовах им'!: дiти обох статей до 7-и рошв щдростали у родинах i перебували переважно на жшочш половинi житла тд опiкою нянь-годувальниць.
Вiдзначимо й вщмшносп. Так, у Спартi строгi вимоги до дитини ставилися вже вщ моменту !! народження: немiчних немовлят позбавляли життя, а здорових - вщдавали до родин, де !хтм вихованням займалися раби. Кiнцева мета досягнення фiзично! досконалост! зумовлювала й засоби та умови розвитку д^ей, новонароджених не сповивали, загартовували i привчали пристосовуватися до життя. Тому, у мистещга догляду найбiльш щнувалися нянi зi Спарти, як1 були вимогливими, зналися на потребах малююв i вмiли !х доглядати. В Афшах же дитина з перших дтв перебувала у бiльш естетично наповненому середовищi: чула музику, яку ствали дорослi (нянi), !! виносили на прогулянки околицями полiсiв, носили до святилищ для надання рiзноманiтних вражень, отже, всi засоби сприяли становлению майбутнього «мусичного» громадянина, що у Стародавнш Греци означало освiчену у галузi лiтератури, науки й мистецтва людину.
Означена проблема вщображена у працях давньогрецьких фiлософiв Демокр^а, Сократа, Платона, Аристотеля та ш. Узагальнення !х поглядiв дае змогу зробити наступт висновки. По-перше, простежуеться думка про необхiднiсть раннього початку навчання дитини як юно! i чутливо! iстоти.
Розвиток дитини починаеться ще тодi, коли маля перебувае у лонi матер^ Ось чому Платон та Аристотель так багато уваги у сво!х трактатах придоляли настановам майбутнiм матерям, як повиннi опiкуватися не тшьки сво!м здоров'ям, а й турбуватися про власнi думки i почуття, а також не байдикувати [2, с. 205]. Стосовно останньо! рекомендаци Аристотеля можна припускати, що фшософ мав на увазi позитивнi емоци, як переповнюють людину, захоплену рiзними цiкавими !й заняттями i позитивно впливають на загальний стан майбутньо! матерi, а отже, й на дитину.
По-друге, у розвитку маленько! дитини фшософи вважали вартими уваги практично вш аспекти, пов'язанi з доглядом, харчуванням, режимними моментами, оргатзащею виховання, i також ретельно !х прописували, особливо Аристотель. Важливо, що античт фiлософи визначали певнi принципи: поступовiть i систематичнiсть у навчант дитини, що повинно позитивно позначитися на !! загальному розвитку.
По-трете, фiлософи розумiли необхiднiсть спiввiдносити виховний вплив на людину з !! вiковими особливостями в кожний з етатв життя, що рiзняться фiзичними й духовними новоутвореннями. Такi мiркування спонукали мислителiв визначати вiковi перiоди розвитку людини, першим з яких е раннш вiк. На чому ж акцентували увагу фiлософи у цей промiжок життя? Платон наголошував на обов'язковостi гарного фiзичного розвитку дитини (годувати грудним молоком, забезпечувати свободу рухiв дитинi цiлодобово, загартовувати та iн.) й водночас -розвивати !! сприймання (до Зычного вiку виносити дитину на природу та створювати можливють спiлкування з рщними). Серед естетичних впливiв мислитель визнавав цшительну силу заколисування дитини i наспiвування !й матiр'ю, що, на його думку, схоже з грою на флейи. Передовими були судження Аристотеля про необхiднiсть розвитку дитини в умовах сiм'! за керiвно! ролi батька, проте щд наглядом державних осiб (педономiв), а також його критика батьшв, що намагалися самоусунутися вiд процесу виховання. Суголост його думкам i висловлювання фiлософiв Стародавнього Риму, як тдтверджували !х
власним прикладом. Так, Катон Старший сам виховував сина, не доручаючи таку важливу роботу рабам [4, с. 55].
По-четверте, важливе мiсце у виховант дiтей до 3-рiчного вшу, стверджували вищезгаданi фiлософи, посiдають ^и, бесiди, казки, музика й тст - все, що вiдноситься до естетичних засобiв виховання i навчання дитини. Граматика, гiмнастика, музика й малювання, на думку Аристотеля, дозволяють виплекати зовнiшньо i внутрiшньо прекрасну людину.
Вiдзначимо, що в працях Платона вперше прозвучала думка про сустльне виховання дiтей 3-рiчного вшу. I хоча у фшософа воно можливе тшьки в умовах щеально! держави, ця iдея виявилася плщною i розвинулася в теори i практищ освiти в наступнi столтя.
В епоху Середньовiччя виховання дитини у раннш перiод !! життя, як i у попереднiй юторичний перiод, вiдбувалося вдома пiд керiвництвом батькiв, здебiльшого матерi. Його спрямоватсть визначалась не тальки загальноприйнятою метою - засвоенням церковних норм, що регулювали всi сфери життя людини i у виглядi настанов прописувалися у тогочасних творах («Про навчання д^ей благолородних осiб» Вiнцента iз Бове, «Про виховання дiтей» 1оанна Златоуста, «Листи до Лети» Блаженного 1еротма), а й приналежнiстю шм'! до певно! касти зi своею системою ценностей, яку передавали молодшим. Так, д^ей заможних родин намагалися навчати за книгами, а з 5^чного вiку - вiд керiвництвом вчителя, дiтей ремiсникiв i купщв бiльше спрямовували щодо набуття практичних навичок. Знайомство з музикою i спiвом дiтей всiх верств населення вiдбувалося пiд час церковних служб та культових церемонiй; вивчення ж !х у комплексi «семи вшьних мистецтв» було доступним тiльки при переходi до шкiл (монастирських, кафедральних). 1деал естетично розвинено! людини досягався за умови реатзаци традиций лицарського виховання, яке до 7-рiчного вшу вщбувалося вдома i складалося з «семи лицарських чеснот» (зокрема, декламування вiршiв, складання тсень i музикування на флейтi, арфi).
Нового змюту щея розвитку дитини у ранньому вiцi набула в епоху Вщродження, коли домiнував iдеал гармотйно розвинено! людини. У той час «гармотя розумiеться як, переважно ... проблема iндивiдуального розвитку особистостi» [3, с. 62]. Це узгоджувалося з вимогами нового суспiльства, потребою у життестшкш та активнiй людинi, яка б прагнула розвиватися. I! формування мало започатковуватися у ранньому вшд, тож, мислителi ще! доби Ф. Рабле, М. де Монтень, Т. Мор, Т. Кампанелла, Еразм Ротердамський, Х.-Л. Вiвес та ш. дискутували про те, що потрiбно розвивати вiд народження, адже необхiднiсть раннього початку навчання та важливостi ще! справи у них не викликала заперечень: «.Яка почесна i корисна праця впродовж усього дня носити дитину на руках, ... ствати !й пiсеньки, розповiдати ... казки, ... грати в зозулю i докласти всiх зусиль зробити !! красивою, здоровою i веселою.» [цит. за 3, с. 72]. У цш думщ простежуеться мета розвитку i змiст виховання малюка. Сво! думки щодо розвитку дитини гуматсти вттили у розроблених ними щеальних виховних ситемах (iидивiдуальнiй - у Ф. Рабле та суспшьнш - у Т. Кампанелли), описаних у «Гаргантюа i Пантагрюелi» та «Мiстi Сонця». Вагому роль вони вщводять заняттям, яю естетично розвивають маленьку дитину: музикування, вокальнi вправляння, малювання, споглядання картин та ш.
Доба Нового часу вщзначаеться виникненням педагопчно! науки, в якш iдея раннього естетичного розвитку плщно розвинулася у творчостi багатьох педагопв i просвiтителiв. Пращ «Материнська школа» Я. А. Коменського, «Думки про виховання» Дж. Локка, «Емшь, або Про виховання» Ж.-Ж. Руссо та чимало iнших мiстять щнт думки з розвитку дитини у раннш перiод, зокрема, про особливий вплив на не!, поки вона е гнучкою у «нiжному вщ», про обережне i майстерне, подiбно садiвниковi, плекання дитини (Я. А. Коменський) i найголовнiше - про природовщповщтсть навчання, яке повинно Грунтуватися на природнiх особливостях дитини, серед яких у ранньому вiцi е активтсть, бажання дитини наслiдувати все, що вона бачить i помiчае в iнших, природн1й потяг до рухово! дiяльностi, надзвичайна сприйнятливiсть, чутливють до нових вражень тощо.
Вщповщно педагоги повинт розробляти змiст навчання щодо кожного вiкового перiоду. Так, на першому рои! життя Я. А. Коменський пропонуе дорослим ршшчно рухати колискою з дитиною, наствувати !й чи грати на трюкачщ, тактильно впливати, пестити маля. На 2-3 рощ доречними будуть рухлив! !гри, малювання, слухання музики, перегляд будь-яких видовищ - все, що приемно для зору, слуху дитини. Отже, у спектрi виховних засобiв важливе мiсце займають рiзноманiтнi вправи, !гри, в умовах яких розвиваються органи чуття, котр! допомагають тзнавати навколишнiй свгг [7, с. 90-92].
Пор!внюючи дитячу душу з р!чковою водою, яку легко направляти, Дж. Локк вважав за необхiдне уже в раннш перiод життя надавати той напрям, який впливатиме на подальший розвиток. Для цього вш пропонував вивчати здобност!, природт задатки д^ей i думати, як використовувати найкраще все те, що дала природа. Мислитель звернув увагу на природне прагнення дитини до вшьно! i рiзноманiтно! д!яльносп, зокрема, з такими ««грашками», як камiнцi, мушт, шматочки паперу й ш., з тим, що забезпечуе природню здаттсть до самостшного експериментування i гри [7, с. 150]. 1дея Дж. Локка була плщно розвинена i впроваджена у практику роботи з найменшими дошкiльниками його послiдовниками у ХХ ст. Ф. Фребелем i М. Монтессор^
1деальний план розвитку гармотйно! людини вщ народження виклав Ж.-Ж. Руссо у романi-трактатi «Емшь, або Про виховання», щнними в якому е положення щодо природнього i вшьного виховання та спосо6!в його досягнення. Автор показав, що сприяти розвитку дитини можна тшьки за умови супроводу !! навчання, котрий передбачае створення необхiдних умов для природнього зростання, тактовного спрямовування д!яльност i формування iнтересiв та мотив!в маленько! людини. У ранньому вщ! в умовах им'! потр!6но змiцнювати Ф!зичн якост дитини, тренувати органи чуття через спостереження за навколиштм св!том, !гри, малювання [7, с. 209-217].
Ц^в! погляди на проблеми розвитку дiтей висловили утотсти Ш. Фур'е, А. Сен-Сiмон, Р. Оуен. Так, найважлившим у розвитку дитини Ш. Фур'е вбачае створення вщповщного середовища, яке емощйно збуджуе дитину. Серед
вщповщних щкавих засобiв вiн вiдзначав дитячу оперу як синтетичний вид мистецтва, долучення до яко! комплексно впливае на усi сфери особистостi дитини, тренуе зiр i слух, розвивае смак та iншi естетичнi якосп, суспiльнi цiнностi, загартовуе органiзм через рухову дiяльнiсть. Вчений вважав, що кожна дитина обов'язково мае займатися будь-яким видом мистецько! дiяльностi з самого раннього вiку, для чого розробив спецiальнi рекомендаци художнього розвитку для кожно! вшово! групи. Так, вже з шестимюячного вiку радив привчати слухати звучання трiо i квартетiв у примiщеннях для немовлят i прогулювати малят пiд звуки малого оркестру [3, с. 284-285].
Р. Оуен намагався втшити сво! оригшальт ще! у практищ створених ним же освiтньо-виховних закладiв для д^ей робiтникiв (якi iснували короткий термш), де першою ланкою була школа для 1-6^чних д^ей, яка поеднала ясла, дитячий садок i майданчик для iгор, розвивала д^ей у iграх, гiмнастичних вправах, надавала елементарт знання i органiзовувала рiзнi форми дозвiлля для батьшв i дiтей (музичнi вечори, танщ, iгри). Найкращим способом формування щасливо! дитини Р. Оуен вважав естетичне виховання, яке досягалося спогляданням природи i заняттями мистецтвом. Вже у дворiчному вiцi, на його думку, д^и повиннi займатися ритмiкою i танцями, а з чотирьох рошв - спiвати i грати на музичних iнструментах [11, с. 271].
Зазначимо, що окремi думки утотспв заслуговують на увагу, зокрема, про важливють навчання дотей з раннього вшу у колективах (сустльних закладах), про комплексне навчання, яке дозволяе всебiчно виховувати дитину, акцентування у ранньому вiцi на сенсорну i естетичну сфери.
Мiцним пiдГрунтям для розробок у сферi естетичного розвитку д^ей раннього вiку стали пращ гуматста Й.-Г. Песталоццi. Вiн був переконаний, що природа дала дитит здатнiсть до розвитку всiх внутрштх сил i що «час народження дитини е першим часом !! навчання» [9, с. 18]. Тому навчання повинно гармотйно розвивати здiбностi дитини, а всi предмети - лише заиб розвитку пiзнавальних здобностей дiтей, спонукання !х до активно! дiяльностi. Педагог вказував, що «Будь-яке навчання людини е не чим шшим, як мистецтвом
сприяти намаганню природи до !! власного розвитку...» [10, с. 81]. Вш особи, котр! займаються вихованням д^ей, а особливо матерi, повинт знати закони розвитку дитини ! намагатися вщповщно розвивати !! сили. Так, у пращ «Як Гертруда навчае сво!х д!тей» на приклад! матер! багатод!тно! родини педагог розкривае методи виховання, що сприяють гармотйному розвитку.
I хоча Й.-Г. Песталоцщ щеал!зував можливост виховання у тогочасних родинах, його думки про необхщтсть закладення основ формування зд!бностей д!тей з раннього вшу в умовах им'!, розвиток упх сфер особистосп дитини виявилися важливими ! реал!зуються в сучаснш педагопщ.
Таким чином, щея раннього естетичного розвитку дитини зародилася в перюд античност ! розроблялась фшософами й педагогами в епохи Середньов!ччя, Вщродження ! Нового часу. Простежуючи !! трансформащю, пом!тно, що впродовж бшьше двох тисячол!ть мислител! зосереджувалися по суп, на одних ! тих же аспектах проблеми розвитку маленько! людини: з якого вшу виховання мае розпочинатися, як! е перюди розвитку дитини, на як! сфери особистосп ! якими засобами важливо впливати, яким мае бути навчання в ранньому дитинств!, щоб воно сприяло розвитку, як д!ють на маленьку дитину р!зт естетичт впливи - музика, ств, малювання, споглядання природи, рухлив! !гри та ш.
Зм!ни юторичних епох спричиняли зм!ни у пщходах вчених до означено! проблеми, як! виявилися поступальними ! прогресивними для свого часу ! вартими уваги сучасниюв. Кр!м цього, згадат вище фшософсько-педагопчт думки створили м!цне пщГрунтя й актив!зували теор!ю ! практику навчання та розвитку дитини раннього вшу в педагопщ ХХ-ХХ1 ст.
Лпература
1. Антология гуманной педагогики. Аристотель / ред.-изд. совет:
Амонашвили Ш. А. и др.; сост. и авт. предисл. Корнетов Г. Б. - М.: Моск.
гор. пед. ун-т, 2004. - 221 с.
2. Антология гуманной педагогики. Платон / ред.-изд. совет: Амонашвили Ш. А. и др.; сост. и авт. предисл. Корнетов Г. Б. - М.: Моск. гор. пед. ун-т., 2000. - 222 с.
3. Гармонический человек. Из истории идей о гармонически развитой личности: сборник статей. - М.: Искусство, 1965. - 322 с.
4. Джуринский А. Н. История зарубежной педагогики: учеб. пособие для вузов / А. Н. Джуринский. - М.: Изд. группа «ФОРУМ» - «ИНФРА-М», 1998. -272 с.
5. История зарубежной дошкольной педагогики: хрестоматия: учеб. пособие / сост. С. Ф. Егоров, С. В. Лыков, Л. М. Волобуева, Н. Ю. Житнякова; под ред. С. Ф. Егорова. - М.: Изд. центр «Академия», 2000. - 440 с.
6. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца ХХ в.: учеб. пособие для педагогических учебных заведений / под ред. акад. РАО А. И. Пискунова. - 2-е изд., испр. и дополн. - М.: ТЦ «Сфера», 2001. - 512 с.
7. Коменский Я. А., Локк Дж., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие / сост. В. М. Кларин, А. Н. Джуринский. - М.: Педагогика, 1987. -416 с.
8. Песталоцци И. Г. Избранные педагогические сочинения: в 2-х т. Т. 1.; под ред. В. А. Ротенберг, В. М. Кларина / И. Г. Песталоцци. - М.: Педагогика, 1981. - 336 с.
9. Песталоцци И. Г. Книга для матерей; сост., вступ. статья А. В. Калиниченко / И. Г. Песталоцци. - М.: Карапуз, 2009. - 256 с.
10.Руссо Ж. Ж. Педагогические сочинения: в 2-х т. Т. 1; под ред. Г. Н. Джибладзе; сост. А. Н. Джуринский / Ж. Ж. Руссо. - М.: Педагогика, 1981. - 656 с.
11.Скшьський Д. Iсторiя зарубiжно! педагопки: пошбник / Д. Скшьський. - К.: Смолоскип, 2011. - 376 с.
