CC BY
27
УДК 616.33-002; 616.853-021.2 DOI: 10.22141/2308-2097.53.1.2019.163460
Чернявський В.В., Федорченко Н.О.
Нацональний медичний унверситет ¡мен10.О. Богомольця, м. КиТв, УкраТна
Гастроентеролопчш маски парщальноТ ешлепсп в клшчшй практиц
For cite: Gastroenterologie!. 2019;53(1):62-66. doi: 10.22141/2308-2097.53.1.2019.163460
Резюме. Метою статт е привернення уваги гастроентеролопв до необхщност проведения бльш ре-тельно)' диферен^ально)' д1агностики в па^ен^в ¡з синдромом недосл':джено'1 диспепси. У статт наведено люстративний клЫчний випадок пацента з абдомiнальним вар'антом парцально)' еп'лепсИ Акцентовано увагу на анамнестичних критер'ях, що дозволяе запдозрити дане захворювання в пацента з диспепаею i призначити електроенцефалограф'чне дослщження та консультацю невропатолога для правильного лку-вання. Пар^альна (вогнищева) еп'лепая мае бути включена в перелк захворювань, з якими проводиться диференцальна д'шгностика при диспепси. Гастроентерологи та л'кар'! тших. терапевтичних спе^альнос-тей мають бути ознайомлен з клiнiчними вар 'антами i симптомами перебгу парцально)' еплепсй, а також з особливостями ))' медикаментозного лкування, що сприятиме ранньому виявленню та кращим результатам лкування хворих на еплепаю. Необхдно проводити детал'зоване опитування пацента з ретельним збором скарг та анамнезу захворювання. Необхщно направляти на консультацю до невролога па^ен^в ¡з функцональною диспепаею, в анамнезi яких наявн травми голови, заняття бойовими, рукопашними видами спорту, футболом, нещодавно перенесен тяжк ¡нфекцйн захворювання з вираженим ¡нтоксика-цйним синдромом. Ранне виявлення «соматичних масок» парц'ально)' (вогнищево)) еплепсп, як за своею природою фактично е «аурою» можливого, непередбачуваного вторинно-генералiзованого еплептичного нападу, дозволить своечасно призначити лкування i запобiгти його розвитку. Ключовi слова: диспепс'я; диферен^альна ^агностика; пар^альна еп'тепс'т
Огляди та лекцп
Reviews and Lectures
ГАСТРОЕНТЕРОЛОПЯ GASTROENTEROLOGY
Вступ
Майбутне сучасно! гастроентерологи, на нашу думку, нероздтьно пов'язане зi значною мiждисци-плшарною штегращею наявних наукових i кшшчних знань. Гастроентеролопчна наука i практика вимагае вщ нас широких медичних знань i поглядiв, осюльки гастроентеролог часто стае ключовою ф^урою як для надання допомоги пащенту, який первинно звернув-ся до отоларинголога, алерголога, дерматолога, так i для встановлення психiчного або невролопчного по-ходження скарг пащента. Наочним прикладом зв'язку проявiв гастроентеролопчно! симптоматики з дисбалансом нейротрансмiтерiв у нейромедiаторнiй системi головного мозку е функцюнальна диспепшя.
Синдром диспепсй' е найбтьш поширеним у га-строентеролопчнш практищ. Загалом поширенiсть не-дослiдженоï диспепсй' (НД) у свт варiюе мiж 7 та 45 %, що залежить вiд особливостей дiагностики та певних географiчних особливостей населення riei' чи iншоï краши, тодi як поширенiсть функцiональноï диспепсй' (ФД) знаходиться в межах мiж 11 та 29,2 % [1].
На сьогодш в Укрш'ш поширенють ФД сягае 30— 40 % [2]. Проведет систематичш огляди засвщчують, що близько 20 % населення Землi мають симптоми диспепсй'. Диспепшя е бiльш поширеною серед жшок, осiб, якi курять, а також серед тих, хто вживае на ре-гулярнiй основi нестероïднi протизапальш препарати. ФД не впливае на оч^вану тривалють життя пащен-
© «Гастроентерологи» / «Гастроэнтерология» / «Gastroenterology» («Gastroenterology»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Чернявський Володимир Володимирович, доктор медичних наук, доцент кафедри внутршньоТ медицини № 1, Нацюнальний медичний ушверситет iM. О.О. Богомольця, бульв. Тараса Шевченка, 17, м. КиТв, УкраТна; e-mail: vvch1979@gmail.com; контактний тел.: +38 (067) 404 32 33
For correspondence: Volodymyr Cherniavsky, MD, PhD, Associate Professor at the Department of internal medicine 1, Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 02000, Ukraine; e-mail: vvch1979@gmail.com; phone: +38 (067) 404 32 33
пв, однак Н симптоми негативно впливають на яюсть життя населення та завдають економiчних збитюв сектору охорони здоров'я кожно! краТни [3]. Симптоми диспепси неспецифiчнi та можуть супроводжувати ба-гато захворювань, якi е рiзноманiтними за своею природою [4].
Клшчно диспепсш визначають як наявнiсть пре-домiнантного епiгастрального болю тривалiстю не менше 1 мiсяця, який може бути асоцшованим iз такими симптомами ураження верхнiх вiддiлiв шлунково-кишкового тракту, як вiдчугтя наповнення в етгастри, нудота, блювання. Однак наявнють болю в епiгастрii е провтною, бо саме вiн спонукав пацiента прийти на консультацiю до лшаря. Зi свого боку, функцюнальна диспепсiя як дiагноз виставляеться патентам, яким вже було проведено ряд дiагностичних дослiджень та було виключено будь-яку органiчну патологiю, що могла б викликати наявнi симптоми [3]. Вщповщно до ре-комендацш Мiжнародноi робочо! групи стосовно вдо-сконалення дiагностичних критерив функцiональних захворювань шлунково-кишкового тракту (Римсью критери IV, 2016 р.) пiд ФД розумшть комплекс роз-ладiв, який включае в себе бiль та вщчуття раннього на-сичення та переповнення в етгастри пiсля гш, що спо-стерiгаеться у хворого протягом певного часу, а саме 3 остантх мюящ при загальнiй тривалост скарг не менше шж 6 мiсяцiв. При цьому, незважаючи на ретельне обстеження, цей симптомокомплекс не повинен бути проявом будь-якого оргашчного захворювання.
У нацюнальному протоколi е чiтко втокремле-нi критери диферентально! дiагностики диспепси з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, СПК, аерофагiею та функцюнальним блюванням. А також наявш чiткi рекомендаци щодо медикаментозного л^вання диспепси препаратами першо! (шпбгто-ри протонно! помпи, проюнетики) [2] та друго! лiнiй (трициклiчнi антидепресанти) [3].
Мiж тим у наявних клМчних настановах немае iнформацii щодо асощаци скарг, характерних для диспепси, з таким поширеним неврологiчним захво-рюванням, як ешлепшя, зокрема Г! парщальна (вогни-щева) форма.
Зi свого боку, ептепшя також е одним iз найпо-ширенiших неврологiчних захворювань, яке ще в се-рединi минулого столггтя вважалось невилiковним, прогредiентим i таким, що призводить до глибокого недоумства, зазнала суттевих змш у своему перебиу i наслiдках, у впливi на загальний стан здоров'я пащен-тiв та !х соцiально-демографiчний статус. Але незважаючи на значш науковi досягнення останнiх десятилiть, ептепшя залишаеться значною медичною та сощаль-ною проблемою. 1! почали вважати найбтьш частим серйозним хронiчним невролопчним захворюванням i другою за частотою невролопчною патологiею пiсля болю голови, осктьки, за останнiми даними, у свт на-лiчуеться вiд 65 до 70 млн хворих [5].
Останшм часом розглядаеться зв'язок ФД iз по-рушенням сприйняття болю, посиленням вiдповiдi на больовi стимули в результат посиленого вивiльнення нейромедiатора глутамату на рiвнi синапсу в централь-
них сенсорних дiлянках, активаци через больовi шляхи спинного мозку тих больових рецепторiв, якi рашше не були задiяними. 6 деяы данi щодо анормально! репо-нально! мозково! активностi в пацieнтiв, яы стражда-ють вiд ФД. Про «заткавлешсть» центрально! нервово! системи в етiопатогенезi ФД свiдчать змiни в сприй-нятгi iнформацi!, що поступае 3i сторони шлунково-кишкового тракту. Вважаеться, що у формуванш вюце-рально! гiперчутливостi стiнки шлунка до розтягнення мае мюце порушення передачi iмпульсiв до центрально! нервово! системи у виглядi збiльшення частоти !х передачi, посилення нормального iмпульсу пiд час проходження ним структур спинного мозку або посилення !х у головному мозку [4].
Глутамат та гамма-амшомасляна кислота — це ней-ротрансмггери, що були широко вивченими стосовно ептепси. Вони вщграють провiдну роль у розвитку ептепси, та було пiдтверджено, що саме порушення сшввтношення у головному мозку мiж цими двома нейротрансмггерними системами сприяе виникнен-ню тдвищено! збудливостi дiлянок головного мозку та розвитку ептепси [5]. Глутамат е провтним збудливим нейротрансмiтером головного мозку, який е втповь дальним за генерацш збудливого постсинаптичного потенцiалу шляхом деполяризаци нейронiв [6].
А отже, перехрест або так званий overlap можливих патогенетичних механiзмiв розвитку як функцюналь-но! диспепси, так й ептепси (глутаматний механiзм), iмовiрно, може сприяти виникненню дiагностичних помилок шд час лiкування та встановлення дiагнозу хворому, що звернувся до стацюнару з больовим синдромом певно! локалiзацi!.
Викликають певнi труднощi втсутшсть будь-яких даних у мiжнародних та нацюнальних протоколах та проведення диферентально! дiагностики диспепси у хворого, в якого шструментальними методами дiагнос-тики було виключено наявнють будь-яко! оргашчно! патологи та вiдзначена вiдсутнiсть адекватно! реакци на обидвi запропонованi лши терапи, як у наведеному нижче клiнiчному випадку.
Клiнiчний випадок
Хворий Д., чоловш, 35 рокiв, звернувся за консуль-тацieю до гастроентеролога на кафедру внутрiшньо! медицини № 1. Скарги на напади болю пекучого характеру в етгастри з поширенням на праве птребер'я. Вказаш скарги з'явились близько 2 роыв тому, виника-ють перюдично, без чiтко! закономiрностi, не пов'язаш в часi з прийомом '¿ш. Протягом останнiх 8 тижнiв частота виникнення болю збiльшилась до практично що-денно!, у зв'язку з чим звернувся до гастроентеролога приватно! клшжи, був обстежений:
— загальний анаиз кров1 та бiохiмiчний аналiз кров1 без вiдхилення отриманих значень вiд нормальних по-казниыв;
— ВЕГДС: еритематозна гастропатiя. Недостат-нiсть карди;
— тест на Нр-шфекцш: результат негативний;
УЗД оргашв черевно! порожнини: наявнi ознаки
стеатозу печшки.
Установлений дiагноз «функцюнальна диспепшя: епiгастральний больовий синдром» i призначене лшу-вання: пантопразол 40 мг/добу, мебшар 500 мг на добу. Вказане л^вання протягом 3 тижшв не давало жодно-го ефекту, у зв'язку з чим пащент i звернувся до кшшч-но! бази кафедри з метою альтернативно! консультацй гастроентеролога. При деталiзацi! скарг та анамнес-тичних даних з'ясовано, що бть виникае без очевид-них провокуючих i полегшуючих чиннитв, завжди в момент ранкового пробудження, прояв симптомiв зменшуеться ввечерi, при вживанш алкогольних напо-!в, проте значно штенсифшуеться на наступний день тсля вживання спиртного. Шкiдливi звички пащент заперечуе, веде здоровий спошб життя i харчування, 2 рази на тиждень займаеться спортом (панкратюн). На-явнiсть надмiрних стресових, емоцшних навантажень, а також зв'язок симптомiв iз ними пацiент заперечуе. У результат консультацй' нами був виставлений по-переднiй дiагноз: диспепсiя. Парщальна (вогнищева) епiлепсiя, абдомiнальна форма? Рекомендовано про-ведення електроенцефалографй' i консультацй' невролога за и результатами. Повторення ВЕГДС, УЗД ОЧП i загальноктшчних аналiзiв розглянуто як недоцтьне на даному етапi. Призначено прегабалш 75 мг/добу, проте рекомендовано було розглянути варiант: утрима-тись в1д прийому препарату до консультацй невролога.
Висновок проведеного ЕЕГ-дослгдження. Низько-амплпудна полiморфна дезорганiзована бiоелектрична активнiсть мозку. Вiдмiчаються ознаки дисфункци ме-зенцефальних структур непароксизмального характеру з переважанням десинхрошзуючих впливiв, як1 мають адаптивно-регуляторний характер. На фонi функщ-ональних проб iз навантаженням зареестроваш фо-кальнi змiни з акцентом max у лобно-прецентральних дiлянках, S = D, i дiлянках серединно! локалiзацi!, що супроводжуються пароксизмами етлептиформного характеру без ознак залучення мезенцефальних структур, без виражено! схильносп до поширення. При рит-мiчнiй фотостимуляци вiдмiчаються виражена фото-сенситившсть i фотопароксимальна реакцiя.
РКГ — ритм синусовий, 70 за хвилину, з адекватним приростом ЧСС на фош функцюнальних проб iз на-вантаженням.
Динамжа ЕЕГ на фот терапП'. Фотопароксизмаль-на реакщя на ритмiчну фотостимуляцш зареестрована в нижнiх частках в лобно-прецентральних дтянках, S = D, i в дiлянках серединно! локалiзацiГ у виглядi комплексiв «гостра хвиля — повтьна хвиля», комплек-шв «спайк — повiльна хвиля» i «полiспайк — повiльна хвиля» 3—6 Гц без схильносп до поширення. У м1ж-стимуляцiйний перiод спалахи тета-активностi рее-струються у прецентральних дiлянках iз латералiзацiею справа.
Слiд додатково зауважити, що пiд час проведення фотопароксизмально! реакци хворий вiдзначав появу симптомiв, як1 його турбували.
Immi дат ЕЕГ. Альфа-ритм — слабо виражений не-регулярний, дезорганiзований, частота — 10—11 Гц, амплпуда — до 20 мкВ, форма нерегулярна, образ ве-ретенопод!бний, симетричний. Бета-ритм домшуе,
нерегулярний, дифузний, частота — 13—30 Гц, амплпуда — до 30 мкВ. Тета-ритм наявний у виглядi нерегуляр-них хвиль, дифузний, частота — 5—7 Гц, амплпуда — до 30—40 мкВ, втзначаються коротка спалахи бтатераль-но-синхронного характеру 5—6 Гц до 30—40 мкВ. Дельта-ритм: дифузш одиничш хвил^ частота — 0,1—2,8 Гц, амплпуда — до 15 мкВ. Спайки, гострi xeuni: одиничш, дифузш, без стшкого акценту. Пароксизмально! актив-носп немае.
Реакцiя активацй' виражена у виглядi депресй' та де-синхронiзацi! тривалiстю 1 с (норма — 2—4 с), одиничш гос^ хвиль
Клтчний дгагноз: парщальна (вогнищева) ептепшя, абдомшальна форма. Сумюно з неврологом нами було узгоджено змшу лiкування та призначений карба-мазепiн 200 мг на добу.
Результаты. На сьогодш пацiент приймае призначене л^вання i перебувае тд наглядом протягом 2 мь сяцiв. За цей час жодного разу нападiв абдомiнального болю не спостериалось, переносимiсть лiкування задо-втьна (небажаних ефектiв не вiдзначалось).
Обговорення. Даний клМчний випадок, на нашу думку, е надзвичайно тюстративним у тому плаш, що саме дiагностична оцiнка стану пацiента загалом, без формалiзованого (протокольного) звуження дiаг-ностики в рамках основно! спецiальностi, ретельний збiр анамнезу та чiтка деталiзацiя скарг, провокуючих i полегшуючих чиннитв наштовхнули лшаря-гастро-ентеролога побудувати вiрний дiагностичний ланцю-жок та призначити ЕЕГ (а також принципово вiрне емтричне лiкування до отримання результапв!) саме цьому хворому.
На сьогодш ЕЕГ залишаеться обов'язковим методом обстеження при ептепси. Шсля першого етлеп-тичного нападу у 39—50 % хворих не спостериаеть-ся ептептиформних порушень на ЕЕГ, а у 10 % вони взагалi можуть не рееструватись впродовж хвороби. Вiрогiдно довести, що напад був ептептичним, можна тiльки завдяки ЕЕГ, застосуванню методiв провокацй' або проведенню запису ЕЕГ у межах 24 годин тсля нападу. Слт шдкреслити, що пащенти з епiлепсiею обтяженi великою ктьистю не тiльки медичних, але i психологiчних, соцiальних, економiчних проблем, виршення яких набувае нерiдко бтьшого значення, нiж самi епiлептичнi напади. З'ясування причини за-хворювання можна вважати нарiжним каменем ешлеп-тологи, адже в 30—70 % хворих причина захворювання залишаеться невiдомою, часто — впродовж усього життя пащента [8]. За даними рiзних авторiв, у дорослих осiб iз вперше дiагностованою епiлепсiею найчаспши-ми и етiологiчними чинниками е шсульт, нейродегене-ративнi захворювання, такi як деменщя чи розсiяний склероз, первинш або метастатичнi пухлини мозку i черепно-мозковi травми [9].
Однiею з основних складових успiху в лшуванш епiлепсi! е фаховiсть лiкуючого лшаря [10]. За даними J. Szaflarski et al. [11], пацiенти, яы спостерiгались у спецiалiзованих епiлептологiчних центрах, одужували або мали значно менше нападiв, нiж тi, що звертались до пересiчних неврологiв, i це не залежало вщ того,
якими протиепшептичними препаратами проводилось лшування. В цьому контекст наведений кшшч-ний випадок показуе, що фахiвцям у галузi гастроентерологи необхiдно мати базовi знання i як мiнiмум певну насторожешсть щодо можливо! асощаци ди-спептичних скарг з абдомшальною формою парщаль-но! ептепси.
Висновки та практичш рекомендацп
— Парцiальна (вогнищева) ептепшя мае бути включена в перелш захворювань, з якими проводиться диференщальна дiагностика при диспепси.
— Лiкарi терапевтичних спецiальностей мають бути ознайомлеш з клiнiчними варiантами i симптомами перебиу парщально! ептепси, а також з особливо-стями ii медикаментозного лiкування, що сприятиме ранньому виявленню та кращим результатам лшування хворих на епiлепсiю.
— Необхщно проводити деталiзоване опитування пацiента з ретельним збором скарг та анамнезу захво-рювання.
— Необхщно направляти на консультацш до невролога пащенпв з ФД, в анамнезi яких наявш трав-ми голови, заняття бойовими, рукопашними видами спорту, футболом, нещодавно перенесет тяжи шфек-щйш захворювання з вираженим iнтоксикацiйним синдромом.
— Ранне виявлення «соматичних масок» парщально! (вогнищево!) ептепси, яю за своею природою фактично е «аурою» можливого, непередбачуваного вторинно-генералiзованого епiлептичного нападу, дозволить своечасно призначити лшування i запобiгти його розвитку.
Конфл^ iHTepeciB. Автори заявляють про вщсут-нiсть конфлiкту iнтересiв при шдготовщ дано! статтi.
References
1. Mahadeva S, Goh KL. Epidemiology of functional dyspepsia: A global perspective. World J Gastroenterol. 2006May 7;12(17):2661-6.
2. Ministry of Health of Ukraine. Order No 600, dated Aug 3, 2012: On approval and implementation of medical and technological documents on the standardization of medical care in dyspepsia. Available from:
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MOZ16319. html. (in Ukrainian).
3. Moayyedi PM, Lacy BE, Andrews CN, Enns RA, Howden CW, Vakil N. ACG and CAG Clinical Guideline: Management of Dyspepsia. Am J Gastroenterol. 2017 Jul;112(7):988-1013. doi: 10.1038/ajg.2017.154.
4. Kunakbaeva EG. Nekotorye aspekty patogene-za, differentsial'noi diagnostiki i lecheniia bol'nykh funktsional'noi dispepsiei v ambulatorno-poliklin-icheskikh usloviiakh [Some aspects of the pathogenesis, differential diagnosis and treatment of patients with functional dyspepsia in the outpatient setting]. Diss PhD med sci. 2017; 130 p. (in Russian).
5. Marienko LB. Patomorfoz symptomatychnoi epilepsii: porivnialne katamnestychne doslidzhennia) [Pathomorphosis of symptomatic epilepsy: comparative catamest research]. Diss MD med sci. 2014; 389 p. (in Ukrainian).
6. Aroniadou-Anderjaska V, Fritsch B, Qa-shu F, Braga MF. Pathology and Pathophysiology of the Amygdala in Epileptogenesis and Epilepsy. Epilepsy Res. 2008 Feb;78(2-3): 102-16. doi: 10.1016/j. eplepsyres.2007.11.011.
7. Meldrum BS, Akbar MT, Chapman AG, Glutamate receptors and transporters in genetic and acquired models of epilepsy. Epilepsy Res. 1999 Sep;36(2-3):189-204.
8. Adelöw C, Andell E, Amark P, et al. Newly diagnosed single unprovoked seizures and epilepsy in Stockholm, First report from the Stockholm Incidence registry of Epilepsy (SIRE). Epilepsia. 2009 May; 50(5): 1094101. doi: 10.1111/j.1528-1167.2008.01726.x.
9. Lowenstein DH. Epilepsy after head injury: an overview. Epilepsia. 2009 Feb;50 Suppl 2:4-9. doi: 10.1111/j.1528-1167.2008.02004.x.
10. Shanko GG, Ivashyna AN, Shanko VF. Novel and ordinary drugs in medical treatment of children epilepsy: indications and efficiency. Visnyk epileptolohii. 2009;(27-28):82-90. (in Russian).
11. Szaflarski J, Rackley AY, Lindsell CJ, Szaflarski M, Yates SL. Seizure control in patients with epilepsy: the physician vs. medication factors BMC Health Serv Res. 2008 Dec 18;8:264. doi: 10.1186/1472-6963-8-264.
OTpuMaHO 12.02.2019 ■
Чернявский В.В., Федорченко Н.О.
Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев, Украина
Гастроэнтерологические маски парциальной эпилепсии в клинической практике
Резюме. Целью статьи является привлечение внимания гастроэнтерологов к необходимости проведения более тщательной дифференциальной диагностики у пациентов с синдромом неисследованной диспепсии. В статье приведен иллюстративный клинический случай пациента с абдоминальным вариантом парциальной эпилепсии. Акцентировано внимание на анамнестических критериях, которые позволи-
ли заподозрить данное заболевание у пациента с диспепсией, назначить электроэнцефалографическое исследование и консультацию невролога для назначения правильного лечения. Парциальная эпилепсия должна быть внесена в список заболеваний, с которыми проводится дифференциальная диагностика при диспепсии. Гастроэнтерологи и врачи терапевтических специальностей должны быть ознакомлены с кли-
ническими вариантами и симптомами течения парциальной эпилепсии, а также с особенностями ее медикаментозного лечения, что будет способствовать раннему выявлению и лучшим результатам лечения больных эпилепсией. Необходимо проводить детализированный опрос пациента с тщательным сбором жалоб и анамнеза заболевания. Необходимо направлять на консультацию к неврологу пациентов с функциональной диспепсией, в анамнезе которых присутствуют травмы головы, занятия боевыми, рукопашными видами спорта,
футболом, недавно перенесенные тяжелые инфекционные заболевания с выраженным интоксикационным синдромом. Раннее выявление «соматических масок» парциальной эпилепсии, которые по своей природе фактически являются «аурой» возможного, непредвиденного вторично-генерализированного эпилептического приступа, позволит своевременно назначать лечение и предотвратить его развитие. Ключевые слова: диспепсия; дифференциальная диагностика; парциальная эпилепсия
V.V. Cherniavsky, N.O. Fedorchenko
Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Gastroenterological masks of partial epilepsy in clinical practice
Abstract. The purpose of this paper is to draw gastroenterolo-gists' attention and underline the necessity to conduct detailed differential diagnosis in patients with dyspepsia syndrome. This paper shows a clinical case of abdominal form of the partial epilepsy. We have focused on the medical history; therefore, this disease has been suspected and electroencephalography and neurologist's consultation were recommended in order to correct treatment. Partial epilepsy has to be included into the list of differential diagnosis in dyspepsia. Gastroenterologists and other internal medicine practitioners should be familiar with different clinical types of epilepsy and symptoms of partial epi-
lepsy, as well as with the features of its medical treatment for early diagnosis and better outcomes in patients with epilepsy. It is necessary to collect detailed medical history and refer to neurologist patients with dyspepsia and a history of head injury, participation in combat sports, football or any severe infectious diseases with an intoxication syndrome. Early diagnosis of somatic masks of the partial epilepsy will allow predicting unexpected secondarily generalized seizures, since these somatic masks, according to their nature, actually are auras of the possible tonic and clonic seizures.
Keywords: dyspepsia; differential diagnosis; partial epilepsy
