CC BY
149ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ З ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Бєлікова Н.О.
Луцький інститут розвитку людини Університету “Україна”
Анотація. У статті розглядається проблема формування здоров’язберігаючої компетентності майбутнього фахівця з фізичної реабілітації; розкрито суть, структуру і зміст понять “здоров’язберігаючітехнології”та“ здоров’язберігаючийпростір” як складових елементів компетентності здоров’язбереження. Здоров’язберігаючий простір є особливим чином організована система, що володіє властивостями концентричності і поліцентричності, яка функціонує, розвивається і еволюціонує через нормативно-регламентовану, перспективно-орієнтовану, діяльнісно-стимулюючу і комунікативно-інформаційну систему координат.
Ключові слова: здоров’язберігаюча компетентність,
здоров’язберігаючі технології, здоров’язберігаючий простір, фахівець, фізична реабілітація.
Аннотация. Беликова Н.А. Формирование здоровьесберегающей компетентности будущего специалиста по физической реабилитации. В статье рассматривается проблема формирования здоровьесберегающей компетентности будущего специалиста по физической реабилитации; раскрыта суть, структура и содержание понятий “здоровьесберегающие технологии” и “здоровьесберегающее пространство” как составных элементов компетентности здоровьесбережения. Здоровьесберегающее пространство является особым образом организованной системой, которая владеет свойствами концентричности и полицентричности, которая функционирует, развивается и эволюционирует через нормативно-регламентированную, перспективно-ориентированную, деятельно-стимулирующую и коммуникативно-информационную систему координат. Ключевые слова: здоровьесберегающая компетентность, здоровьесберегающие технологии, здоровьесберегающее пространство, специалист, физическая реабилитация.
Annotation. Bielicova N.O. Formation of health respecting competence of a physical rehabilitation future specialist. The problem formation of health respecting competence of a physical rehabilitation future specialist is considered in the article; the core, structure and content of notions “health respecting technologies” and “health respecting space” as component parts of health respecting competence are revealed. Health respecting space is the special mode the organized system. The system possesses properties of a concentricity and polycentric. It operates, activity boosting and communicative intelligence system of coordinates educes and evolable through normative specified, perspectiv oriented.
Key words: health respecting competence, health respecting technologies, health respecting space, specialist, physical rehabilitation.
Вступ.
Освіта, компетентність та здоровий спосіб життя у XXI столітті домінують серед найважливіших факторів забезпечення безпеки життєдіяльності кожної людини. Серед складових ключових компетентностей, що мають стосунок до проблеми © Бєлікова Н.О., 2009
збереження та зміцнення здоров’я людини, науковці виділяють компетентність здоров’язбереження (Д.Воронін, І.Зімняя, В.Сергієнко).
Фахівцю з фізичної реабілітації належить важлива соціальна функція в передачі знань і умінь здоров’язбереження, тому формування здоров’язберігаючої компетентності майбутнього фахівця з фізичної реабілітації є необхідною та обов’ язковою компонентою його професійної підготовки. Вона також включає володіння здоров’ язберігаючими технологіями та передбачає створення здоров’язберігаючого середовища, центром якого є здоров’язберігаюча діяльність майбутнього фахівця з фізичної реабілітації.
Робота виконана згідно плану НДР Луцького інституту розвитку людини Університету “Україна”.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета статті - теоретично обґрунтувати організаційно-педагогічні аспекти формування здоров’ язберігаючої компетентності майбутнього фахівця з фізичної реабілітації; визначити суть, структуру та зміст понять “здоров’язберігаючі технології” та “здоров’язберігаючий простір”.
Результати дослідження.
Аналіз спеціальної літератури виявив, що суть поняття „здоров’язберігаюча компетентність” досліджена недостатньо, а також немає одностайності в його небагаточисельних трактуваннях, що пояснюється поліфункціональним характером даного терміну. І.А. Анохіна розглядає здоров’язберігаючу компетентність як готовність самостійно вирішувати завдання, пов’язані з підтримкою, зміцненням та збереженням здоров’ я, як свого, так і оточуючих [1, с. 25].
На думку Н.В.Тамарської та співав., суть поняття “здоров’язберігаюча компетентність” проявляється у проведенні профілактичних заходів і застосуванні здоров’язберігаючих технологій людьми, що знають закономірності процесу здоров’язбереження [11, с. 11].
Д.Є.Воронін стверджує, що здоров’яз-берігаюча компетентність передбачає не тільки медично-валеологічну інформативність, але й застосування здобутих знань на практиці, володіння методиками зміцнення здоров’я й запобігання захворюванням. Формування у студентів спрямованості мислення на збереження й зміцнення здоров’я — невід’ємний компонент здоров’язберігаючої компетентності майбутніх фахівців [4, с. 28].
Як зазначає В.Г.Омельяненко, вивчення досвіду роботи ВНЗ дозволив виявити невідповідність між зростаючими вимогами суспільства до здоров’язберігаючої компетентності спеціаліста і недостатньою: науково-теоретичною розробленістю проблеми формування здоров’язберігаючої' ксм -петентності спеціаліста; розробленістю програмно-методичного забезпечення її формування в процесі навчання у ВНЗ; розробленістю змістового і методико-технологічного аспекту формування здоров’язберігаючої компетентності [9, с. 128].
Враховуючи той факт, що в поняття “компетентність” закладено глибокі знання певної галузі науки, під здоров’язберігаючою компетентністю ми розуміємо інтегративну якість особистості майбутнього фахівця з фізичної реабілітації, яка має складну системну організацію і виступає як сукупність, взаємодія і взаємопроникнення мотиваційного, когнітивного і діяльнісного компонентів, ступінь сформованості яких відображає готовність і здатність майбутнього фахівця з фізичної реабілітації до збереження та зміцнення фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я - свого та оточуючих. До показників компетентності у питаннях здоров’язбереження відносяться: уявлення про здоров’ я, про чинники, що впливають на здоров’ я та про здоровий спосіб життя; значення “здоров’я” як загальнолюдської цінності; вміння відстежувати і фіксувати позитивні і негативні зміни в стані власного здоров’я і здоров’я оточуючих; уміння складати ефективну і дієву програму збереження власного здоров’я на основі моделі уявлення себе як здорової людини; уміння складати ефективну і дієву програму збереження та відновлення здоров’ я учасників реабілітаційного процесу; уміння створювати здоров’язберігаюче середовище в процесі реабілітації; володіння способами організації і реалізації діяльності по профілактиці і здоров’язбереженню; володіння різними здоров’ язберігаючими технологіями; дослідження ефективності реабілітаційного процесу залежно від формування компетентності фахівця з фізичної реабілітації в питаннях здоров’ язбереження.
Знання, володіння і застосування здоров’я-зберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного фахівця з фізичної реабілітації. Реабілітологи у тісному взаємозв’язку з медичними працівниками, практичними психологами, соціальними працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні та відновленні здоров’ я населення, спроможні створити здоров’ язберігаюче середовище, центром якого буде здоров’ язберігаюча діяльність майбутнього фахівця з фізичної реабілітації.
Як зазначає О.Н.Московченко, здоров’я-зберігаючі технології - це сукупність наукових знань, засобів, методів і прийомів, що дозволяють оцінити функціональні та психофізіологічні параметри здоров’я індивіда; на основі оцінки параметрів здоров’я підібрати адекватне тренувальне навантаження, що дозволяє підвищити функціональні можливості організму з метою переходу його на новий рівень функціонування для збереження і зміцнення творчого потенціалу, підвищення рівня працездатності і соціальної активності, вирішення завдань спортивної підготовленості [7, с. 21]. На думку автора, здоров’ язберігаючі технології передбачають засвоєння теоретичних знань, формування пізнавальної діяльності з питань методики оздоровчого тренування, здоров’ я та його кількісної оцінки за допомогою комп’ ютерних технологій, що дозво-
ляє прищепити навики фізичної культури, культури здоров’я, здорового способу життя [7, с. 40].
Т.Бойченко відмічає, що сутність здоров’я-зберігаючих технологій полягає в проведенні відповідних коригуючих, психолого-педагогічних,
реабілітаційних заходів з метою поліпшення якості життя особистості: формування більш високого рівня її здоров’я, навичок здорового способу життя, забезпечення професійної діяльності та її мінімальної фізіологічної “вартості” [3, с. 2].
На нашу думку, здоров’ язберігаючі технології - це систематичне і послідовне втілення в практику форм, методів та заходів заздалегідь спроектованого оздоровчо-реабілітаційного процесу, який включає системний аналіз, наукове обґрунтування, відбір, використання і контроль медико-біологічних, психологічних та соціальних механізмів апробованих і нових систем оздоровчої фізичної культури.
Т.В.Карасьова приводить класифікацію здоров’язберігаючих технологій: медико-гігієнічні технології; фізкультурно-оздоровчі технології;
екологічні здоров’язберігаючі технології; технології забезпечення безпеки життєдіяльності; здоров’язберігаючі освітні технології [5, с. 76].
Є.П.Мітіна класифікує здоров’язберігаючі технології за характером діяльності на спеціальні (вузькоспеціалізовані) і комплексні (інтегровані). Серед спеціальних здоров’язберігаючих технологій виділяють: медичні (технології профілактики захворювань; корекції і реабілітації соматичного здоров’я; санітарно-гігієнічної діяльності); освітні, що сприяють здоров’ю (інформаційно-навчальні та виховні); соціальні (технології організації здорового і безпечного способу життя; профілактики і корекції девіантної поведінки); психологічні (технології профілактики і психокорекції психічних відхилень особистісного і інтелектуального розвитку). До комплексних здоров’ язберігаючих технологій відносять: технології комплексної профілактики захворювань, корекції та реабілітації здоров’ я (фізкультурно-оздоровчі і валеологічні); педагогічні технології, що сприяють здоров’ ю; технології, що формують здоровий спосіб життя [6, с. 58].
Як зазначає Н.П.Недоспасова, основними компонентами здоров’ язберігаючих технологій виступають: аксіологічний, що виявляється в усвідомленні студентами вищої цінності здоров’я, переконаності в необхідності вести здоровий спосіб життя, який дозволяє якнайповніше здійснити намічені цілі, використовувати свої розумові і фізичні можливості. Здійснення аксіологічного компоненту відбувається на основі формування світогляду, внутрішніх переконань людини, які визначають рефлексію і привласнення певної системи духовних, вітальних, медичних, соціальних і філософських знань, що відповідають фізіологічним і нейропси-хологічним віковим особливостям; пізнання законів психічного розвитку людини, його взаємин з самим собою, природою, навколишнім світом; гносеологічний, пов’язаний з придбанням необхідних для процесу здоров’ язбереження знань і умінь, пізнан-
ням себе, своїх потенційних здібностей і можливостей, інтересом до питань власного здоров’я, до вивчення літератури з даного питання, різних методик по оздоровленню і зміцненню організму. Це відбувається завдяки процесу формування знань про закономірності формування, збереження і розвитку здоров’ я людини, опануванню умінь зберігати і удосконалювати особисте здоров’я, оцінці чинників, що формують його, засвоєнню знань про здоровий спосіб життя і умінь його раціональної організації; здоров’ язберігаючий, який включає систему цінностей і установок, які формують систему гігієнічних навиків і умінь, необхідних для нормального функціонування організму. Особлива роль в цьому компоненті відводиться дотриманню режиму дня, режиму харчування, чергування праці і відпочинку, що сприяє попередженню утворення шкідливих звичок, функціональних порушень, включає використання оздоровчих чинників навколишнього середовища і ряд специфічних способів оздоровлення ослаблених; емоційно-вольовий, який включає прояв психологічних механізмів — емоційних і вольових. Необхідною умовою збереження здоров’ я є позитивні емоції; переживання, завдяки яким у людини закріплюється бажання вести здоровий спосіб життя. Воля — психічний процес свідомого управління діяльністю, що виявляється в подоланні труднощів і перешкод на шляху до поставленої мети. Він направлений на формування досвіду взаємин особистості і суспільства. У цьому аспекті емоційно-вольовий компонент формує такі якості особистості, як організованість, дисциплінованість, обов’язок, честь, гідність; екологічний - який враховує те, що людина як біологічний вид існує в природному середовищі, яке забезпечує людську особу певними біологічними, економічними і виробничими ресурсами. Крім того, воно забезпечує її фізичне здоров’ я і духовний розвиток. Усвідомлення буття людської особистості в єдності з біосферою розкриває залежність фізичного і психічного здоров’ я від екологічних умов. Розглядаючи природне середовище як передумову здоров’я особистості, можна внести до змісту здоров’ятворчого виховання формування умінь і навичок адаптації до екологічних чинників; фізкультурно-оздоровчий компонент передбачає володіння способами діяльності, направленими на підвищення рухової активності, попередження гіподинамії. Крім того, цей компонент забезпечує загартування організму, його високі адаптивні можливості. Фізкультурно-оздоровчий компонент направлений на засвоєння особистісно-важливих життєвих якостей, що підвищують загальну працездатність, а також навичок особистої і суспільної гігієни [8, с. 44].
Представлені компоненти здоров’я-зберігаючих технологій дозволяють перейти до розгляду їх функціональних складових, які запропонувала Н.П.Недоспасова: формуюча функція -здійснюється на основі біологічних і соціальних закономірностей становлення особистості. У основі формування особистості лежать спадкові якості, що
зумовлюють індивідуальні фізичні і психічні властивості. Доповнюють формуючу дію на особистість соціальні чинники, обстановка в сім’ї, установки на збереження і примноження здоров’ я як бази функціонування особистості в суспільстві, природному середовищі; інформативно-комунікативна: забезпечує трансляцію досвіду ведення здорового способу життя, спадкоємність традицій, ціннісних орієнтацій, що формують дбайливе відношення до індивідуального здоров’я, цінності кожного людського життя; адаптивна: формування у студентів спрямованості на здоров’ятворчість, здоровий спосіб життя, оптимізацію стану організму і підвищення стійкості до різного роду стресогенних чинників природного і соціального середовищ; рефлексія: полягає в переосмисленні попереднього особистісно-го досвіду в збереженні і примноженні здоров’я, що дозволяє порівняти реально досягнуті результати з перспективами; інтеграційна: об’єднує народний досвід, різні наукові концепції і системи виховання, направляючи їх по шляху збереження здоров’ я різних прошарків населення [8, с. 45].
Спираючись на думку Л.В.Безкоровайної [2, с. 20], вважаємо, що в основу формування майбутнього фахівця з фізичної реабілітації і оцінювання ефективності застосовуваних ним здоров’язберігаючих технологій повинні бути покладені основні особис-тісні якості та характеристики студентів: здібності, від яких залежить якість засвоюваних знань й умінь; навчання, показниками якого є рівні результативності навчальної діяльності; мотиви, що стимулюють внутрішні механізми індивідуального розвитку й професійного зростання студента як майбутнього фахівця; рефлексія - усвідомлення студентом того, яким він є насправді, яким він сприймає інших, яким його бачать інші партнери по спілкуванню, сумісній діяльності, що є особливо актуальним в умовах рейтингового оцінювання академічних і особистісних досягнень студента.
Таким чином, поняття “здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності фахівця з фізичної реабілітації щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я населення.
Обгрунтування поняття “здоров’я-
зберігаючий простір” як педагогічної і соціальної категорії вимагає вирішення протиріч між: потребою держави в здорових громадянах і погіршенням стану здоров’ я населення, низькою культурою сформованості навичок здорового способу життя; необхідністю удосконалювати роботу із створення і функціонування здоров’язберігаючого простору і відсутністю ефективної технології управління цим процесом.
О.Є.Підгірна поняття “здоров’язберігаючий простір” обґрунтовує як багаторівневу освітню систему і соціально організоване виховне середовище, в якому пріоритетами виступають: здоровий спосіб життя, культура здоров’я, прогнозування здоров’язберігаючої діяльності. Змістовними компонентами простору є соціальний, креативно-діяльнісний і реабілітаційний. Здоров’язберігаючий
простір забезпечує усвідомлення його суб’єктами цінності здорового способу життя, збереження і зміцнення здоров’ я, продуктивну активність всіх учасників простору по розвитку навичок культури здоров’я і духовно-етичного самоудосконалення [10, с. 17].
Під терміном “здоров’язберігаючий простір” ми розуміємо спеціально реалізоване фахівцем з фізичної реабілітації середовище, умови якого направлені на формування, зміцнення та збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я і задоволення людських потреб, здібностей та можливостей в здоров’язбереженні.
Важливими складовими здоров’я-зберігаючого простору, на нашу думку, є: чинники, що впливають на здоров’я і здоровий спосіб життя; уміння відстежувати позитивні і негативні зміни в стані власного здоров’ я і здоров’я навколишніх; уміння складати ефективну програму збереження здоров’ я; уміння створювати здоров’ язберігаючий простір; володіння способами організації діяльності по профілактиці і здоров’язбереженню; володіння ефективними оздоровчими технологіями.
Отже, такий стан здоров’язберігаючого середовища, в якому забезпечується збереження здоров’ я всіх його учасників, можна назвати здоров’ язберігаючим простором.
Висновки.
Таким чином, аналіз педагогічних досліджень і практичного досвіду свідчать про зростаючий інтерес до питань, пов’язаних із здоров’язберігаючою компетентністю. Проте проблема її формування у майбутнього фахівця з фізичної реабілітації залишається не вирішеною. Основними причинами цього є: відсутність загальновизнаного розуміння здоров’ язберігаючої компетентності фахівця з фізичної реабілітації як комплексного феномену, який має великий потенціал для покращення рівня здоров’я населення; недостатня розробленість теоретико-педагогічних основ формування здоров’язберігаючої компетентності фахівця з фізичної реабілітації, що характеризують її суть і можливості удосконалення; не розробленість змістового і методико-технологічного аспекту формування здоров’язберігаючої компетентності майбутнього фахівця з фізичної реабілітації.
Здоров’язберігаючий простір як поле діяльності фахівця з фізичної реабілітації в контексті нашого дослідження є особливим чином організована система, що володіє властивостями концентричнос-ті і поліцентричності, яка функціонує, розвивається і еволюціонує через нормативно-регламентовану, перспективно-орієнтовану, діяльнісно-стимулюючу і комунікативно-інформаційну систему координат і націлена на досягнення мети професійної діяльності фахівця з фізичної реабілітації із забезпечення збереження та відновлення здоров’ я учасників здоров’язберігаючого простору.
Перспективи подальших досліджень: планується дослідити методично-технологічний аспект формування здоров’язберігаючої компетентності
майбутнього фахівця з фізичної реабілітації в процесі професійної підготовки.
Література:
1. Анохина И. А. Приобщение дошкольников к здоровому образу жизни: методические рекомендации / И. А. Анохина. — Ульяновск: УИПК-ПРО, 2007. — 80 с. — (Серия «Здоровый ребенок»; вып. 2).
2. Безкоровайна Л. В. Впровадження технологій навчання у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту як педагогічна проблема / Л. В. Безкоровайна // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. — 2007.
— № 6. — С. 17—20.
3. Бойченко Т. Валеологія - мистецтво бути здоровим / Т.Бойченко // Здоров’я та фізична культура. — 2005. — № 2. — С. l—4.
4. Воронін Д. Є. Здоров’язберігаюча компетентність студента в соціально-педагогічному аспекті / Д. Є. Воронін // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. — 2006. — № 2. — С. 25—28.
5. Карасева Т. В. Современные аспекты реализации здоровьесбе -регающих технологий / Т. В. Карасева // Начальная школа. — 2005. — № 11. — С. 75—78.
6. Митина Е. П. Здоровьесберегающие технологии сегодня и завтра / Е. П. Митина // Начальная школа. — 2006. — № 6.
— С. 56—59.
7. Московченко О.Н. Оптимизация физических нагрузок на основе индивидуальной диагностики адаптивного состояния у занимающихся физической культурой и спортом (с применением компьютерных технологий) : автореф. на соискание учен. степени докт. пед. наук : спец. 13.00.04 “Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки, оздоровительной и адаптивной физической культуры” / О. Н. Московченко. — Москва, 2008. — 62 с.
8. Недоспасова Н. П. Использование здоровьесберегающих подходов при создании муниципальной образовательной сети предпрофильного образования / Н. П. Недоспасова // Валеология: научно-практический журнал. — 2004. — № 4 . — С. 43—44.
9. Омельяненко В. Г. Здоров’язберігаюча компетентність вчи -
теля фізичної культури / В. Г.Омельяненко // Професійні компетенції та компетентності вчителя: Матеріали
регіонального науково-практичного семінару. — Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім.В.Гнатюка, 2006. — 188 с.
10. Подгорная О.Е. Проектирование здоровьесберегающего пространства общеобразовательной школы средствами личностно-ориентированного образования: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Подгорная Ольга Ефимовна. — Тирасполь, 2005. — 211 с.
11. Тамарская Н. В. Управление учебно-воспитательным по-цессом в классе (здоровьесберегающий аспект): Учебнометодическое пособие для учителя / Тамарская Н. В. Русакова С. В., Гагина М. Б. — Калининград: Изд-во КГУ, 2002.
— 31 с.
Надійшла до редакції 19.03.2009р.
natabel.lutsk@gmail.com
