CC BY
77
ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ
© М. М. Вербенко УДК 612. 825. 55+58 М. М. Вербенко
ФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ
Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка (м. Суми)
Робота виконана згідно з планом наукового-до-слідження Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка на кафедрі спортивної медицини та валеології за темою «Фізіолого-гігієнічне та психолого-педагогічне обґрунтування здоров’язберігаючої діяльності у закладах освіти» державний реєстраційний номер 01090004945.
Відомо, що негативні зрушення у стані здоров’я та морфофункціональному розвитку школярів, що спостерігаються протягом останніх років пов’язані, із зростанням навчального навантаження на тлі значних порушень умов навчання, з недоліками організації навчально-виховного процесу, із «шкільними труднощами», до яких відноситься напруження дитини під час збереження робочої пози на занятті, значне зорове навантаження та процес оволодіння графічними навичками [9, 11].
Крім того, на функціональний та психічний стан школярів суттєво впливає ступінь напруження організму під час занять основними видами навчально-пізнавальної діяльності, особливо писемним мовленням, який включає у свою структуру як вербальні, так і невербальні форми психічної діяльності. Термін «письмо» фактично об’єднує три різних категорії явищ: вид особливої семіотичної системи, спосіб перекодування усної мови в писемну та особливу форму комунікації, Несформованість яких супроводжується погіршенням координації вегетативних та рухових функцій організму школярів, виконанням тонкокординаційних рухів у просторі [8, 11].
Наукові дослідження довели, що інтелектуальний і мовленнєвий розвиток дітей перебуває у тісному зв’язку з розвитком дрібної моторики. Саме тому зменшення труднощів під час навчання графічним навичкам можливо у тому випадку, якщо правильно готувати дитину та враховувати її вікові можливості у процесі навчання [8].
Метою роботи було узагальнити наукові підходи щодо особливостей формування графічних навичок письма.
Методи: теоретичний аналіз, систематизація та узагальнення даних наукової літератури. Задачі дослідження: 1) проаналізувати наукові дослідження та узагальнити теоретичні засади формування писемного мовлення; 2) дати загальну характеристику формування графічних навичок письма.
Аналіз літературних джерел на сучасному рівні досліджень дозволив встановити, що оволодіння навичками письма - тривалий і трудомісткий процес, який не всім дітям дається легко. Підготовка до письма - один із найскладніших етапів підготовки дитини до систематичного навчання. Крім того, цей процес пов’язаний з психофізіологічними особливостями дітей і самим процесом письма [8, 14]. Графічні навички письма відносяться до сенсорних навичок, які пов’язані з навчальною діяльністю дитини. У цьому полягає специфіка і складність їх становлення. Вони формуються не ізольовано, а спільно з читанням, орфографією, розвитком усної та писемної мови у процесі тривалих вправ. Як зазначає А. Р Лурія (1950) графічні навички письма пов’язані з довільним віддзеркаленням рухової діяльності за рахунок тонкої диференційованої чутливості, адекватних рухових уявлень, уяви, пам’яті, що забезпечують ефективне управління рухами і руховими діями на основі точного самоконтролю і саморегуляції [11].
Спочатку процес письма розглядали, як моторний та зорово-моторний акт, котрий обмежувався однією ділянкою мозкової кори - «центром письма», що знаходиться у середній області лівої півкулі. На думку Г. М. Нільсона (1929) центр письма локалізувався у задньому відділі другої лобової звивини, а інший -у середній частині передній звивини. Вказана точка зору існувала тривалий час, але І. П. Павлов (1996) висунув і обґрунтував новий погляд на локалізацію функцій у нервовій системі письма, що збігається з дослідженнями Лурії А. Р (1950), В. В. Томіліна (1974) та Данілової Н. Н. (2005). Процес письма включає низку компонентів: моторно-руховий, зорово-слуховий, зорово-графічний і мовно-слуховий, що нівелює припущення про умовну «локалізацію» його забезпечення в обмеженій ділянці мозкової кори. Виконання цього складного процесу забезпечується кількома функціональними системами взаємопов’язаних мозкових ділянок [6, 7, 11, 13, 14]. У здійсненні акту письма приймають участь: скроневі (слухові), задньоцентральні (кінестетичні), потилично-тім’яні (оптико-просторові) і передні (динамічні) розділи мозкової кори [6, 11, 14].
Під час формування навички письма основними нервовими процесами є процеси збудження і
гальмування, що виникають у різних центрах кори великих півкуль головного мозку. У зв’язку з цим під час написання знаків спостерігається безперервне чергування процесів збудження і гальмування, які повинні знаходитися в певному стійкому співвідношенні. Вони закріплюються поступово у період навчання письму в результаті систематичних вправ у виконанні письмових знаків і їх поєднань.
Удосконалення навички письма має місце локалізації в корі великих півкуль головного мозку тимчасових зв’язків між вогнищами збудження, що виникли внаслідок дії на дитину умовних і безумовних подразників. На початковому етапі утворення таких тимчасових зв’язків також має місце генералізація умовних рефлексів і процес нервового подразнення під час цього поширюється по різним клітинам кори на деяку відстань. Таким же самим чином мають місце і явище подальшої концентрації, збудження і гальмування в певних ділянках півкуль, що призводить до уточнення, диференціювання умовних рефлексів, а отже, і до попередження неправильних, неточних рухів під час письма.
За даними В. В. Томіліна (1974) встановлено, що на початковому етапі навчання до виконання простих графічних елементів, з яких складаються письмові знаки, учні, як правило, не можуть виконати їх правильно, відповідно до зразків для наслідування. Лінії при виконанні таких елементів виявляються зазвичай нерівними, а форма письмових знаків виявляється сильно спотворена. Пояснюється це тим, що м’язи-антагоністи замість того щоб взаємно сприяти один одному в русі шляхом почергового скорочення і розслаблення, починають заважати один одному внаслідок іррадіації збудження і відсутності необхідної узгодженості в процесах збудження і гальмування. У результаті цього не лише пальці руки, що пише, та навіть м’язи тулуба, ніг, шиї і обличчя напружуються. Проте з удосконаленням оволодіння навичок письма між процесами збудження і гальмування настає узгодженість, у результаті чого зникає скутість рухів, рухи руки стають легшими [14].
Як зазначає О. М. Кокун (2006) побудова і регуляція координаційних здібностей забезпечується вищими руховими центрами головного мозку, а нервові механізми стовбура мозку забезпечують координацію цілеспрямованих рухів. Важливу роль у рухових діях відіграє мозочок, який забезпечує регуляцію їхньої часової, швидкісної і просторової характеристики. Найбільш тонкі координації рухів забезпечуються півкулями мозку. Утворення програми дії здійснюється за участю базальних гангліїв і мозочка, що впливають на рухову кору через ядра таламуса. Базальні ганглії при цьому є сполучною ланкою між асоціативними і руховими областями кори (моторна кора, яка розташована попереду від центральної борозни) великих півкуль. Важливу роль в управлінні окремим м’язом відіграє мото-нейронний пул, що є інстанцією, де остаточно формується структура збудження, завдяки чому здійснюється циклоподібна діяльність м’яза в руховому
акті. Наявність в мотонейронному пулі збуджувальні та гальмівні впливи, які розподіляються дифузно та вибірково, визначають організацію премоторними структурами складної координаційної діяльності, що дає змогу здійснювати різноманітну за формою та змістом природну рухову діяльність [10].
Загальні уявлення про багаторівневу ієрархічну систему координації рухів були сформовані О. М. Бернштейном (1990), який виділяв п’ять рівнів організації рухів у центральній нервовій системі (А, В, С, й, Е). Рівень палеокінетичних регуляцій А -найнижчий, функцією є забезпечення тонусу м’язів і збудливості м’язових груп. Таламо-палідарний рівень В, або рівень співдружніх рухів і стандартних штампів, забезпечує внутрішню узгодженість роботи десятків і сотень м’язів. Пірамідно-стріарний рівень С (просторового поля) своєю основною функцією має переміщення тіла, його ланок і предметів у просторі. Тім’яно-премоторний рівень й (рівень предметних дій або смислових ланцюгів). Найвищий кортикальний рівень Е, який керує вищими символічними координаціями (мовленням і письмом) [3].
О. Р Малхазовим (2003) було визначено, що одна модель управління руховою діяльністю, яка представлена у вигляді шестиетапної схеми циклічної багаторівневої функціональної системи, на кожному з етапів конкретного акту управління рухами відбувається свій цикл послідовної актуалізації механізму формування ставлення індивіда до ситуації. Основу функціонування цих механізмів становить орієнтовно-пошукова діяльність, яка щоразу поновлюється при виявленні розбіжностей між завданням і результатом дії на кожному етапі. Ефективність функціонування системи управління забезпечується блоком пам’яті, без якого неможлива діяльність зовнішнього та внутрішнього кілець [12].
Основними особливостями багаторівневої системи управління рухами є складний поділ праці між рівнями і їхній поділ на провідний і фонові рівні у залежності від поточної рухової задачі й умов її реалізації.
В роботах А. Р Лурія (1950), П. К. Анохіна (1980) та К. В. Судакова (2000) було визначено компоненти функціональної системи управління рухами, до яких увійшли: I блок - регуляції тонусу активного кори головного мозку під час письма; II блок - блок прийому, переробки і зберігання інформації (фонемне розпізнавання, впізнання лексем, слухової пам’яті; переробка кінестетичної інформації - диференціація артикулем; кінестетический аналіз графічних рухів; переробка зорової інформації - актуалізація зорових образів букв і слів); III блок - блок програмування, регуляції і контролю (еферентна організація рухів - моторне (кінетичне) програмування графічних рухів; регуляція психічної діяльності - планування, реалізація і контроль акту письма) [1, 11, 15].
До функціональної системи, яка забезпечує процес письма, входить ряд ділянок кори головного мозку. Зокрема у передцентральній звивині головного мозку локалізується руховий центр кори, що є аналізатором кінестетичних імпульсів, які надходять
від посмугованих м’язів, суглобів, сухожилків, у зоні якого замикаються рухові рефлекси, які пов’язані з організацією складних цілеспрямованих дій та перебігу рухів у часі, зі збереженням рухових навичок [1, 6, 13].
Дослідження А. Р Лурії (1950), В. В. Томіліна (1974) та Н. Н. Данилової (2005) встановили, що порушення в скроневих відділах кори лівої півкулі викликає розлад письма саме внаслідок того, що воно усуває можливість розрізнення і збереження розподілу звуків, з яких складається мова. У дитини, яка отримала травму лівої скроневої області, розпадається той слуховий матеріал, який повинен бути позначений відповідними буквами. Під час травми потилично-тім’яних систем кори, слуховий аналіз залишається повністю збереженим, а письмо страждає в результаті того, що порушуються зорові, просторові компоненти організації письма, і тому збереження кожної ділянки необхідна для успішного перебігу цього процесу [6, 11, 14].
У роботах А. Р Лурії (1950) та М. М. Безруких (1991) визначено, що період формування навичок письма проходить три етапи, а саме: перший етап -аналітичний, основним компонентом якого є оволодіння окремими елементами букв, розуміння змісту та їх запам’ятовування (механічне копіювання). Другий етап - синтетичний, під час якого відбувається поєднання окремих елементів у ціле слово, букварний період. Третій етап - автоматизація - етап створення навички як дії, що характеризується високим ступенем засвоєння й відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю. Характерним для автоматизації навички є швидкість, плавність, легкість [2, 11].
О. В. Скрипченко (2001) відзначає, що без вправ і повторень сформувати навичку неможливо, але надмірні вправи найбільш ефективні на третьому етапі формування навички, а перші два етапи - це свідома діяльність (а не тільки механічні вправи). До того часу, доки дитина не усвідомила «як робити» та не має сформованої задачі дій, дитину не тільки немає сенсу навчати, але й шкідливо. «Стрибок» через два етапи гальмує формування навички [4].
В. Н. Кардашенко (1980) доведено, що на початку навчання письму (на першому етапі), діти концентрують свою увагу на багатьох деталях, які характеризують просторову орієнтацію рухів та графічну правильність виконання, незважаючи на те, що одночасно вирішується задача перекодування фонеми у графему. На цьому етапі дитина усвідомлює не тільки те, що вона робить, але і як це необхідно зробити правильно. На початковому етапі навчання кожен елемент виписується окремо, навіть якщо треба, щоб буква була написана повністю вся одразу. Ще важче писати безвідривно декілька букв. Об’єктивною закономірністю цього етапу є також графіка: дитина не тільки постійно контролює те, що робить, але й думає, що і як треба робити далі [5].
Стійкість почерку дитини з погляду фізіології пояснюється як формуванням стереотипних
умовно-рефлекторних зв’язків так і динамічних стереотипів. Письмо як по пам’яті, так і під диктовку пов’язано з різними анатомо-фізіологічними структурами мозку [6, 8, 11].
Писемний апарат дитини складається з центрального та периферійного відділів. Центральний відділ розміщується у головному мозку і складається з коркових центрів, підкоркових шляхів та ядер черепно-мозкових нервів. В акті письма беруть участь різні аналізатори, але вирішальне значення відіграють мовнослуховий (центр Верніке) і руховий центри. Зони кори взаємодіють між собою і зв’язані з діяльністю всієї нервової системи. Нервові імпульси рухового аналізатора по провідних шляхах, черепно-мозкових нервах надходять до периферичних органів. Ці імпульси регулюють тонус м’язів, викликають їх скорочення. Завдяки цьому створюється можливість для написання літер специфічної округлої форми. Шлях від центру до периферії писемного апарату (еферентний шлях) є лише однією частиною механізму письма. Друга його складова частина (аферентний шлях) є зворотним зв’язком від периферії до центру (кінестетичний шлях). Під час письма від пропріорецепторів шкіри та м’язів до кори головного мозку надходять сигнали (кінестезії), які є основою координації рухів і контролю за правильним їх відтворенням.
Розвиток писемної функції починається з формування умовних зв’язків у сенсорному відділі, які пов’язані з надходженням звукових, словесних та механічних подразнень із зовнішнього середовища через рецептори слуху та пропріорецепто-ри, провідні шляхи в корковий відділ центрального аналізатора.
Зворотний зв’язок забезпечує автоматичне регулювання рухів письма, так званий руховий стереотип. Особливу роль у цьому відіграє кінестетичний контроль, оскільки він дає можливість виправляти помилки. Слуховий контроль може діяти ляше в момент вимовляння звука.
Розвиток рухів і формування рухових навичок залежить як від дозрівання нервово-м'язового апарата дитини, так і від змісту та будови діяльності на певному віковому етапі.
Висновки. Графічні навички письма є основою рухових здібностей, пов’язаних з довільним віддзеркаленням рухової діяльності за рахунок тонкої диференційованої чутливості, адекватних рухових уявлень, уяви, пам’яті. Крім того, забезпечують ефективне управління рухами і руховим діями на основі точного самоконтролю і саморегуляції. Навички письма змінюються, набувають якісного характеру і залежать від ступеня розвитку когнітив-них, сенсорних і моторних здібностей.
Встановлено, що фізіологічною основою формування навичок графічного письма є вчення І. П. Павлова про умовні рефлекси та утворення тимчасових нервових зв’язків у корі головного мозку. Базовою основою оволодіння письма є формування рухових навичок.
Література
1. Анохін П. К. Узловые вопросы теориии функиональной системы / П. К. Анохін. - М. : Наука, 1980. - 196 с.
2. Безруких М. М. Знаете ли вы своего ученика? / М. М. Безруких, С. П. Єфимова. - М. : Просвещение, 1991. - 164 с.
3. Бернштейн Н. А. Физиология движений и активность [под. ред. О. Г. Газенко] / Н. А. Бернштейн. - М. : Наука, 1990. -495 с.
4. Вікова та педагогічна психологія : [навч. посіб.] / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук [та ін.] - К. : Просвіта, 2001. - 416 с.
5. Гигиена детей и подростков / [под ред. В. Н. Кардашенко]. - М. : Медицина, 1980. - 440 с.
6. Данилова Н. Н. Физиология высшей нервной деятельности / Н. Н. Данилова, А. Л. Крылова. - Ростов н/Д : «Феникс», 2005. - 478 с.
7. Дашина М. Г. Исследование письменной речи при проведении медико-социальной экспертизы / М. Г. Дашина, Н. Н. Николаева // Медико-социальная экспертиза и реабилитация. - 2009. - № 4. - С. 14 - 17.
8. Желтовская Л. Я. Формирование каллиграфических навыков у младших школьников : [пособ. для учит. четырелет. нач. шк.] / Желтовская Л. Я. - М. : Просвещение, 1987. - 225 с.
9. Заікіна Г. Л. Проблема визначення складових психофізіологічної «ціни» навчально-пізнавльної діяльності школярів засобами факторного та регресійного аналізів / Г. Л. Заікіна // Гігієна населених місць : зб. наук. праць. -Київ, 2009. -Вип. 54. - С. 296-303.
10. Кокун О. М. Психофізіологія : [навч. посіб.] / О. М. Кокун. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 184 с.
11. Лурия А. Р. Очерки психофизиологии письма / Лурия А. Р. - М. : Академия педагогических наук РСФСР, 1950. - 84 с.
12. Малхазов О. Р. Психофізіологічні механізми управління руховою діяльністю : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. псих. наук : спец. 19. 00. 02 «Психофізіологія» / О. Р. Малхазов. - Київ, 2003. - 31 с.
13. Павлов И. П. Мозг и психика: Избранные психологические труды / И. П. Павлов. - М. : Институт практической психологии, 1996. - 320 с.
14. Томилин В. В. Основы судебно-медицинской экспертизы письма / В. В. Томилин. - М. : Медицина. - 1974. - 256 с.
15. Физиология. Основы и функциональные системы: курс лекций / [под. ред. К. В. Судакова]. - М. : Медицина, 2000. -784 с.
УДК 612. 825. 55+58
ФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ
М. М. Вербенко
Резюме. У статті висвітлені фізіологічні аспекти писемного мовлення. Встановлено, що діти повинні оволодіти певними групами навичок для кращого засвоєння графічних навичок. Писемне мовлення змінюється, набуває якісного характеру і залежать від ступеня розвитку когнітивних, сенсорних і моторних здібностей дітей.
Ключові слова: писемне мовлення, графічні навички, головний мозок,функціональна система, діти.
УДК 612. 825. 55+58
ФИЗИОЛОГИЧНЫЕ АСПЕКТЫ ПИСЬМЕННОЙ РЕЧИ
Вербенко М. Н.
Резюме. В статье освещенные физиологичные аспекты письменной речи. Установлено, что дети должны овладеть определенными группами навыков для лучшего усвоения графических навыков. Письменная речь изменяется, приобретает качественный характер, и зависят от степени развития когнитивных, сенсорных и двигательных способностей детей.
Ключевые слова: письменная речь, графические навыки, головной мозг, функциональная система.
UDC 612. 825. 55+58
Physiology Aspects of Writing Speech
Verbenko M. N.
Summary. Investigation of the formation of writing is an actual problem nowadays, especially for the practice of teaching children in secondary schools. One of the most important tasks is to develop objective indicators of the formation process of writing skills. In particular, for this purpose established and widely used “Criteria for the evaluation of educational achievements of students in primary school”.
The functional and mental condition of the schoolchildren significantly affects the degree of tension of organism during the classes of the main types of the educational-cognitive activity, especially writing, which includes in its structure both verbal and non-verbal forms of mental activity. The term «writing» combines three different categories of phenomena: kind of special semiotic system, the way of the conversion of fluency in written and a special form of communication, the inability of which, is accompanied by the deterioration of the coordination of vegetative and motor functions of the body of pupils, the implementation of the thin-coordination of motions in space.
The writing unit of the child consists of the central and peripheral units. Central unit is placed in the brain and consists of cortical centers, subcortical ways and nuclei cranial nerve. In the act of writing involves various analyzers, but the crucial play lingual-hearing (the Wernicke’s center) and motor centres. Zone of the cortex interact with
each other and are connected with the activity of the nervous system. Nerve impulses motor analyzer on pathways, craniocerebral nerves are in peripheral organs. These impulses regulate muscle tone, cause them to decline. Because of this, it is possible to write the letters of a particular round. Way from the center to the periphery of the writing of the machine (efferent way) is only one part of the mechanism of letters. The second part of (afferent way) is the feedback from the periphery to the center (kinesthetic way). During the writing from skin and muscles proprioceptors to the cortex of the brain receives signals (kinesthetic), which are the basis for coordination and control over the correct play it.
The development of writing the function starts with the formation of conditional relations in sensory department, associated with the arrival of sound, verbal and mechanical stimulation from the external environment through receptors hearing and proprioceptors, leading the way in cortex department of the central analyzer.
Feedback provides automatic control of writing movements, the so-called motor steryotyp. The special role in this is played by kinesthetic control, since it gives the possibility to correct errors. Hearing aids control can act at the moment of pronouncing the sound.
The development of the movements and formation of motor skills depends both on the maturation of nervous-muscular apparatus of the child, as well as from the content and structure of the activity at a certain age stage.
Graphic writing skills is the basis of the motor abilities, corresponding with an arbitrary reflection of motor activity due to the fine differentiated sensitivity, adequate motor ideas, imagination, memory. In addition, provide effective management of the movements and motor actions on the basis of accurate self-control and self-regulation. Writing skills are changing, acquire qualitative nature and depend on the degree of development of cognitive, sensory and motor abilities.
It is established, that the physiological basis of forming the skills of graphic writing is Pavlov’s theory about conditioned reflexes and the education of temporary nerve connections in the brain cortex. The basic foundation of mastering the writing is the formation of motor skills.
Key words: writing speech, graphic skills, cerebrum, functional system.
Рецензент - проф. Калиниченко І. О.
Стаття надійшла 28. 04. 2013 р.
