CC BY
97Э 2013
Фізична культура в житті студентів з обмеженими можливостями здоров’я
Адирхаєв С.Г
Відкритий міжнародний університет розвитку людини « Україна»
Анотації:
Розглянуто відношення студентів з обмеженими можливостями здоров'я до фізичного виховання впродовж навчання. Обґрунтовано відправні концептуальні положення теорії і методики фізичного виховання студентів з різними нозологіями. Доведено суть теоретичного пізнання рухової активності студентів з нозологіями: зору, слуху, опорно-рухового апарату та дитячого церебрального паралічу, хворих на цукровий діабет та маючих соматичні захворювання. Зазначається, що у формуванні сучасної системи фізичного виховання молоді з обмеженими можливостями на перший план повинні висуватися гуманістичні ідеї поваги до особистості людини, турботі про її здоров'я та розвиток. Акцентовано на нагальній потребі формування динамічної системи фізичного виховання студентів, що дає людині глибокі знання про свій організм, його рухові можливості, ефективні засоби впливу на психофізичний стан й методику їх застосування, збереження й поліпшення здоров'я.
Ключові слова:
студент, нозологія, фізичне виховання, спорт.
Адырхаев С.Г. Физическая культура в жизни студентов с ограниченными возможностями здоровья. Рассмотрено отношение студентов с ограниченными возможностями здоровья к физическому воспитанию в течение обучения. Обоснованы отправные концептуальные положения теории и методики физического воспитания студентов с различными нозологиям. Доказана суть теоретического познания двигательной активности студентов с нозологиям: зрения, слуха, опорно-двигательного аппарата и детского церебрального паралича, больных сахарным диабетом и имеющих соматические заболевания. Отмечается, что в формировании современной системы физического воспитания молодежи с ограниченными возможностями на первый план должны выдвигаться гуманистические идеи уважения к личности человека, заботе о его здоровье и развитии. Акцентировано на необходимости формирования динамической системы физического воспитания студентов, которая дает человеку глубокие знания о своем организме, его двигательных возможностях, эффективных средствах воздействия на психофизическое состояние и методике их применения, сохранения и улучшения здоровья.
Adyrkhaev S.G. Physical culture in the life of students with disabilities.
Consider the ratio of students with disabilities to physical education for learning. Justified starting conceptual tenets of the theory and methodology of physical education students with different nosology. Are proven theoretical knowledge of motor activity with students nosology: vision, hearing, musculoskeletal and cerebral palsy, diabetes mellitus and with somatic diseases. It is noted that in the formation of the modern system of physical education of young people with disabilities to the forefront should be nominated by the humanistic ideas of respect for the individual, taking care of his health and development. Accentuated the need to generate dynamic system of physical education students, which gives a person a deep knowledge of his body, his motor capabilities, effective means of exposure to psychophysical conditions and methods of their use, maintain and improve health.
студент, нозология, физическое воспитание, спорт.
student, nosology, education, sports.
physical
Вступ.
У Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей для інвалідів [10] визначено принцип рівності прав людей з інвалідністю, який передбачає, що кожний індивідуум має рівні можливості для участі у житті суспільства. Люди з обмеженими можливостями здоров’я повинні одержувати необхідну підтримку при набутті освіти, працевлаштуванні тощо.
Одночасно, отримання якісної освіти, зокрема у вищих навчальних закладах, стає однією з умов їх інтеграції у суспільство. Дослідження сучасного ринку праці показали, що серед інвалідів випускники вищих навчальних закладів (ВНЗ) мають на 80% більше шансів знайти роботу, ніж люди без вищої освіти [2, 9, 11, 13].
Необхідно відзначити, що фізичне виховання молоді у вищих навчальних закладах - невід’ємна частина системи освіти, складова гуманітарного виховання, умова оптимізації фізичного та психічного стану, фізичного розвитку особистості, підготовка до вимог життєдіяльності. При цьому, органи влади надають програмного значення питанням розвитку фізичного виховання і спорту, розглядаючи їх як найбільш економічно вигідний та ефективний засіб профілактики захворюваності, зміцнення генофонду та розв’язання інших соціальних проблем. Разом з тим, за останні роки спостерігається негативні тенденції щодо розви-
© Адирхаєв С.Г., 2013 doi: 10.6084/m9.figshare.879634
тку спорту студентської молоді з обмеженими можливостями. Це дає підстави стверджувати про актуальність обраної теми.
Робота виконана у відповідності до плану науково-дослідних робіт Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження - привернути увагу фахівців до проблем фізичного виховання та спорту студентської молоді з обмеженими можливостями здоров’я впродовж їх навчання у ВНЗ.
Результати дослідження.
Останнім часом сталася переоцінка ролі особистості в розвитку нашого суспільства і пов’язана вона з відбиваючими процесами гуманізації, демократизації, лібералізації, збільшення гласності. Саме ці процеси висвітлили одну з найважливіших проблем сучасності - проблему інвалідності, привернули увагу до неї політиків, вчених, громадських діячів, працівників середніх та вищих навчальних закладів освіти.
Зростаючий рівень інвалідності у всьому світі пов’язаний з ускладненням виробництва, зростанням кількості і інтенсивності транспортних потоків, виникненням військових конфліктів і терористичних актів, погіршенням екологічних факторів, скороченням рухової активності та зростанням фармакологічних засобів корекції стану здоров’я людини та ін.
Обмеження щодо вступу до вищих навчальних закладів за станом здоров’я до 90-х років не давало
з
І ПЕДАГОГІКА І
можливості інвалідам отримати вищу освіту. І тільки останнім часом, дякуючи новій політиці уряду щодо відношення реалізації конституційних прав інвалідів, вони отримали вільний доступ до освіти.
У багатьох країнах світу (Англія, Канада, США, Росія та інших) в правовому полі та в сфері соціального захисту загальноприйнятим є термін «інвалід», який окрім медичного діагнозу (недієздатний), несе в собі негативний соціальний ценз. Останнім часом у вітчизняних( Україна) правових документах вживаються терміни: «студенти-інваліди», «людина з різними нозологіями», «людина з вадами здоров’я»,« людина з особливими потребами».
У власних дослідженнях керуючись, в першу чергу, особливостями психіки та віком студента, ми вважали доцільним вживати термін “ студент з обмеженими можливостями здоров’я”.
Студент з обмеженими можливостями здоров’я -людина, яка має фізичні або психічні недоліки, що заважають засвоєнню навчальних програм без надання спеціальних умов для отримання освіти. Зміст спеціальних умов складають: спеціальні навчальні програми і методи навчання, індивідуальні технічні засоби навчання і середовища життєдіяльності, а також педагогічні, медичні, соціальні, фізкультурно-спортивні і інші види услуг, без яких неможливо навчання даної категорії студентів.
Підтримка навчання студентів з обмеженими можливостями здоров’я існує в усіх розвинених країнах світу. Вона розпочалась у відповідності до Всесвітньої програми дій відносно інвалідів, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН в її Резолюції 37/52 від 3 грудня 1982 року і здійснюється згідно зі Стандартними правилами забезпечення рівних можливостей для інвалідів ( Резолюція ГА ООН 48/96 від 20 грудня 1993 року) [10].
Так, за даними спеціальної літератури [8, 11], в Росії для студентів з вадами слуху обладнані аудиторії активними електронними дошками та дошками з додатковими дзеркалами для слідкування за артикуляцією лектора, який стоїть спиною до аудиторії; FM - обладнання аудиторій, індуктивні петлі, сурдопереклад, а також існує тьюторська підтримка, записувачі для конспектування лекцій, інтеграція в освітнє середовище розпочинається з ІУ курсу навчання. Впроваджені інформаційні технології навчання, електронні підручники, дистанційне навчання. Проводяться корекційні заняття, медико-пси-хологічна реабілітація, сурдодіагностика, професійна реабілітація. Для студентів з вадами слуху пропонуються слухові апарати, аудіоклас серії «Сонет», радіоклас «Сонет-Р», слухомовний тренажер «Соло».
Для студентів з вадами зору надаються апаратно-програмний комплекс «Читаюча машина ІНФА-100 ч», система звукозапису «книг, що говорять « з мовним інтерфейсом», адаптовані версії російськомовних програмних синтезаторів мови.
Для студентів з вадами опорно-рухового апарату пристосовані перші ряди аудиторій для під’їзду інвалідного візка, приміщення бібліотеки.
Всім студентам з обмеженими можливостями здоров’я забезпечена психологічна підтримка та корекція, моніторинг стану здоров’я, фізична реабілітація, аплікатори, музикопунктрупа, арттерапія, а також пандуси та перила вздовж сходів, належне покриття, достатня ширина коридорів, ліфти, під’їздні шляхи, спеціалізоване паркування.
Університети Великої Британії впродовж останніх років з дедалі більшим розумінням ставляться до потреб студентів з обмеженими можливостями здоров’я, створюють для них спеціальні умови, наймають в штат людей з інвалідністю як радників з питань підтримки таких студентів.
В країні діє Національне бюро для студентів з інвалідністю - Скілл, яке надає їм аналітичну інформацію про всі ВНЗ країни, консультативну допомогу з різних аспектів навчання, суспільного життя, обрання професії, працевлаштування, проводить конференції, видає публікації, веде науково-дослідницькі роботи, пропагує досягнення людей з інвалідністю, налаштовує зв’язки між ними, здійснює лобіювання їх інтересів у процесі прийняття державних рішень, співпрацює з представниками громадських організацій інвалідів.
В Кембриджському університеті, що включає 31 інститут і більше 100 факультетів, є досвід успішного навчання студентів та аспірантів з інвалідністю. Працює Центр підтримки студентів з інвалідністю. Університет забезпечує студентів індивідуальними навчальними програмами, адаптованим до їх потреб житлом, за потреби наймає персонального асистента.
В Оксфордському університеті діє Служба особливих потреб для студентів з інвалідністю, яка підтримує їх в процесі навчання. Для студентів, яким потрібні записувачі і начитувачі, існує штат працівників, з якого вони можуть обирати собі тьютора.
Діє державна система матеріальної допомоги студентам з інвалідністю (МДСІ), яку надають місцеві управління освіти. МДСІ надається студентам ВНЗ, які проходять повний або частковий курс навчання, аспірантам, а також студентам дистанційної форми навчання.
У Канаді, при університеті Манітоба (м. Вінніпег) діє Служба підтримки студентів з інвалідністю, послугами якої безкоштовно можуть скористатися студенти будь-якої форми навчання. Також працює Центр академічної підтримки, де студенти та аспіранти з інвалідністю можуть домовитися про додаткові заняття з певних предметів.
У Німеччині одним із найбільших є університет м. Карлсруе, де навчається близько 30 тисяч студентів і створено максимально сприятливі умови для студентів з інвалідністю. Вже сьогодні на туристичній карті міста нанесено всі місця, обладнані для інвалідів: паркінги, туалети, пандуси тощо. Моніторинг доступності проводять самі студенти-візочники, які подають до мерії відомості про всі бар’єри, що потребують усунення.
В університетах США діє Служба підтримки інвалідів, яка надає академічну, координаційну та консуль-
таційну допомогу студентам з вадами здоров’я. В цих університетах діють клінічні, реабілітаційні та рекреаційні центри, майстерні для лагодження візків, центри інформаційних технологій та комп’ютерного навчання, служба перевезень студентів з вадами зору та опорно-рухового апарату, студентські центри відпочинку, туристичні центри. Служба зайнятості займається підготовкою студентів до працевлаштування.
У Данії, після прийняття закону про спеціальну педагогіку, в 2000-2001 роках було започатковано нову систему підтримки студентів з інвалідністю. Мета цього закону - забезпечити студентам із фізичними або психічними вадами рівні з іншими студентами можливості для навчання за умови, що вони є громадянами Данії або мають аналогічні права, достатню освітню базу для навчання за обраною спеціальністю.
У Польщі проблеми вищої та професійної освіти для людей з обмеженими можливостями здоров’я вирішуються шляхом створення спеціальних та інтегрованих спеціальних закладів. Для студентів з певними вадами є можливість виключення з навчального плану дисциплін, що особливо важкі для сприйняття. Наприклад, іноземна мова для глухих чи фізичне виховання, мистецтво, дизайн, музика - для студентів з ураженнями нервової систем.
Однією з важливіших складових соціальної та психічної адаптації до навчання у вищих навчальних закладах студентів з обмеженими можливостями здоров’я є фізичний розвиток та фізична підготовленість і тому відношення молоді з особливими потребами до фізичного виховання та спортивної діяльності протягом навчання у вищих навчальних закладах освіти - одна з актуальних соціально-педагогічних проблем сьогодення.
На жаль, реальні факти красномовно свідчать про те, що теоретичні та методичні засади фізичного виховання студентів з обмеженими можливостями здоров’я, внаслідок слабкої матеріально-технічної бази занадто складно пробивають собі шлях, щоб посісти гідне місце в навчальній програмі з фізичного виховання у ВНЗ. Ще й сьогодні заняття з фізичного виховання у сучасних ВНЗ не вирізняються ні змістовністю, ні оригінальністю, ні глибиною. Закономірно, що вони не можуть а ні зацікавити молодь, ні виховати у неї бажання та мотивацію займатися фізичною культурою та спортом самостійно, та орієнтувати на здоровий спосіб життя. Навпаки, зростає прагнення будь-якими шляхами уникнути таких занять [2, 8, 12 ].
Аналіз даних спеціальної літератури, яка вивчає людину в різних аспектах (філософія, соціологія, загальна і спеціальна педагогіка, гуманістична психологія, культурологія, валеологія, анатомія, нормальна і патологічна фізіологія, загальна психологія, морфологія, генетика та інші), дозволяє виділити концептуальні положення, які є основними для формування особистості з особливими потребами, його духовного і фізичного розвитку, соціалізації і інтеграції в суспільство.
Найбільше значущими для людини з обмежени-
а2013
ми можливостями здоров’я і для формування теорії і методики фізичного виховання студентів з різними нозологіями виступають відправні концептуальні положення:
• затвердження людини як вищої цінності на землі незалежно
• від здоров’я, пріоритету людини як вищої цінності освіти і культури [4];
• розуміння людини як цілісної сутності, в якій інтегрується
• біологічна і духовна, психічна і соціокультурна єдність [5];
• визнання людини як особистості, унікальність якої визначається сплавом природних особливостей, впливом середовища існування, в якій вона формується, своєрідністю тілесної і психічної організації, темпераменту, інтелектуального потенціалу, потреб, можливостей, здібностей та ін. [4, 5];
• визнання особистості як людини вільної, натхненної, моральної, природною основою якої є добро, почуття справедливості, співчуття, милосердя [1, 3, 6];
• здатність особистості до самопізнання, саморозвитку, самореалізації і творчості у всіх сферах життєдіяльності, в тому числі і у фізичній культурі [6, 11].
Основи цього процесу лежать в сфері самовиховання людини з вадами здоров’я, сутність якого передусім в подоланні самого себе і різноманітних труднощів, що обумовлені нозологією.
Труднощі, на погляд фахівців [1-13], - це суб’єктивне відчуття реально існуючих протиріч, які поступово долаючи, стимулюють інтенсивний розвиток особистості. В процесі подолання труднощів реалізуються потреби, прагнення, очікування, при цьому розвивається, закріплюється та суттєво змінюється внутрішня позиція особистості, що спонукає до нових мотивів.
Для подолання труднощів, які обумовлені нозологією, умовно виділені дві групи методів самовиховання людини:
• перша група — категорії самовиховання особистості, що відображають об’єктивне розуміння причини і наслідків певної життєвої ситуації, цілісну оцінку самого себе, своїх можливостей, аналіз установ, ціннісних орієнтацій, інтересів, потреб, мотивів, характер поведінки, відношення до себе, іншим людям і суспільству в цілому, - це самопізнання, самовідчуття, самоспостереження, самоаналіз, самооцінка;
• друга група - це методи і прийоми самовиховання соціальної активності особистості, що не регламентуються за часом, продовжуються все життя і включають до себе:
• самостійне спонукання до відбору певної діяльності, самооцінку власних сил, інтересів і потреб;
• планування і практичне засвоєння різних видів діяльності в сфері фізичної культури, освіти, професійної діяльності, особистісного життя відповідно до фізичних і інтелектуальних можливостей, світосприйняття, ціннісних орієнтацій;
• вольові зусилля в подоланні труднощів, самодисципліну, вимоги до себе, оточуючих, визначення кола спілкування, управління емоціями, формування стилю життя, моральну поведінку;
• самоконтроль, корекцію фізичного і психічного стану, критичну самооцінку власних дій щодо реалізації планів, установ, аналіз успіхів й невдач, тобто це - самоспонукання, самопроектування, самоконтроль, самонавчання, самовдосконалення, самоорганізація, самопереконання, самонавіювання, само-примушування.
Результатом самовиховання людини з обмеженими можливостями здоров’я є: побутова незалежність (самообслуговування), самореалізація, самоствердження, самореабілітація (фізична, психічна, соціальна), самоактуалізація. Ці категорії визначають вищу ступінь реалізації потреб в діяльності ( побутовій, навчальній, професійній, культурній, спортивній), громадське визнання власних успіхів, зміну соціального статусу, звільнення від комплексу неповносправності, самовизначення незалежності, свободи, творчості, власної активності.
Для фізичного виховання студентів з обмеженими можливостями здоров’я такий підхід є перспективним тому, що методи самовиховання відносяться як до соціальній, так і до рухової адаптації, й реалізуються водночас, з’єднуючи завдання соціального і фізичного розвитку організму й особистості.
До недавнього часу основу фізичного виховання обумовлював підхід, який визначав виконання усереднених, єдиних для всіх нормативів і вимог, що порушував ідею індивідуального розвитку людини. Зміна парадигми освіти на особистісно-орієнтова-ний, діяльнісний підхід, засвоєння норм і цінностей культури створили комфортні умови для позитивних здвигів у всіх сферах індивіда [2, 6, 9, 12]. Для людини з обмеженими можливостями здоров’я такий підхід є єдиним тому, що різноманітність нозологій, супутніх порушень, не сформованість мотивів й потреб до рухової активності потребують персонального підходу до кожної людини, відбору для нього індивідуального шляху фізичного й духовного розвитку.
Інвалідність за своєю суттю явище біологічне, але різні «зломи», за виразом І.П. Павлова, можуть видозмінювати, трансформувати соціальну сферу людини.
В спеціальній літературі соціалізація і інтеграція молоді з обмеженими можливостями здоров’я в суспільство здорових є пріоритетним напрямком і метою освітянської діяльності [1-13]. Головний принцип - орієнтація не на дефект, ваду, нозологію, а на потенційні можливості людини. Основний шлях соціалізації - це розвиток духовного світу, соціально-культурна, соціально-трудова, соціально-побутова адаптація за допомогою корекційно-розвинуючих, індивідуально орієнтованих програм психолого-пе-дагогічного, фізичного, соціального, культурного застосування: через освітянську діяльність, професійне навчання, фізичну культуру й спорт, міжособистісні відносини, мовленеву комунікацію, літературу, мис-
тецтво, естетопсихотерапію, ігротерапію і інші види педагогічного впливу.
Не дивлячись на це протиріччя, фізичне виховання молоді з обмеженими можливостями здоров’я, психолого-педагогічні дисципліни мають загальні об’єкт і мету педагогічної діяльності, єдині методологічні підходи і принципи, вирішують з різних сторін загальні завдання і тому повинні взаємно збагачувати і доповнювати один одного.
В життєдіяльності інваліда біологічний стан організму, включаючи здоров’я, відображає соціальний прояв особистості, ступінь її соціально-культурної, соціально-трудової, соціально-побутової адаптації і реабілітації.
Науковці до основних категорій, що відображають об’єктивні закономірності біологічних процесів в організмі людини, відносять наступні: цілісність організму, єдність структури і функції, реактивність організму, причинно-наслідковий зв’язок, адаптація організму, компенсація [ 4, 5, 7].
Цілісність організму означає, що всіляке захворювання - це страждання всього організму, але цілісність реакцій виявляється в тому, що весь організм, всі органи і системи мобілізуються на боротьбу за одужання, включаючи захисні реакції і життєві сили людини. Фізичне виховання за рахунок раціональної рухової діяльності активізує природні ресурси, захисні функції і духовні сили у боротьбі з негативними проявами хвороби.
Єдність структури і функції означає їх безперервний зв’язок. В організмі структури і функції склали різні структурні і функціональні рівні життєдіяльності: молекулярний, клітинний, органний, системний. Будь який патологічний процес (втрата зору, ампутація кінцівки, нервово-психічне захворювання) - це водночас порушення структури і функції різних рівнів організації. Глибоке зрозуміння патологічного процесу, аналіз остаточного здоров’я і стану захисних функцій дозволяють об’єктивно оцінювати фізичні і психічні можливості інваліда, вибирати індивідуальну стратегію навчання руховим діям й підвищенню рухової активності. М’язова діяльність формує новий функціональний стан, який характеризується пристосуванням до дефекту, компенсацією порушених функцій, адаптацією вегетативних систем до фізичного навантаження. Позитивні зміни - результат структурно-функціональної перебудови організму.
Реактивність організму - універсальна властивість відповідати на внутрішні і зовнішні подразники. Реактивність організму є основним механізмом у розумінні патологічних процесів, визначає виникнення, течію та наслідок хвороби. Індивідуальна реактивність організму обумовлена спадкоємними і набутими факторами. Вона залежить від статі, віку, оточуючого середовища: сезонів року, різкої зміни погоди, умов трудової і навчальної діяльності, соціальних і між-особистісних стосунків. Фізичні вправи для людини з обмеженими можливостями здоров’я виступають як стимулятор відповідних реакцій організму, що ство-
рює можливість керувати цим процесом, викликати індивідуально задані реакції на різні види педагогічного впливу.
Причинно-наслідковий зв’язок у біології та медицині означає, що в життєдіяльності людини нема жодного процесу, який не був би обумовлений причиною. Причинність - не окремий фактор, а взаємодія середовища з організмом. Результатом взаємодії є наслідок, що завжди знаходиться в нутрі організму. Відображенням причинно-наслідкового зв’язку є етіологія і патогенез. Етіологія трактує питання, які стосуються причин і умов виникнення хвороби, патогенез вивчає наслідки того, що відбулося після дії причини, тобто розвиток і механізми патологічного процесу. Одна причина може викликати ланцюг наслідків, що, виникнувши, стають причинами нових порушень і є другорядними, супроводжуючими основної нозології.
Виявлення природи, рівня організації механізмів захворювання, порушення внутрішніх і міжфункці-ональних зв’язків дозволяють лікарю поставити діагноз, педагогу - намітити шляхи корекційної роботи.
Адаптація організму - процес пристосування до оточуючого середовища починається з народження людини і продовжується все його життя. Адаптація є, також, результат досягнення відповідності морфор-функціонального стану до умов діяльності, які для нього надає середовище. Найбільш повно висвітлення цих питань представлено у дослідженнях Ф.З. Меєр-сона [7].
В основі адаптації до фізичної роботи лежать пристосувальні реакції організму у відповідь на змінювання вимог внутрішнього і зовнішнього середовища. При цьому адаптогеном виступає фізичне навантаження, а його
структурною одиницею виступає фізична вправа. В результаті систематичних занять фізичними вправами збільшуються фізіологічні можливості організму, формується довгострокова стійка адаптація, яка характеризується активізацією й мобілізацією функціональних резервів, інтенсивністю протікання структурних і функціональних перетворювань в органах й тканях, стабільністю взаємодії регуляторних і виконавчих органів [3, 7].
Однак, невирішеними зостаються проблеми - як управляти довгостроковою адаптацією організму людини з різними нозологіями в процесі фізичного виховання, рекреативно-оздоровчих й спортивних занять, нормування фізичного навантаження, забезпечення складних форм соціальної адаптації організму до дій екстремальних стресових ситуацій та ін.
Компенсація - одна з важливіших адаптаційних реакцій організму на ушкодження, яка виявляється в тому, що органи і системи, які не постраждали від дії ушкоджуючого компонента, беруть на себе функцію зламаних структур шляхом заміщаючої гіперфункції або якісних змін функції [3, 6]. Наприклад, при ампутації правої руки людина починає користуватися лівою рукою для виконання функції відсутньої кінцівки. Ця термінова компенсація важлива в екстремаль-
З2013
них ситуаціях, але вона є завідомо недосконалою. Далі, в результаті навчання, утворення нових струк-турно-закріплених зв’язків формуються навички, що забезпечують довгострокову компенсацію. Аналогічно компенсаторні процеси проходять при втраті зору, коли загострюється слух, і, навпаки, - при порушенні слуху компенсаторну функцію бере на себе зір.
Такий механізм компенсації є загальним для любих нозологій і може бути використаним у фізичному вихованні при навчанні руховим діям, розробці тренувальних програм, компенсації рухових порушень та ін.
Рух - основа життєдіяльності. Рух забезпечує розвиток усіх областей головного мозку, впливає на розвиток розумових здібностей людини [8, 12].
Суть теоретичного пізнання рухової активності криється, з одного боку, у виявленні біологічних закономірностей моторики людини протягом вікової еволюції, з іншого боку, - у пошуку адекватних цілеспрямованих способів стимуляції розвитку рухових функцій, встановлення й вдосконалення фізичного потенціалу людини.
Глибокий смисл рухової активності для осіб з обмеженими можливостями здоров’я криється в розумінні ними суті процесу фізичного вдосконалення, який повинен супроводжувати людину все життя, формуючи в нього сталу мотивацію, потребу в русі в любих доступних формах, осмислення відношення до свого тіла й здоров’я як до власної і соціальної цінності.
Таким чином, фундаментом методології фізичного виховання студентської молоді з обмеженими можливостями здоров’я виступають науково-теоретичні положення філософсько-медичних категорій, що розкривають закономірності функціювання організму з різними нозологіями; культурологічної концепції взаємозв’язку біологічного і соціального, тілесного і духовного в життєдіяльності людини; концепцій гуманістичної психології й педагогіки - визнання людини як цілісної й унікальної особистості, здатної до духовного вдосконалення і творчості, соціалізації й інтеграції у суспільство, теорії самовиховання особистості.
Висновки.
За результатами вивчення проблеми фізичного виховання та спорту студентів з обмеженими можливостями здоров’я у вищих навчальних закладах, що викладені у фаховій літературі, можна зробити наступні висновки.
1. Інвалідність не має національності, вона не залежить від кордонів, віросповідання, статі, віку. Інвалідність - це загальнолюдська проблема, подолати яку можна тільки спільними зусиллями державних та міжурядових органів, громадських організацій, фондів, науковців, освітян, просто небайдужих людей.
2. Аналіз даних спеціальної літератури вітчизняних та зарубіжних вчених свідчить про щорічне суттєве, поступове зростання кількості молоді з різними нозологіями студентського віку, які мають низь-
кий рівень фізичного розвитку, неспроможність виконання мінімальних обсягів рухової активності. Спостерігається їх байдужість до навчального процесу з фізичного виховання за традиційними формами його організації у вищих закладах освіти.
3. Студенти з обмеженими можливостями здоров’я мають певні проблеми, які сформувалися в попередні періоди життя і навчання молодих людей і суттєво впливають на їх пізнавальну, рухову активність та інтеграцію в освітнє середовище. Серед них: прогалини в знаннях; труднощі у подоланні бар’єрності оточуючого середовища, зокрема, освітнього; труднощі у сприйнятті навчального матеріалу у загальноприйнятому вигляді; знижена працездатність, підвищена втомлюваність та виснажливість, порушення концентрації уваги; підвищена вразливість до інфекційних захворювань і в зв’язку з цим проблеми з відвідуванням занять; низький рівень фізичної підготовленості; дефіцит комунікабельності; недостатня орієнтація в соціумі, низька соціальна активність; звичка до невимогливого, поблажливого ставлення, завищені уявлення про свої можливості; низький рівень мотивації досягнення мети, відчуття втрати майбутнього; низький рівень самоактуалізації, нерішучість, переважання інтровертності поведінки; низька самооцінка, нерозвиненість самоконтролю; підвищена тривожність, вразливість, емоційна нестійкість, депресивні стани та багато інших.
4. У формуванні сучасної системи фізичного виховання молоді з обмеженими можливостями здоров’я у ВНЗ на перший план повинні висуватися гуманістичні ідеї й орієнтири, що ґрунтуються на повазі до особистості людини, турботі про її здоров’я та розвиток. Такий підхід припускає визнання кожну людину з обмеженими можливостями
здоров’я як унікальну особистість, його прав, ставлення до нього як до суб’єкта власного розвитку.
5. Для студентів з обмеженими можливостями здоров’я повинні бути створені умови для навчання руховим діям й підвищення рухової активності: спеціальні навчальні програми й методи навчання, індивідуальні технічні засоби навчання з урахуванням вад і захворювань, а також педагогічна, психологічна, соціальна й медична допомога, без якої неможливо виконання навчальної програми з фізичного виховання та й професійних програм. Але спеціальних державних освітянських стандартів з фізичного виховання для цього контингенту студентів не існує, не узаконена правова база фізичного виховання студентів з обмеженими можливостями здоров’я, не реалізуються законодавчі акти щодо пристосування об’єктів фізкультурно-спортивного призначення до потреб людини з вадами здоров’я; зберігається нерівність щодо матеріального винагородження та ін.
6. На сьогодні відсутні узагальнюючі й, передусім, експериментальні дослідження навчання руховим діям й підвищенню рухової активності молоді з обмеженими можливостями здоров’я, не створена чітка педагогічна система фізкультурно-спортивного забезпечення впродовж всього періоду їх навчання у вищому навчальному закладі. Виникає нагальна потреба у формуванні динамічної системи фізичного виховання студентів з обмеженими можливостями здоров’я, що дає людині глибокі знання про свій організм, його рухові можливості, ефективні засоби впливу на психофізичний стан й методику їх застосування, збереження й поліпшення здоров’я, формуючої потреби в здоровому способі життя, фізичному вдосконаленні, в активних заняттях фізичними вправами та спортом.
І ПЕДАГОГІКА І
Література
1. Адаптивное физическое воспитание и спорт / под ред. Джозефа П. Винника.- К.: Олимпийская литература, 2010. - 608 с.
2. Адирхаєв С.Г Особливості відношення до занять фізичного виховання студентів з особливими потребами в інтегрованому студентському середовищі / С.Г. Адирхаєв // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. - Чернігів, Черніг.НПУ ім. Т.Г. Шевченка. 2011. Вип. 91. - Т
1. - С. 15-19.
3. Бар-Ор О. Двигательная активность и здоровье детей от физиологических основ до практического применения / О. Бар-Ор, Т. Роуланд. - К.: Олимпийская литература, 2009. - 527 с.
4. Выготский Л. Педагогическая психология / Л. Выготский. - М.: Педагогика, 1991. - 480 с.
5. Гальперин П.Я. Лекции по психологии / П.Я. Гальперин. - М.: Высшая школа, 2002. - 400 с.
6. Евсеев С.П. Адаптивная физическая культура в реабилитации и социальной адаптации инвалидов // С.П. Евсеев // Физическая культура и спорт в современном обществе. - Смоленск, СГАФКСТ, 2010. - Ч.1. - С. 11-17.
7. Меерсон Ф.З. Адаптация, стресс и профилактика / Ф.З. Меер-сон. - М.:Наука, 1981. - 278 с.
8. Носко М.О. Підвищення рівня рухової активності як чинник зміцнення здоров’я учнів та студентської молоді / М.О. Носко // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. - Чернігів, ЧНПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2009. - № 69. - С. 144-150.
References:
1. Dzhozef P. Vinnik. Adaptivnoe fizicheskoe vospitanie i sport [Adapted physical education and sport], Kiev, Olympic Literature, 2010, 608 p.
2. Adirkhaiev S.G. Visnik Chernigivs’kogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu [Bulletin of the Chernihiv State Pedagogical University], 2011, T.1, vol.91, pp. 15-19.
3. Bar-Or O., Rouland T. Dvigatel’naia aktivnost’i zdorov’e detej ot fiziologicheskikh osnov do prakticheskogo primeneniia [Motor activity and child health on the physiological basics to practical application], Kiev, Olympic Literature, 2009, 527 p.
4. Vygotskij L. Pedagogicheskaia psikhologiia [Educational psychology], Moscow, Pedagogy, 1991, 480 p.
5. Gal’perin Pla. Lekcii po psikhologii [Lectures on psychology], Moscow, High school, 2002, 400 p.
6. Evseev S.P Fizicheskaia kultura i sport v sovremennom obshchestve [Physical education and sport in modern society], 2010, vol.1, pp. 11-17.
7. Meerson F.Z. Adaptaciia, stress i profilaktika [Adaptation and stress prevention], Moscow, Science, 1981, 278 p.
8. Nosko M.O. Visnik Chernigivs’kogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu [Bulletin of the Chernihiv State Pedagogical University], 2009, vol.69, pp. 144-150.
9. Savchenko V.G., Lukovs’ka L.L. Sportivnij visnik Pridniprov’ia [Dnipro Sports Bulletin], 2004, vol.6, pp. 53-59.
10. United Nations. The Standard Rules on the Equalization of Opportunities for Persons with Disabilities. New York, USA: United
б
9. Савченко В.Г Про створення необхідних умов для навчання та побуту студентів-інвалідів у вищому навчальному закладі / В.Г Савченко, Л.Л. Луковська // Спортивний вісник Придніпров’я. -Дніпропетровськ, ДДІФКС. - № 6. - 2004. - С. 53-59.
10. Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів / Резолюція 48/96 48 сесії ГА ООН від 20.12.1993.
11. Таланчук П.М. Супровід навчання студентів з особливими потребами в інтегрованому освітньому середовищі / П.М. Таланчук, К.О. Кольченко Г.Ф. Нікуліна. - К.: ВГСПО «НАІ України», 2004. - 130 с.
12. Томенко О. Заняття фізичною культурою і спортом у структурі фізичної та соціально-психологічної реабілітації неповносправ-них / О. Томенко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. праць/ за ред. С.С. Єрмакова. - Харків, ХДАМД, 2003. - № 1. - С. 19-24.
13. Шевцов А.Г Системний підхід до організації інтегрованого навчання студентів з обмеженою життєдіяльністю у вищому навчальному закладі /А.Г. Шевцов // Соціально-педагогічна реабілітація в закладах освіти: проблеми та перспективи. -Хмельницький, ХІСТУУ, 2009. - С. 22-24.
14. Adyrkhaev S.G. Optimization of physical education and sports of students with disabilities throughout the entire period of study at the university. Physical Education of Students, 2013, vol.6, pp. 3-7. doi:10.6084/m9.figshare.840492
15. Cheatham G.A., Smith S.J., Elliott W., Friedline T. Family assets, postsecondary education, and students with disabilities: Building on progress and overcoming challenges. Children and Youth Services Review. 2013, vol.35(7), pp. 1078-1086. doi:10.1016/j.childy-outh.2013.04.019.
16. Felton A., Holliday L., Ritchie D., Langmack G., Conquer A. Simulation: A shared learning experience for child and mental health preregistration nursing students. Nurse Education in Practice. 2013, vol.13(6), pp. 536-540. doi:10.1016/j.nepr.2013.04.003.
17. Humphrey N., Lendrum A., Barlow A., Wigelsworth M., Squires G. Achievement for All: Improving psychosocial outcomes for students with special educational needs and disabilities. Research in Developmental Disabilities. 2013, vol.34(4), pp. 1210-1225. doi:10.1016/j. ridd.2012.12.008.
18. Pavlovic M., ZuniC-PavloviC V., GlumbiC N. Students’ and teachers’ perceptions of aggressive behaviour in adolescents with intellectual disability and typically developing adolescents. Research in Developmental Disabilities. 2013, vol.34(11), pp. 3789-3797. doi:10.1016/j.ridd.2013.07.035.
19. Robey K.L., Minihan P.M., Long-Bellil L.M., Hahn J.E., Reiss J.G., Eddey G.E. Teaching health care students about disability within a cultural competency context. Disability and Health Journal. 2013, vol.6(4), pp. 271-279. doi:10.1016/j.dhjo.2013.05.002.
20. Stankiewicz Blazej, Cieslicka Miroslawa, Kortas Jakub, Iermakov
S.S. Long-distance running as a social phenomenon // Physical Education of Students. 2012, vol.4, pp. 140 - 149.
Информация об авторе:
Адырхаев Сослан Георгиевич: ORCID: 0000-0001-7083-8499; asoslan@mail.ru; Открытый университет развития человека “Украина”; ул. Львовская, 23, г. Киев, 03115, Украина
Цитируйте эту статью как: Адирхаєв С.Г. Фізична культура в житті студентів з обмеженими можливостями здоров’я // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2013. - № 12 - С. 3-9. doi:l0.6084/ m9.figshare.879634
Электронная версия этой статьи является полной и может быть найдена на с айте: http://www.sportpedagogy.org.ua/html/arhive.html
Это статья Открытого Доступа распространяется под терминами Creative Commons Attribution License, которая разрешает неограниченное использование, распространение и копирование любыми средствами, обеспечивающими должное цитирование этой оригинальной статьи (http:// creativecommons.org/licenses/by/3.0/deed.ru).
Дата поступления в редакцию: 29.10.2013 г.
Опубликовано: 30.l2.20l3 г.
32013
Nations; 1993. www.un.org/esa/socdev/enable/dissre00.htm (Access date 17th November 2010).
11. Talanchuk P.M., Kol’chenko K.O., Nikulina G.F. Suprovid navchannia studentiv z osoblivimi potrebami v integrovanomu osvitn‘omu seredovishchi [Supporting teaching students with disabilities in integrated educational environment], Kiev, NAI Ukraine, 2004, 130 p.
12. Tomenko O. Pedagogika, psihologia ta mediko-biologicni problemi fizicnogo vihovanna i sportu [Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports], 2003, vol.1, pp. 19-24.
13. Shevcov A.G. Sistemnij pidkhid do organizaciyi integrovanogo navchannia studentiv z obmezhenoiu zhittiediial’nistiu u vishchomu navchal’nomu zakladi [The systems approach to integrated education students with vital functions in higher education]. Social’no-pedagogichna reabilitaciia v zakladakh osviti [Social pedagogical rehabilitation of educational institutions], Khmelnitsky HISTUU, 2009, pp. 22-24.
14. Adyrkhaev S.G. Optimization of physical education and sports of students with disabilities throughout the entire period of study at the university. Physical Education of Students, 2013, vol.6, pp. 3-7. doi:10.6084/m9.figshare.840492
15. Cheatham G.A., Smith S.J., Elliott W., Friedline T. Family assets, postsecondary education, and students with disabilities: Building on progress and overcoming challenges. Children and Youth Services Review. 2013, vol.35(7), pp. 1078-1086. doi:10.1016/j. childyouth.2013.04.019.
16. Felton A., Holliday L., Ritchie D., Langmack G., Conquer A. Simulation: A shared learning experience for child and mental health pre-registration nursing students. Nurse Education in Practice. 2013, vol.13(6), pp. 536-540. doi:10.1016/j.nepr.2013.04.003.
17. Humphrey N., Lendrum A., Barlow A., Wigelsworth M., Squires G. Achievement for All: Improving psychosocial outcomes for students with special educational needs and disabilities. Research in Developmental Disabilities. 2013, vol.34(4), pp. 1210-1225. doi:10.1016/j.ridd.2012.12.008.
18. Pavlovic M., Zunic-Pavlovic V., Glumbic N. Students’ and teachers’ perceptions of aggressive behaviour in adolescents with intellectual disability and typically developing adolescents. Research in Developmental Disabilities. 2013, vol.34(11), pp. 3789-3797. doi:10.1016/j.ridd.2013.07.035.
19. Robey K.L., Minihan P.M., Long-Bellil L.M., Hahn J.E., Reiss J.G., Eddey G.E. Teaching health care students about disability within a cultural competency context. Disability and Health Journal. 2013, vol.6(4), pp. 271-279. doi:10.1016/j.dhjo.2013.05.002.
20. Stankiewicz Blazej, Cieslicka Miroslawa, Kortas Jakub, Iermakov
S.S. Long-distance running as a social phenomenon. Physical Education of Students. 2012, vol.4, pp. 140 - 149.
Information about the author:
Adyrkhaev S.G.: ORCID: 0000-0001-7083-8499; asoslan@mail.ru; Open International University of Human Development “Ukraine’’; Lvov str., 23, Kiev, 03115, Ukraine
Cite this article as: Adyrkhaev S.G. Physical culture in the life of students with disabilities. Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports, 2013, vol.12, pp. 3-9. doi:10.6084/m9.figshare.879634
The electronic version of this article is the complete one and can be found online at: http://www.sportpedagogy.org.ua/html/arhive-e.html
This is an Open Access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License, which permits unrestricted use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original work is properly cited (http:// creativecommons.org/licenses/by/3.0/deed.en).
Received: 29.10.2013 Published: 30.12.2013
