CC BY
133
Бібліографічні посилання
1. Григорян К. В. Диагностика загрязненных тяжелыми металлами орошаемых почв по активности фосфатазы I К. В. Григорян, А. Ш. Галстян II Почвоведение. - 1986. - № 8. -С. 63-67.
2. Гришко В. М. Вміст різних за рухомістю форм важких металів в едафотопах, що зазнають техногенного впливу I В. М. Гришко, О. В. Данильчук, О. В. Сищикова II Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. - Д.: Вид-во ДНУ, 2001. - Вип. 10, т. 1. - С. 181-185.
3. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта. - М.: Агропромиздат, 1985. - 351 с.
4. Казеев К. Ш. Биология почв юга России I К. Ш. Казеев, С. И. Колесников, В. Ф. Вальков. - Ростов-на-Дону: Изд-во ЦВВР, 2004. - 350 с.
5. Колесников C. И. Экологические последствия загрязнения почв тяжелыми металлами. -М., 2001. - 231 с.
6. Мірзак О. В. Екологічні особливості едафотопів урбанізованих територій степової України: Автореф. дис. ... канд. біол. наук: 03.00.16I ДНУ. - Д., 2002. - 20 с.
7. Хазиев Ф. Х. Методы почвенной энзимологии. - М: Наука, 1990. - 189 с.
8. Kampichler C. Influence of heavy metals on the functional diversity of soil microbial communities I C. Kampichler, O. Horak II Biol. Fertil. Soils. - 1996. - Vol. 23. - P. 299-306.
9. Kuperman R. G. Soil heavy metal concentration. Microbial biomass and enzyme activities in a contaminated grassland ecosystem I R. G. Kuperman, M. M. Carreiro II Soil. Biol. Biochem. -1997. - Vol. 29. - P. 179-190.
10. Dungan R. S. Enzymes in the environment. Activity, ecology, and applications I R. S. Dungan, W. T. Frankenberger. - New York: Marcel Dekker, Inc., 2002. - 324 p.
Надійшла до редколегії 06.02.06.
УДК 581:577
Б. О. Барановський
Дніпропетровський національний університет
ФІТОРІЗНОМАНІТТЯ ЛАНДШАФТНОГО ЗАКАЗНИКА БОГУСЛАВСЬКИЙ (ПАВЛОГРАДСЬКИЙ р-н ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ обл.)
Проаналізовано біорізноманіття рослинності та флори ландшафтного заказника Богуслав-ський. Зареєстровано 500 видів, у тому числі 25 рідкісних і зникаючих, які зростають у різних екотопах заплави. Знайдено два рідкісні для степової зони України види, які раніше не наводилися для Дніпропетровської області.
Analysis of the vegetation and flora biodiversity of the scenic reserve Boguslavsky is presented. There are 500 species including 25 of rare and threatened species in different ecotopes of the flood-plain. Two species of plants, which are rare for Steppe zone of Ukraine, were found. These species are new for a flora of the Dnipropetrovsk oblast.
Вступ
Збереження біорізноманіття - найважливіша екологічна проблема. Це відображено у ряді документів [17]. Природні комплекси долини р. Самара - цінна за рівнем біорізноманіття територія степової зони України. Вивченню флори та рослинності долини Самари присвячено багато наукових праць [1-13; 16; 18; 21; 23; 24]. Біль-
© Б. О. Барановський, 2006 6
шість робіт виконано у нижній частині течії Самари, лише окремі публікації [13; 25] характеризують фіторізноманіття середньої та верхньої частин її басейну.
На території Присамар’я декілька ділянок включено до природно-заповідного фонду області. Одна з них - частина долини середньої течії Самари вище м. Павлоград, де створено заказник Богуславський.
Матеріал і методи досліджень
Флористичні дослідження проводили з використанням загальноботанічних методів збору, гербаризації та визначення видів [20; 22]. При вивченні рослинних угруповань використовували загальноприйняті методи геоботанічних досліджень і спеціальні методи вивчення водних рослин і їх угруповань [18]. Латинські назви рослин подані за прийнятою в Україні номенклатурою [27].
Результати та їх обговорення
Територія заказника належить до Лозівського геоботанічного району Павлоградського округу різнотравно-кострицево-ковилових степів, байрачних дубових лісів, заплавних лук і лучно-галофільної рослинності на лесових терасах Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Понтичної степової провінції Європейсько-Азіатської степової області [15; 25].
У межах її тераси Самари розташовані соснові насадження. Крім сосни у дере-востані зустрічаються тополя біла, тополя чорна, дуб звичайний, осика, береза дніпровська, клен ясенелистий. Чагарниковий ярус представлений бузиною червоною (Sambucus racemosa), караганою кущовою (Caragana arborescens), жостером проносним (Rhamnus cathartica).
Проективне покриття травостою тут складає близько 40 %. Трав’янистий покрив мозаїчний із перевагою куничника наземного (Calamagrostis epigeios), чистотілу великого (Chelidonium majus), з участю грястиці збірної (Dactylis glomerata), тонконога дібровного (Poa nemoralis), зірочника злаковидного (Stellaria holostea), щавлю горобиного (Rumex acetosella), нечуйвітру зонтичного (Hieracium echioides), жабрію звичайного (Galeopsis tetrahit), воловика лікарського (Anchusa officinalis), пижма звичайного (Tanacetum vulgare), хвилівника звичайного (Aristolochia clematitis), фіалки триколірної (Viola tricolor), спаржі лікарської (Asparagus officinalis), купени запашної (Poligonatum odoratum), гілотелефіуму польського (Hylotelephium polonicum), очитка їдкого (Sedum acre), дрока красильного (Genista tinctoria), піщанки уральської (Arenaria uralensis), смілки зеленуватої (Silene chlorantha) та ін.
Соснові насадження під впливом шахтних підробок Західного Донбасу, які обумовлюють просадку території, зазнають катастрофічних змін до повного вимирання деревостану. Тут оселяються більш вологолюбні трав’янисті види: Oenotera biennis, Cirsium palustre, Bidens tripartita, Solanum nigra, Polygonum hydropiper, Amaranthus retroflexus, Gratiola officinalis, підріст верби попелястої, осики, тополі чорної, тополі білої. При значній просадці території з виходом ґрунтових вод на поверхню утворюються водно-болотні комплекси з домінуванням рогозів широколистого (Typha latifolia), вузьколистого (T. angustifolia) та участю бульбокомишу морського (Bolboschoenus maritimus), очерету звичайного (Phragmites australis). У перехідній зоні сосна суховершинить. Чагарниковий підлісок тут відсутній. У трав’яному покриві панує Poa angustifolia, одинично зустрічаються Calamagrostis epigeios, Helichrysum arenarium, Chelidonium majus тощо.
Тут формуються нові асоціації - осикові колки. Їх травостій представлено рудеральними, лучними та болотними видами: Calamagrostis canescens, Poa nemoralis,
Inula salicina, Tanacetum vulgare, Rumex acetosella, Poa angustifolia, P. palustris, Chenopodium album, Epilobium hirsutum, Polygonum amphibium, Ambrosia artemisifolia, Phragmites australis, Daucus carota тощо.
У зоні відносно непорушених лісових масивів розташовані білоакацієві насадження. У їх чагарниковому ярусі домінують крушина ламка, підріст сосни, бузина чорна. Трав’янистий ярус представлений такими видами як тонконіг вузьколистий, розхідник звичайний, зірочник злаковидний, мітлиця тонка, чистотіл великий, бугила лісова, бутень п’янкий (Chaerophyllum temulum), гравілат міський. Тут розташовані також рідкостійні насадження тополі чорної. У них чагарниковий підріст не виражений, представлений одиничними екземплярами верби ламкої (Salix fragilis), маслинки вузьколистої (Elaeagnus angustifolia). У трав’яному покриві - представники псамофі-тної флори: тонконіг Беккера, осока рання (Сакх ртесох), куничник наземний, полин австрійський (Artemisia austriaca), жабриця звивиста, рокитник австрійський (Chamaecytisus austriacus), миколайчики плоскі (Еryngium planum), гикавка сіра (Berteroa incana) та ін.
У межах території заказника природні та штучні заплавні ліси зосереджені у заплаві р. Самара на лінії с. Мерцалівка - с. Самарське та нижче м. Тернівка. Природні заплавні ліси представлені короткозаплавними бересто-ясеневими дібровами. У деревному ярусі панує дуб звичайний (Quercus robur), берест (Ulmus minor), ясен зелений (Fraxinus lanceolata), одинично зустрічається груша (Pyrus communis). У підліску присутні клен татарський (Acer tataricum) та крушина ламка (Frangula alnus). У трав’яному ярусі домінують грястиця збірна (Dactylis glomerata), куничник наземний (Calamagrostis epigeios), кропива дводомна (Urtica dioica), гравілат міський (Geum urbanum), чистотіл великий (Chelidonium majus), бугила лісова (Anthriscus sylvestris), розхідник звичайний (Glechoma hederaceae) тощо. Заплавні ліси перебувають на різних стадіях деградації внаслідок просадок і підтоплення території.
Ділянки природних короткозаплавних бересто-ясеневих дібров на межі з про-садковими територіями зазнають початкових стадій дигресії. Деревний ярус зріджується та замінюється молодняком в’яза, ясена, клена татарського. Трав’яниста рослинність має проективне покриття до 70 %. Основу травостою складають кропива (Urtica dioica), вовконіг високий (Lycopus exaltatus), перлівник високий (Melica altissima), кінський часник (Alliaria petiolata), бугила лісова (Anthriscus sylvestris), розхідник звичайний (Glechoma hederaceae), лобода біла (Chenopodium album) тощо.
На території заказника значне поширення мають луки різного ступеня зволоження. Вони представлені різнотравно-злаковими угрупованнями з домінуванням стоколосу безостого (Bromopsis inermis), пирію повзучого та пижма звичайного. У складі цих угруповань фоновими видами є м’яточник бур’яновий (Ballota ruderalis), лещиця волотиста (Gypsophyla paniculata), в’язіль барвистий (Coronilla varia), волошка скабіозовидна (Centaurea scabiosa), молочай Сегієрів (Euphorbia segueriana), деревій звичайний (Achillea millefolium), берізка польова (Convolvulus arvensis), лядвенець український (Lotus ucrainicus), чина бульбиста (Latyrus tuberosus), горошок мишачий (Vicia cracca). Лучні ділянки з помірним зволоженням представлені угрупованнями куничника наземного (Calamagrostis epigeios), костриці лучної (Festuca pranensis), пирію повзучого (Elytrigia repens) за участю таких видів як осока рання (Carex praecox), тонконоги лучний (Poa pratensis) і вузьколистий (P. angistifiolia), лядвенець український (Lotus ucrainicus), молочай прутовидний (Euphorbia virgata), підмаренник справжній (Galium verum), герань пагорбкова (Geranium collinum), алтея лікарська (Altaea officinalis) тощо. На луках із надлишковим зволоженням переважають угруповання бульбокомишу морського
(Bolboschoenus maritimus), мітлиці пагононосної (Agrostis stolonifera), тризубця морського (Triglochin maritimum), ситника Жерара (Juncus gerardi). У складі цих асоціацій зустрічаються жовтець ядовитий (Ranunculus sceleratus), вовконіг європейський (Lycopus europaeus), ситняг болотний (Eleocharis palustris), лисохвіст лучний (Alopecurus pratensis), м’ ята водяна (Mentha aquatica) та інші гігрофільні види.
Заплавні луки сформовані також на території, де ліси були знищені в недавні історичні часи. Їх склад відрізняється від вищенаведених лук більшою участю лісових видів. Тут розповсюджені комплекси асоціацій: монодомінантна куничникова (Calamagrostis canescens), а також осокова (Carex vesicaria), (C. vesicaria + Lycopus exaltatus), (C. vesicaria + Cirsium palustre). До їх складу крім домінантів входять Euphorbia palustre, Carduus crispus, Melica altissima, Beckmania eruciformis, Lithrum virgatum, Althaea officinalis, Geranium collinum, Inula germanica, Plantago cornuti, Lotus ucrainicus, Trifolium pratense, Lisymachya nummularia. На більш вологих ділянках формуються бекманієві асоціації, до складу яких входять Rumex stenophyllus, Mentha arvensis, Inula germanica, Sonchus palustris, Euphorbia palustre, Lithrum virgatum, Tripleurospermum inodorum, Plantago cornuti.
На ділянках із помірним засоленням формуються угруповання з домінуванням тризубця морського (Triglochin maritimum), покісниці розставленої (Puccinella distans) і набором звичайних фонових лугових і бур’янисто-лугових видів. Місцями лугові угруповання засмічені бур’янистими й адвентивними рослинами: циклахеною (Iva xantifolia) та амброзією (Ambrosia artemisifolia).
Навіть на відновлених після ріллі луках (нижче балки Таранова) зустрічаються невеликі ділянки, зайняті ценозами рапонтикуму серпуховидного (Rhaponticum serratuloides), занесеного до списку рідкісних і зникаючих рослин Дніпропетровщини. Тут також знайдені рідкісні для степової зони України види, які раніше не наводилися для Дніпропетровської області: скереда галузиста (Crepis ramosissima) та ха-мерій вузьколистий (Chamerion angustifolium).
В умовах швидкого просідання більшість лучних угруповань заплави трансформувалася у водно-болотні комплекси, аналогічні природним болотним угрупованням. При подальшому зниженні рівня земної поверхні (на глибинах понад 1,5 м) формуються озерні комплекси з гелофітів (повітряно-водяних рослин) і неприкріплених плейстофітів (вільноплаваючих рослин) із низьким біорізноманіттям.
На ділянках ріки Самара з повільною течією формуються пояси асоціацій повітряно-водної рослинності (очерету (Phragmitetum australis), рогозу вузьколистого (Typhetum angustifoliae), лепешняку великого (Glycerietum maximae), бульбокомишу морського (Bolboschoenetum maritimi)), зануреної водної рослинності (рдесників (Potamogetonetum perfoliati, Potamogetonetum pectinati), водопериці (Myriophylletum verticillati)) та занурених макрофітів із домінуванням Potamogeton perfoliatus, P. pectinatus, Myriophyllum spilcatum. У місцях, де швидкість течії більша за 0,5 м7с смуга повітряно-водних макрофітів звичайно не формується. В умовах мілководь озер і заток ріки зони повітряно-водяної рослинності розширюються та доповнюються фітоценозами рогозів Typhetum laxmannii i Typhetum latofolii. До їх складу входять мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera), сусак зонтичний (Butomus umbellatus), їжача голівка пряма (Sparganium erectum), частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica), вовконіг європейський (Lycopus europaeus), м’ ята водяна (Mentha aquatica), плетуха звичайна (Calystegia sepium), омег водяний (Oenantae aquatica), паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara), вех широколистий (Sium latifolium), незабудка болотна (Myosotis palustris). На глибинах до 2 м до поясу повітряно-водяної рослинності приєднуються ценози зануреної рослинності: куширу зануреного (Ceratophyllum
demersum), рдесника гребінчастого (Potamogeton pectinatus), водяного жовтецю (Batrachium trichophyllum). В її складі крім домінантів присутні рдесник кучерявий (Potamogeton crispus), рдесник Бертольда (P. berchtoldii), водопериця колосиста, ряска триборозенчаста (Lemna trisulca). Наводний ярус у малих водоймах, заплавах рік і ставків складають жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae), ряска мала (Lemna minor), багатокорінник звичайний (Spirodela polyrrрyza). Угруповання повітряно-водних рослин часто розширюються, займаючи все русло та зволожені береги. Водойми перетворюються на очеретяні болота.
У заплавних озерах проти с. Мерцалівка зареєстрований новий для водойм степового Придніпров’ я та Дніпропетровської області Ceratophyllum pentacanthum, рекомендований до включення в Червоний список області.
Флора судинних рослин заказника нараховує 5GG видів. Серед них 4 види із Червоної книги України [4], ll видів із Червоного списку області (табл.).
Таблиця
Перелік рідкісних видів рослин ландшафтного заказника Богуславський (Павлоградський р-н Дніпропетровської області)
№ Латинська назва виду Категорія Червоної книги та Червоного списку області
l Ornithogalum boucheanum (Kunt) Aschers. III
2 Stipa capillata L. III
З Fritillaria meleagroides Patrin ex Schult. et Schult. III
4 Tulipa quercetorum Klok. et Zoz. III
5 Inula helenium L. 2
б Rhaponticum serratuloides (Georgi) Bobrov 3
7 Crepis ramosissima D’Urv 4
8 Valeriana wolgensis Kazak. 2
9 Salix viminalis L. 4
lG Hyacinthella leuco-phaea (K. Koch) Schur 3
ll Scilla bifolia L. 3
l2 S. sibirica Haw. 3
із Polygonatum odoratum (Mill.) Druce 3
l4 Ceratophyllum pentacanthum Hainald 4
l5 Nuphar lutea (L.) Smith 3
l6 Chamerion angustfolium (L.) Holub 3
l7 Carex atherodes Spreng. 4
l8 Lythrum tribracteatum Salzm. ex Spreng 4
l9 Iris halophyla Pall. 2
2G I. pumila L. 3
Примітки: ІІІ - категорія Червоної книги України; 2 та 3 - категорії Червоного списку Дніпропетровської області; 4 - новий для області вид.
Скереда галузиста та хамерій вузьколистий знайдені в області вперше, Cerato-phyllum pentacanthum та Salix viminalis - дуже рідкісні для регіону. Чотири згадані види занесені до Червоного списку області.
Висновки
Рослинність заказника, незважаючи на значну антропогенну трансформова-ність, зберегла значне ценотичне та видове різноманіття. Із загальних тенденцій розвитку рослинного покриву можна виділити наступні:
1) масове усихання дібров у заплаві та соснових насаджень на ділянках арени внаслідок підтоплення;
lG
2) формування лучних і болотних комплексів на місці загиблих лісових масивів
і лук у зонах шахтних полів;
3) пасквальна дигресія лучних угруповань заплави;
4) загальногосподарська та рекреаційна деградація природних угруповань.
Бібліографічні посилання
1. Акинфиев И. Я. Растительность Екатеринослава в конце первого столетия его существования. - Екатеринослав, l889. - 238 с.
2. Акинфиев И. Я. Ботанические исследования Hовомосковского уезда Екатеринославской губернии II Материалы к познанию фауны и флоры Российской империи. - М.: Московское о-во испыт. прир. Отдел ботаники, ^9б. - Вып. 3. - С. l-24.
3. Акинфиев И. Я. Ботанический очерк Hовомосковского уезда I Материалы по оценке земель Екатеринославской губернии. - Екатеринослав, l9G8. - С. l-l5.
4. Алексеев Ю. Е. Растительный и почвенный покров Присамарья Днепровского I Ю. Е. Алексеев, А. Л. Бельгард, И. А. Губанов и др. - Д.: ДГУ, ^8б. - бЗ с.
5. Альбицкая М. А. Опыт флористического анализа присамарских арен II Сб. биол. факультета ДГУ. - Д.: ДГУ, l948. - С. 27-4G.
6. Барановский Б. А. Современная находка Aldrovanda vesiculosa L. в Присамарье I Б. А. Барановский, Л. В. Бондаренко II Проблеми фундаментальної екології. Матеріали II Всеукраїнської конференції. - Кривий Ріг, l998. - С. 39-42.
7. Бельгард О. Л. Геоботанічний нарис Hовомосковського бору II Шук. зап. Дніпропетр. ун-ту. Збірник робіт біол. ф-ту. - Вип. 2. - Д.: ДГУ, l938. - С. lG7-l32.
8. Бельгард О. Л. Про знахідку велетенського хвоща (Equisetum maximum) на Дніпропетровщині II Бот. журн. Ай УРСР. - l945. - Т. З, № 3-4. - С. 4l-43.
9. Бельгард А. Л. Основные закономерности растительного покрова юго-востока УССР II Растительность и животный мир юго-востока УССР. - Ч. I. - Д., l947. - 42 с.
lG. Бельгард А. Л. Лесная растительность юго-востока УССР. - К., l95G. - 258 с.
11. Бельгард О. Л. До типології заплавних лісів Середнього Дніпра I О. Л. Бельгард, Т. Ф. Кириченко II Збір. робіт біол. факультету ДДУ. - l938. - Т. 9, вип. 2. - C. l29-l4l.
12. Бельгард А. Л. Степное лесоведение. - М.: Лесная пром-сть, l97l. - ЗЗб с.
13. Биогеоценотический покров Западного Донбасса, его техногенная динамика и оптимизация I А. П. Травлеев, В. H. Овчинникова, В. H. Зверковский и др. - Д.: ДГУ, l988. - 72 с.
14. Віленський Д. Про нову знахідку на Україні Ceratophyllum tanaiticum Sapeg. II Тр. сільгосп. експ. - Харків, l927. - Т. l, вип. 3. - С. 83-87.
15. Геоботанічне районування УРСР. - К.: Шукова думка, l977. - 3G4 с.
Елїашевич О. Матеріали до флори долини р. Самара II Тр. сільгосп. експ. - Харків, l927. - Т. l, вип. 3. - С. 78-82.
17. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи I Ю. Р. Шеляг-Сосонко, Д. В. Дубина, Л. П. Макаренко и др. - К.: Хімджест, 2GG3. - 248 с.
18. Катанская В. М. Высшая водная растительность континентальных водоемов СССР. - Л.: Шука, l98l. - l85 с.
19. Котов М. И. Ботанико-географический очерк низовьев реки Самары II Тр. Гос. ихтиол. опытной станции. - Херсон, l93G. - Т. б, вып. l. - С. 57-99.
2G. Определитель высших растений Украины I Д. H. Доброчаева, М. И. Котов, Ю. H. Прокудин и др. - К.: Шукова думка, l987. - 548 с.
21. Сидельник М. А. До рослинності урочища Крутий Пристін II Зб. робіт біол. факультету ДДУ. - Д., l939. - Т. 9. - С. 147-156.
22. Скворцов А. К. Гербарий. Пособие по методике и технике. - М.: Шука, 1977. - 2GG с.
23. Тарасов В. В. Основные редкие и исчезающие растения Днепропетровской и Запорожской областей (К итогам работы комплексной экспедиции ДГУ по исследованиям лесных биогеоценозов степной зоны и их биологического разнообразия) НЕкологія та ноосферо-логія. - 1999. - Т. б, № 1-2. - С. 91-11б.
ll
24. Тарасов В. В. Дополнение к флоре Присамарья I В. В. Тарасов, Б. А. Барановский II Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель. - Д.: ДОУ, 2GG3. - С. 82-92.
25. Хоботкова Л. Н. Современное состояние флоры и растительности бассейна реки Волчья, пути рационального использования. Дис. ... канд. биол. наук. - Донецк, 1989. - Зб9 с.
26. Червоний список видів рослин і тварин Дніпропетровської області I Затверджений рішенням Дніпропетровської обласної ради від 12.G6.1998 р. № 7.2IXXIII.
27. Mosyakin S. L. Vascular plants of Ukraine. Nomenclatural checklist I S. L. Mosyakin, M. M. Fedorochuk. - K., 1999. - 346 c.
Надійшла до редколегії 01.02.06.
УДК 581.526 : 574
Б. А. Барановский, И. А. Иванько, H. И. Загубиженко
Днепропетровский национальный университет
ВЛИЯНИЕ РЕЖИМА ОСВЕЩЕННОСТИ ПРИБРЕЖНОЙ ЗОНЫ ОЗЕРА КНЯГИНЯ НА СОСТАВ МАКРОФИТНЫХ БИОГИДРОЦЕНОЗОВ
Наведено матеріали досліджень впливу режиму освітленості прибережної зони різної експозиції заплавного озера Княгиня (долина Самари) на склад вищої водної рослинності та макрозообентосу макрофітних біогідроценозів.
Data on the influence of the illuminance conditions of different expositions of flat zone of the flood-plain lake Knyaginya (valley of the Samara river) on the composition of aquatic higher vegetation and macrozoobenthos of the macrophyte biogeocoenoses are presented.
Введение
Солнечная энергия для наземных и водных экосистем является важнейшим фактором их существования и развития. В настоящее время накоплен большой материал о радиационных условиях и световом режиме лесных сообществ, показывающих значительную способность лесного полога в трансформации солнечной энергии [1; 3-5; 7]. Однако влияние древесной растительности (которая до активного антропогенного влияния покрывала берега водоемов степной зоны) на освещенность прибрежных зон малых водоемов и, как следствие, - на состав, структуру и продуктивность основных компонентов макрофитных биогидроценозов практически не изучено.
Материал и методы исследований
№ юго-западном участке озера Княгиня (Днепропетровская область, №вомос-ковский район, окр. с. Андреевка) перпендикулярно направлению основной протяженности озера заложен профиль с тремя реперными точками: l - на границе зоны воздушно-водной растительности у берега южной экспозиции; 2 - на медиали озера; 3 - на мелководье у берега северной экспозиции в пределах кронового пространства группы ольхи клейкой (Alnus glutinosa (L.) P. Gaertn.).
Исследования актинометрических показателей проводилось в соответствии с методами, предложенными В. А. Алексеевым [l] и Ю. Л. Цельникер [7] с использованием люксметров Ю-16. При определении суточной динамики светового режима
GG GG
замеры производились с б— до 21— в период максимальной олиственности крон (первая декада июля) при переменной облачности.
© Б. А. Барановский, И. А. Иванько, H. И. Загубиженко, 2GG6
l2
