CC BY
52
УДК 14 (091) (430) „18" (092) Шеллшг
Лисий В.П., доктор фшософських наук, професор © Льв\вськый нацюнальныыутеерсытет iмет 1еана Франка, Лъвгв, Украта Ф.ШЕЛЛ1НГ ПРО ДШЛЬНУ СУТШСТЬ ПРИРОДИ ТА ТЕОР1Я
НООСФЕРИ В.ВЕРНАДСЬКОГО Обтрунтована актуальтсть meopii бюсферы i ноосферы В.Вернадського в контекст! взаемов1дношення людини i природы на сучасному emani розвитку цывшзацп,зокрема в плат нагалъного выр1шення гострих еколог1чных проблем. З'ясований зб1г натурфтософсъких ideu видатного тмецького мыслителя, фшософа Ф.Шеллтга стосовно Ыялъно! cymnocmi прыроды i вчення В.Вернадського про ноосферу як перетворену i перетворювалъну сылою розуму бюсферу. На основi ствставлення meopnocmi ммецъкых фыософ1в I.Канта, Ф.Шеллтга, Г.Гегеля здшснена спроба выявыты midmcmb двоб1чного руху дослгдження як eid фыософп до наукы (прыродознавства) так i, навпакы, eid наукы (прыродознавства) до фыософп.
Ключое1 слова: бюсфера, ноосфера, прырода, фыософ1я прыроды, дгялътстъ, розум, теор1я.
УДК 14 (091) (430) „18" (092)
Лысый В. П., доктор философских наук, профессор Лъвовскыы нацыоналъныыуныверсытет ымены Ивана Франко,
Львов, Украына
Ф.ШЕЛЛИНГ О ДЕЯТЕЛЬНОЙ СУЩНОСТИ ПРИРОДЫ И ТЕОРИЯ НООСФЕРЫ В.ВЕРНАДСКОГО
Обоснована актуальность теорыы быосферы ы ноосферы В.Вернадского в контексте взаымоотношеныя человека ы прыроды на современном этапе развытыя цывылызацыы, в частносты в плане неотложного решеныя острых экологыческых проблем. Выяснено совпаденые натурфылософскых ыдеы выдающегося немецкого мыслытеля, фылософа Ф.Шеллынга относытельно деятельной сущносты прыроды ы ученыя В.Вернадского о ноосфере как преобразованную ы преобразующую сылоы разума быосферу. На основаныы сопоставленыя творчества немецкых фылософов И.Канта, Ф.Шеллынга, Г.Гегеля осуществлена попытка обнаружыть плодотворность двухстороннего двыженыя ысследованыя как от фылософыы к науке (естествознаныю) так ы, наоборот, от наукы (естествознаныя) к фылософыы.
Ключевые слова: быосфера, ноосфера, прырода, фылософыя прыроды, деятельность, разум, теорыя.
UDC 14 (091) (430) „18" (092)
Lysyj V.
Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine F. SCHELLING ON THE PRODUCTIVE FORCE OF NATURE AND V. VERNADSKY'S THEORY OF THE BIOSPHERE
The article offers a well-substantiated topicality and explanation of V. Vernadsky 's theory of the Biosphere and the Noosphere in the context of human-nature relationship at contemporary stage of civilization development. Special attention is paid to the thorny issue of ecological problems and its urgent solution. It
© Лисий В.П., 2014
277
wasascertained a coincidenceof natural-philosophical ideas of outstanding German thinker and philosopher F. W. Schelling on the productive force of Nature and V. Vernadsky's teaching about the development of the Biosphere into the Noosphere as a transformed and transformative by human minds force. Through a close comparison of the writings of I. Kant, F. W. Schelling and G.W.F. Hegel we tried to find out a fertile twofold grounding way of doing research: from philosophy to Nature (natural science) and vice-versa.
Key words: Biosphere, Noosphere, Nature, Natural philosophy, productivity, mind, theory.
Мета CTairi - дослщити 36ir принципу абсолютно! тотожносп мислення i буття (щеального i реального) фшософи Ф.Шеллшга й ще! В.Вернадського про перехщ „живо! речовини" в 6ioxiMi4Hy енергш, переходу бюсфери в ноосферу.
Актуальшсть теми стагп зумовлена т1ею обставиною, що в сучасну епоху еколопчно! кризи постае необхщшсть фшософсько-обгрунтованого вироблення ново! стратеги вщношення людини до природи. Теоретичне значения дослщжувано! в стагп теми полягае в необхщност1 подальшого з'ясування шлях1в злиття науки про людину як суспшьну ¿стоту i науки про природу в едину науку. Практичне ж значения випливае з потреби доведения до свщомост1 кожного члена суспшьства того беззаперечного факту, що ноосферизована бюсфера i е наш д1м, загальний для Bcix i единий для кожного. Науково-фшософська творчють В.Вернадського привертала увагу багатьох в1тчизняних i росшських вчених, зокрема М.Булатова, Ю.Вшьчинського, 1.Мочалова, Р. Баландша, Л.Гумшевського, але його вчення в контекст! фшософсько! концепци шмецького фшософа Ф.Шеллшга спещально не розглядалося.
Звичайно, В.Вернадський е визначною постаттю у науц1 i ф1лософ11. BiH водночас i природодосл1дник i мислитель. Таке поеднання в його творчост1, безумовно, досить пл1дно позначилося на поясненш i проясненн1 багатьох р1зномаштних проблем i сьогодн1 важливих як для фшософи так i для науки. Але йдеться про особливу сферу зац1кавлень ф1лософ1! i науки: про вироблення ново! стратеги вщносин людини з природою. Адже нишшнш стан живо! природи i багато ф1зичних параметр1в б1осфери викликають обгрунтовану тривогу сво1ми кризовими явищами, яю, якщо ними знехтувати, можуть перерости в глобальну еколог1чну кризу з катастроф1чними насл1дками. Врешт1-решт в цьому зв'язку постае питания про дшсну Mipy розумност1 i далекоглядност1 людини розумно!. Тому i дал1 варто продовжувати роздуми з приводу стану бюсфери, в систем! яко! люди юнують як нев1д'емна И ланка. Саме так1 роздуми були властив1 академ1ку В.Вернадському, який i заснував вчення про б1осферу. Але цим внесок В.Вернадського не обмежуеться, що видно з його наступно! думки: „Людство, взяте в цшому, стае могутньою геолог1чною силою. I перед ним, перед його думкою i працею, постае питания про перебудову б1осфери в штересах своб1дно мислячого людства як единого цшого. Цей новий стан бюсфери, до якого ми, не пом1чаючи цього, наближаемось, i е ноосфера" [2, с.218]. Про що йдеться? Про найголовшше у його вченш, а саме: про висунуту ним фактично ф1лософську ¿дею переходу бюсфери в ноосферу.
Адже в цьому плаш мова йде про одв1чну ф1лософську проблему сп1вв1дношення неживого i живого, розуму (духовного взагал1) з природою,
278
зокрема, в широкому смисл1 косм1чною. Сам В.Вернадський, як вщомо, доводячи докоршну вщмшшсть неживого I живого як ноЫя розуму заперечував можливкть виникнення иершого в друге. Але ж протягом усього юторичного розвитку фшософи иоставало I постае сьогодш питания: як вщноситься наш дух до св1ту, природи, як вони пов'язаш м1ж собою? На цьому шляху, являючись засновником теори бюсфери, В.Вернадський I запроваджуе поняття „жива речовина" як сукупшсть живих оргашзм1в. Так ось, ця речовина, продукуючи бюх1м1чну енергш, призводить до нового свого виду (звичайно, через людину I суспшьство) - до „культурно! бюх1м1чно1 енерги" яка, врештьрешт, знову-таки, завдяки енерги розуму, а, отже, й науки складае собою виршальний чинник переходу (перетворення) „царства живо! речовини" в „царство розуму", бюсфери в ноосферу. Остання I е той стан св1ту людиниколи наука, розум I практична д1яльшсть стають воютину планетарною силою, яка е вже сум1рною з1 силами природи. Як пщкреслюе сам В.Вернадський „Нове геолопчне явище в ноосфер! - могутня роль людства, Иошо8ар1еп8 - постало неминучим наслщком - вперше на нашш планет! - повного охоплення, все бшьш зростаючого, людськими суспшьствами як единим цшим ус1е! поверхш Земл1, коли цим шляхом поверхнева геолопчна оболонка И - бюсфера (область життя) - швидко переходить в новий стан (в ноосферу), р1зко геолопчно цим шляхом змшюеться, I коли в нш з допомогою науково керованого розуму людини I И пращ, людина стае геолопчною планетною силою, в такому масштаб! в ктори нашо! планети рашше небувалою" [2, с. 86-67]. Зазначена законом1рна послщовшсть сходження, виокремлена В.Вернадським, особливо коли йдеться про „живу речовину" як джерела, продукуючого бюх1м1чну енергш, а тому й виявляючу д1яльну сутшсть, дае можливкть простежити сшвзвучш ще! у фшософськш творчост1 видатного представника шмецького класичного щеал1зму 19 ст. Ф.Шеллшга (1775-1854). Намагаючись подолати дуал1зм живого I неживого, щеального I реального, суб'ективного I об'ективного Ф.Шеллшг запроваджуе 1х абсолютну тотожшсть у вигляд1 д1яльно! субстанци св1ту. Тобто, це той шлях, завдяки якому шмецький фшософ просунувся в 1х едину основу. „Факт такий:свщомкть I св1т пов'язаш одне з одним. Проблема в наступному: як можливий такий зв'язок? Виршення Ф.Шеллшга зводиться до того, що факт ув1чнюеться: цей зв'язок першопочатковий [1, с. 288]. Але те, що едшсть щеального кнуе, е факт. Його можна спостер1гати в людиш, в тваринах, де вш представлений в 1х дво!стш, матер1ально-духовнш будовг Така едшсть не спостеркаеться в неоргашчнш природ^ але це може бути ¿з-за слабкого розвитку щеального початку. Але вона мае мкце в дшсностг Ф.Шеллшг тут сто!ть на тш же точщ зору, правда, оформленою шакше термшолопчно, що й П. Т. де Шарден у „Феномен! людини", згщно якому на ус1х стад1ях еволюци е матер1альне I псих1чне, тшьки в р1знш степеш концентраци I складностг У французького мислителя, зрозумшо, еволющя - бшьш розроблене поняття, шж у Ф.Шеллшга" [1, с.270-271]. У цьому контексп не можна не бачити фундаментальное^ наступного висновку В.Вернадського: „Цившзащя культурного людства - оскшьки вона являеться формою оргашзаци ново! геолопчно! сили, що створилася в бюсфер^ - не може перерватися I знищитися, так як це е велике природне явище, вщповщаюче кторично, в1ршше геолопчно, оргашзованосп бюсфери, що склалася" [3, с.32-33]. Теорш ноосфери створив В.Вернадський, а свш релкшний вар1ант И розробив вже згадуваний П.Т. де Шарден.Вт1м,стосовно цього зустр1чаються й шш1 думки. Симптоматична
279
всесв1тня тенденщя: В.Вернадський пщнятий на щит людьми, яю щор1чно збираються на батьмвщиш П'ераТейяра де Шардена, палентолога, антрополога i християнського еволющошста, який в 1927 рощ разом з математиком i фшософом Едуардом Леруа ув1в в науку сам термш „ноосфера" i заснував цший фшософський напрям тейярдизму. Але Тейяр заводив ноосферу до бога, в „точку Омега", яка означала в нього кшець еволюци i кшець св1ту. Прихильники тейярдистсько! школи до цих nip вважають В.Вернадського лише учнем i ледве не етгоном Тейяра. Однак Ю.Вшьчинський цшком обгрунтовано стосовно В.Вернадського доводить наступне: „... в 1922 рощ вш з радютю приймае запрошення ректора Сорбонни прочитати курс лекцш. Роботи В.Вернадського викликали великий резонанс. Пщ впливом його лекцш у Сорбонш (1922-1925) Тейяр де Шарден i Леруа ввели в науковий ужиток поняття ноосфери, яку розглядали як духовне покриття ЗемлГ' [4, с.184].
У зв'язку 3i згаданою постаттю Ф.Шеллшга варто нагадати, що цей шмецький мислитель створив фшософську систему одшею з частин яко! е фшософ1я природи (натурфшософ1я), викладена ним, зокрема, у творах „Про св!тову душу", „Перший накид до натурфшософи...", в яких йдеться про д1яльну сутн1сть природи, И розумш пщстави. Наведемо стосовно цього дв1 думки Ф.Шеллшга. Перша: „Оскшьки ми вважаемо цшсшсть об'ект1в не тшьки як продукт, а водночас i необхщно як продуктившсть,ця цшсшсть пщноситься для нас до природы; саме ця тотожн1сть продукту i npodyKmuenocmi, i н1що ¿нше, позначаеться поняттям природи нав1ть в буденному слововживанн1.
Природу як продукт (naturanaturata) ми називаемо: природа як об 'екто(емтр1я займаеться т1льки нею). Природу як продуктившстъ (naturanaturans) ми називаемо: природа як суб'ект (теор1я займаеться тшьки нею)" [5, с.193].
Друга: „Необх1дно притаманне будь-якому природознавству прагнення полягае, отже в т1м, щоб йти в1д природи до штел1генци. Саме це, i н1що шше, лежить в основ! прагнення привнести в явища природи теорт. Найвищою ступ1нню досконалост1 природознавства було б повне одухотворения ycix закон1в природи, яке перетворило б ix в закони споглядання i мислення... Досконалою була б така теор1я природи, в якш природа повн1стю розчинилася б в ¿нтел1генц11... Вищу свою мету - стати самш co6i об'ектом - природа досягае тшьки завдяки вищо! i останньо! рефлексп, яка е не що ¿нше, як людина або - в бшьш загальн1й форм1 - те, що ми називаемо розумом, завдяки якому природа вперше повн1стю повертаеться в саму себе, внасл1док чого виявляеться з очевидн1стю, що вона першопочатково тотожна тому,що осягаеться в нас як розумне i свщоме" [6,с. 233-234]. Неважко збагнути 36ir думок ф1лософа Ф.Шелл1нга i вченого В.Вернадського в контекст! Teopii' бюсфери i ноосфери останнього.
I в цьому план1 неабиякий ¿нтерес викликае та форма зв'язку ф1лософ11 i науки (природознавства), яка характерна як для представниюв класично! н1мецько! фшософп (1.Канта, Ф.Шелл1нга i Г.Гегеля) так i для науковц1в сфери природознавства, зокрема В.Вернадського. Нагадаемо, що вже у ф1лософа 1.Канта ми зустр1чаемо ф1лософ1ю природи, викладену ним у пращ „Метаф1зичш начала природознавства". До цього додамо, що В.Вернадський написав працю „Кант i природознавство ХУШстол1ття". Про ф1лософ1ю природи Ф.Шелл1нга, викладену ним зокрема в пращ „Про св1тову душу" вже йшла мова. А у ф1лософськ1й систем! Г. Гегеля одна з И складових частин так i
280
називаеться„Фшософ1я природи". Зазначеш мислител1, являючись саме фшософами-професюналами продукували довол1 часто гешальш ¿де! стосовно розумшня природи. Але вони були фшософи, як1 йшли вже вщ фшософп до фшософсько! рефлекси стосовно природи. В.Вернадський е природодослщник, i бшьше того, ще за свого життя один з визнаних лщер1в св1тового природознавства. За базовою осв1тою вш е випускник природничого в1ддшу ф1зико-математичного факультету Петербурзького ушверситету. I разом з тим, являючись природодослщником вш рухався вже в напрямку фшософп. BiH справд1 був фшософом в науцг KpiM того, що вш ще й був засновником генетично! мшералоги, reoxiMii', бюгеологи, радюлоги, гщрогеологи i т. ш. Водночас в1н був теоретиком наукознавства, одним з творщв антропокосмолог11, тобто, в1н, являючись природодослщником, зд1йснював глибок1 ф1лософськ1 рефлексп, але в межах само! науки. Звичайно, так1 рефлекс11 не е класична ф1лософ1я природи (як частина фшософи), якою вона постае, скаж1мо, у Ф.Шелл1нга чи Г.Гегеля. Це е методолог1чн1 (ф1лософськ1) роздуми самого природознавця, вченого, як1 демонструють рух в1д науки до ф1лософ11. Який напрямок е б1льш продуктивний: чи вщ ф1лософ11 до науки (природознавства) чи, навпаки, в1д науки (природознавства) до фшософи це вже тема додаткових фшософських роздум1в.
Л1тература
1. Булатов М. Немецкая классическая философия. Часть I. - Кант. Фихте. Шеллинг / М.Булатов. - К.: Стилос,2003.
2. Вернадский В. Проблемы биогеохимии // Труды БИОГЕЛ ГЕОХИ АН СССР/ В.Вернадский. - М.: Наука, 1980. Вып.16.
3. Вернадский В. Размышления натуралиста. - Кн. 2: Научная мисль как планетное явление / В.Вернадский. - М.: Наука, 1977.
4. Вшьчинський Ю. Володимир Вернадський: пошуки ¿стини / Вшьчинський Ю.М., Скринник М.А., Скринник З.Е. [та ¿н.]. // Розвиток ф1лософсько! думки в Укра!н1: Курс лекцш: 2-е вид. - К.: 1СДОУ, 1994. - С.182-198.
5. Шеллинг Ф. Введение к наброску системы натурфилософии, или о понятии умозрительной физики и о внутренней организации системы этой науки/ Ф. Шеллинг // Соч.: В 2 т. - М.: Мысль, 1987. - Т.1. С. - С.182-226.
6. Шеллинг Ф. Система трансцендентального идеализма / Ф. Шеллинг // Соч.: В 2 т. - М.: Мысль, 1987 - Т. 1 - С. 227-489.
Рецензент - к.ф.н., доцент Костенко В.Г.
281
