CC BY
101
ОБЩИЕ ВОПРОСЫ ЗАЩИТЫ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ
УДК 504.54.062.4
ЕСТЕТИЧНА ОЦІНКА ВОДНОГО ОБ’ЄКТА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЙОГО
РЕКРЕАЦІЙНОЇ ПРИДАТНОСТІ
С.В. Анісімова, доцент, к.геогр.н., ХНАДУ
Анотація. Розглянуто питання щодо визначення критеріїв естетичної оцінки водного об ’єкта, потенційного для використання в рекреації.
Ключові слова: короткочасна рекреаційна діяльність, естетична оцінка, атрактивність, водний об ’єкт, панорама.
ЭСТЕТИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА ВОДНОГО ОБЪЕКТА ДЛЯ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ЕГО
РЕКРЕАЦИОННОЙ ПРИГОДНОСТИ
С.В. Анисимова, доцент, к.геогр.н., ХНАДУ
Аннотация. Рассмотрен вопрос определения критериев эстетической оценки водного объекта, перспективного для использования в целях рекреации.
Ключевые слова: кратковременная рекреационная деятельность, эстетическая оценка, атра-ктивность, водный объект, панорама.
ESTHETIC ESTIMATION OF WATER BODY FOR ITS RECREATION SUITABILITY DETERMINATION
S. Anisimova, Associate Professor, Candidate of Geographical Science, KhNAHU
Abstract. The issue concerning the determination of esthetic criteria estimation of a water body object useful for recreation has been considered.
Key words: short-term recreation, esthetic estimation, attractive, water body, panorama.
Вступ
Постійне підвищення рівня урбанізації й господарського освоєння природних ландшафтів регіону актуалізують проблему забезпечення рекреаційних потреб людей і, одночасно із цим, збереження природи в місцях відпочинку. Відповідно до програми розвитку туризму в Харківській області на 2002-2010 роки одним із пріоритетних напрямів створення інвестиційно привабливих умов для розбудови туристично-рекреаційної мережі регіону визначено проведення заходів із пропагування та організації відпочинку вихідного дня.
Залучення рекреаційного потенціалу та культурної спадщини області до створення маршрутів масового короткочасного відпочинку потребує розробки механізму оцінки та раціонального, екологічно збалансованого використання природних та історико-культурних ресурсів області для потреб туризму.
Аналіз публікацій
Питання естетичної оцінки природних ландшафтів вивчалося багатьма дослідниками. Зокрема це роботи К.І. Ерінгіса та
А. Р.А. Будрюнаса (1975) [9], Дж. Міллера (1975), І.Н. Тюльпанова (1977), І.В. Русанова
(1980), Н.С. Мироненка [4] та І.Т. Твердо-хлєбова (1981), В.П. Чижової [8] та А.Н. Іванової (1981), Ю.С. Василєва [2] та В.А. Ку-кушкіна (1988), Р.В. Боброва (1989),
І.Д. Юркевича (1990) [5].
На жаль, на початку ХХІ сторіччя цьому питанню приділяється небагато уваги.
Автор у своїй роботі, враховуючи здобутки зазначених дослідників, застосовує бальну систему оцінки пріоритетних факторів атрак-тивності, що дозволяє визначити інформаційну цінність умов рекреації.
Мета і постановка задачі
Будь-який природно-територіальний комплекс, основою якого є водний об’єкт, за умови збереженості його первинного природного стану, є цінним для створення рекреаційного ландшафту. Головне завдання полягає у виборі місць відпочинку таким чином, щоб розкрити всю естетичну привабливість водного об’ єкта та прилеглої до нього території. У зв’язку з цим виникає необхідність розробки критеріїв та порядку проведення оцінки панорамності потенційного місця відпочинку, яке в рамках дослідження може бути представлено як оглядова точка.
Оцінка пріоритетних факторів атрактивності водного об’єкта, потенційно придатного для рекреаційної діяльності
Одним з основних чинників, що впливають на вибір території для організації відпочинку на водному об’єкті, є атрактивність місцевості, що зумовлена характеристиками водного простору, формою рельєфу, ландшафтно-декоративними якостями рослинності. Як зазначено у [4], природні території та об’єкти, що мають високу естетичну цінність, за рівності інших показників, користуються підвищеним попитом у рекреантів.
На узбережжі водного об’єкта можна виділити ділянки, з яких відкривається найбільш приваблива панорама на оточуючі водний простір узбережні фації, та ділянки, що не дають змогу споглядати всі атрактанти даного ландшафту. Крім того, є ділянки, з яких розкривається не лише ближня, а й дальня перспектива огляду.
Привабливість об’єкта різниться залежно від погодних умов, пори року та часу доби.
Отже, місце для відпочинку (у випадку водного об’єкта - це зона для купання, зона для прийняття сонячних чи повітряних ванн, зона для пікніків та влаштування кострищ) має бути організовано у такій точці (ділянці), з якої спостерігається найбільш привабливий пейзаж.
Естетична оцінка здійснюється за двома напрямами. Оцінка параметрів ландшафту -таксаційно-фітоценотичних ознак рослинності узбережжя, параметрів русла водного об’єкта, показників якості води, кліматичних характеристик, та психологічна оцінка, що полягає в оцінці емоційного сприйняття ландшафту рекреантом.
Зменшити вплив фактора суб’єктивізму при проведенні психологічної оцінки дозволяє ведення та наступне узагальнення результатів оцінних процедур, мета, а також об’єкт яких однакові, проте засоби її досягнення різняться у суб’єктах та механізмах оцінки.
Естетична цінність ландшафтів здебільшого встановлюється шляхом проведення опитування експертів за візуально-порівняльними висновками, що ґрунтуються на смаках та традиційних уявленнях ландшафтних архітекторів, психологів, соціологів, географів та інших експертів щодо виявлення характеру і ступеня психоемоційного впливу пейзажів природи на «середньостатистичного споглядача», а також рекреантів, населення, що мешкає поблизу рекреаційної території, та інших репрезентативних груп населення щодо сприйняття пейзажу. Додатково деякими авторами пропонується здійснювати опитування експертів з літературоведення та мистецтвознавства, з метою визначення частоти художнього відбиття певного типу пейзажів природи у відомих творах літератури й мистецтва [3, 7].
Ландшафтний аналіз території передбачає визначення класу досконалості, що представляє собою комплексний показник придатності місцевості для організації відпочинку та залежить від продуктивності насаджень (класи бонітету), ступеня їх естетичної оцінки (І-ІІІ класи), життєстійкості (І-ІУ класи), санітарно-гігієнічного стану (І-ІІІ бали).
Крім того, ландшафтна характеристика визначається розподілом площі за категоріями земель та типом ландшафтів [5].
Зменшити вплив суб’єктивізму під час виміру естетичних властивостей ландшафтів і тим самим охарактеризувати «ступінь привабливості ландшафту» дозволяє введення кількісних показників.
Ландшафт представляє собою безперервно-змінні взаємовідносини між його природними компонентами та оточуючим середовищем; він є динамічним впродовж тривалого періоду часу (місяць, рік), але можна зробити припущення, що він є незмінним в даний момент спостережень (наприклад, впродовж 6 днів під час короткотривалого відпочинку).
Ступінь емоційного впливу залежить від морфологічної структури ландшафту, а саме його морфологічних особливостей, характерних для певної природно-географічної зони.
Головні риси, що визначають емоційну реакцію від споглядання ландшафту в цілому та його окремих компонентів, наступні:
1. Горизонтальна та вертикальна розчленованість. Пейзажне різноманіття залежить від характеру рельєфу. Оцінюючи дану властивість ландшафту, рельєф розглядають у двовимірному просторі, характеризуючи горизонтальну та вертикальну складові. Чижова В.П., Іванова А.Н. (1981) горизонтальне різноманіття оцінюють через частоту перегинів рельєфу (од. на 1 км профілю) на одиницю території, вертикальне - як різницю висотних відміток (м). Причому найбільший бал за сприятливістю отримує територія в межах дна долини, середній - схил долини, найменший - водороздільна територія [8]. В [4] пейзажне різноманіття оцінюється через насиченість території фокусними пунктами, що визначається як відношення середніх максимальних відносних висот до одиниці території.
2. Мальовничість пейзажу створюється різнокольоровістю трав’яного покриву ґрунту, забарвленням стовбурів, листя, квітів та плодів дерев і кущів, а також світловими бліка-ми. Ступінь мальовничості залежить від пори року. Наприклад, сільськогосподарське поле, засаджене соняшником, весною має чорний колір (зоране поле), на початку літа буде мати зелений колір, в кінці літа - перевага жовтого кольору, згодом - коричневого.
Навіть за відсутності чергування кольорів перевага віддається ділянкам за принципом
контрастних поєднань, тобто зміні світлих та темних тонів, наприклад, зеленого та коричневого, найбільш притаманних літнім пейзажам Харківщини: на фоні темних елементів дерев проглядаються дерева та кущі з більш світлими стовбурами, листям чи хвоєю (береза, сосна) і навпаки, на світлому фоні -біогрупи із більш темнокорих та темнолис-тяних порід.
3. Контрастність. Як показують дослідження [4, 8], найбільш цінними для розміщення місць відпочинку є пограничні смуги між двома різними урочищами чи фаціями та фокусні пункти. Для оцінки таких ділянок використовується показник насиченості території «крайовими» ефектами, що представляє відношення протяжності граничних смуг до площі території. За Веденіним, Філіповичем (1975) поєднання водних об’єктів та суші мають найбільш привабливий ефект, лісових ділянок та полян - середній, пагорбів та рівнин - слабкий. Найменш сприятливими для організації місць відпочинку є однорідні деревні насадження, заболочені або перезволожені території, ділянки зі спотвореним ландшафтом. Перенасиченість пейзажу візуальними акцентами порушує естетичну цілісність ландшафту, спричиняє роздратованість споглядача або притупляє сприйняття пейзажу, створюючи ілюзію монотонності. Пейзажне різноманіття ландшафту визначається за системним законом необхідного різноманіття та правилом граничного насичення пейзажу композиційними акцентами.
4. Широта огляду та глибина перспективи визначаються наявністю об’єктів, що обмежують споглядання з окремої точки, зімкненістю крон деревної рослинності тощо. Оглядова точка вважається естетично цінною для організації в її межах місця відпочинку, якщо додержуються наступні вимоги:
- виконується системний закон необхідного різноманіття та правило граничного насичення пейзажу композиційними акцентами;
- співвідношення типів ландшафтів (у відсотках від площі даної зони відпочинку): закриті - 65 %, напіввідкриті - 20 %, відкриті -15 %;
- оптимальна кількість атрактивних об’єктів у межах одного ландшафту має бути не більше 7. Для циркорамних (кругових) пейзажних комплексів не більше 7-13 особливо виразних елементів [8].
В якості об’єкта дослідження водного об’єкта для цілей рекреаційної діяльності - купання, рибальства, катання на водно-моторних плавзасобах - обраний ландшафт, який охоплює ділянку басейну р. Мжа, що протікає територією м. Валки Харківської області. Ділянка знаходиться на відстані 50 км від м. Харкова, з добрим транспортним сполученням (траса Харків-Київ); мешканці міста можуть доїхати до нього за 1-1,5 год. У Вал-ківському районі знаходяться підприємства харчової та видобувної промисловості, що сприяє безпечній екологічній ситуації.
Для вибору на узбережжі водного об’ єкта найбільш придатної ділянки для організації пляжу та місця відпочинку виконано оцінку трьох пейзажних видів з оглядових точок на місцях відпочинку (рис. 1, 2, 3). Час фотографування - серпень.
Рис. 1. Оглядова точка № 1
Рис. 2. Оглядова точка № 2
Під час натурних досліджень було проведено опитування рекреантів, результати якого по-
казали, що найбільш пріоритетним фактором, що визначив вибір пляжу серед трьох запропонованих, був «красивий пейзаж, що розкривається з даного пляжу». У процесі опитування поняття «красивий пейзаж» уточнювалось відповідями на поставлені питання стосовно окремих факторів, що впливають на атрактивні показники пейзажу.
Рис. 3. Оглядова точка № 3
Проведена робота дозволила виділити пріоритетні фактори атрактивності для пейзажів рівнинної частини України:
1. Контрастність пейзажу, що може бути оцінена як відношення кількості фацій до 1 км2 обзорової площи.
2. Оглядова перспектива - співвідношення глибини пейзажу до його оглядової ширини.
3. Кількість візуальних акцентів (атрактив-них об’єктів) в оглядовому просторі.
4. Співвідношення типів ландшафтів (закриті, напівзакриті, відкриті).
5. Горизонтальне різноманіття - кількість перегинів рельєфу на 1 км профілю території.
Вертикальна розчленованість у даному випадку не ураховувалась, тому що різниця у висотних відмітках на рівнинній частині території не є визначальним фактором.
Оцінку вищезазначених факторів пропонується проводити за п’ ятибальною шкалою, в якої кожному із факторів атрактивності відповідають певні межі значень, а загальна бальна оцінка ділянки, що розглядається, визначається як
/= Щ / п, (1)
де ЕЕ, - сума бальних оцінок за окремими атрактивними факторами ділянки; п - кількість факторів атрактивності.
Таблиця 1 Оцінка естетичних властивостей ландшафту
Атрактивні фактори Бальна оцінка значень атрактивних факторів, В,
5 4 3 2 1
Контрастність > 6 5-6 4 3 < 2
Оглядова перспектива 1 1,1-3 0,33-1 3,1-5 0,2-0,32 5,1-7 0,14-0,19 > 7,1 > 0,13
Атрактивні об’єкти 7 6 4-5 3-2 1 7 <>
Співвідношення типів ландшафтів 0,2-0,25 < 4,0 0,26-0,35 0,18-0,19 0,36-0,5 0,15-0,17 0,51-0,65 0,11-0,14 > 0,65 < 0,1
Горизонтальне різноманіття < 4 3 2 3 0
Таблиця 2 Результат розрахунку атрактивних показників
Оглядова точка Контрастність Оглядова перспектива Атрактивні об’єкти Співвідношення типів ландшафтів Горизонтальне різноманіття Бальна оцінка
зна- чення В, зна- чення В, зна- чення В, зна- чення В, зна- чення В,
№ 1 4 3 0,2 3 3 2 0,16 3 2 3 2,8
№ 2 6 4 1 5 5 3 0,27 4 4 5 4,2
№ 3 4 3 2,7 4 4 3 0,14 2 3 4 3,2
П’ятибальна оціночна шкала була прийнята з необхідності узгодження з іншими шкалами, розробленими автором і які оцінюють ряд інших категорій факторів при визначенні комплексного показника придатності до рекреації окремих територій [10-12].
В табл. 1 представлено бальну шкалу за основними факторами естетичної оцінки рекреаційної ділянки. Згідно з розробленою шкалою було виконано оцінювання трьох пейзажів з обраних оглядових точок, що наведено в табл. 2.
Висновки
1. Існують такі ділянки на водному об’єкті та такий час, які сприяють спостереженню найбільш привабливого пейзажу оточуючого ландшафту. Саме вони мають бути використані для організації місць відпочинку.
2. Оцінка естетичної привабливості ділянки водного об’ єкта, що може бути обраний для короткочасного літнього відпочинку, залежить від багатьох факторів, з яких автором було обрано найбільш значущі, що підтверджено експертним оцінюванням (опитуванням рекреантів).
3. Оцінка естетичних властивостей трьох обраних ділянок на р. Мжа Харківської області показала, що найбільш привабливим є пейзажний вид другої ділянки, бальна оцінка якої складає 4,2 бала, в той час як рівнинний і дещо одноманітний пейзаж ділянки №1 оцінюється в 2,8 бала.
4. Запропонована оцінка атрактивних факторів може бути використана при проведенні комплексної оцінки природних і соціальних умов для обгрунтування рекреаційних територій.
Література
1. Бобров Р.В. Лесная эстетика / Р.В. Бобров. - М. : Агропромиздат, 1989. - 191 с.
2. Васильев Ю.С. Использование водоемов и рек в целях рекреации / Ю. С. Васильев,
В.А. Кукушкин. - Ленинград : Гидроме-теоиздат, 1988. - 132 с.
3. Котляров Е.А. География отдыха и туризма. Формирование и развитие территориально-рекреационных комплексов / Е.А. Котляров. - М. : Мысль, 1978. -238 с.
4. Мироненко Н.С. Рекреационная география / Н.С. Мироненко, И.Т. Твердохле-
бов. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1981. -207 с.
5. Юркевич И.Д. Рекреационные ресурсы бассейна Нарочи и их использование / И.Д. Юркевич, Д.С. Голод, Е.Л. Красов-ский. - Минск : Наука и техника, 1989. -224 с.
6. Использование рекреационных ресурсов Литовской ССР. Аналитический обзор / Д. Юхневичуте, Э. Навис. - Вильнюс : ЛитНИИНТИ, 1980. - 41 с.
7. Русанов И.В. Информационный подход в описании и прогнозировании ценности рекреационных территорий / И.В. Русанов // Географические исследования для целей социалистического природопользования : тезисы докладов секции II УП съезда Географического общества СССР.
- Ленинград : Геогр. общ-во СССР, 1980.
- С.166-168.
8. Чижова В.П. Вопросы рекреационного использования и охраны природних ресурсов Приенисейской тайги / В.П. Чи-жова, А. Н. Иванова // Рекреационые ресурсы и методы их изучения. - М., 1981.
- С.119-128;
9. Эрингис К.И. Сущность и методика детального эколого-эстетического исследования пейзажей / К.И. Эрингис, А.-Р.А. Бу-
дрюнас // Экология и эстетика. -
Вильнюс : Минтис, 1975. - С. 107-171.
10. Анісімова С.В. Основи формування та використання рекреаційного потенціалу регіону : зб. наук. пр. за матеріалами Міжнародної науково-практ. конференції «Рекреаційні проблеми Карпатського регіону» / С.В. Анісімова, О.В. Рибалова / -Івано- Франківськ, 2005. - С. 158-163.
11. Анисимова С. В. Новые подходы к определению инвестиционной привлекательности зон рекреации : зб. наук пр. за матеріалами Міжнародної конференції «Екологічна безпека, проблеми та шляхи вирішення»/ С.В. Анисимова, Л.Ю. Ильченко /- Алушта, 2006. - С. 91-97.
12. Анисимова С. В. Территориальная организация рекреационной деятельности как обеспечение одного из видов общественных потребностей: сб. науч. тр. по материалам ІІ междунар. наук.-практ. конф. «Современные проблемы науки и образования» / С.В. Анисимова. - Керчь, 2006.- С. 36-40.
Рецензент: А.В. Гриценко, професор, д.геогр.н.,
ХНАДУ.
Стаття надійшла до редакції 1 листопада
2010 р.
