CC BY
37
О.О. Молдован
ЕКОНОМ1КО-ТЕХНОЛОГ1ЧН1 ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРНИХ ДИСБАЛАНС1В ЧОРНО1 МЕТАЛУРГП УКРА1НИ
У господарському комплекс Укра!ни чорна металурпя посiдаe особливе мiсце. Сьогоднi вона е найбiльшою базовою галуззю промисловосп й загалом економiки Укра!ни, яка поряд з шшими визначае загальний стан соцiально-економiчного розвитку кра!ни.
Чорна металурпя не тшьки впливае на розвиток бшьшосп галузей народного господарства Укра!ни i е базою !х формування, передусiм таких стратегiчних галузей економши, як машинобудування, суднобудування, автомобшьно!, будiвництва.
Ураховуючи особливе значення чорно! металурги для вггчизняно! економiки, як у науковш лiтературi, так i у практико-прик-ладних роботах придшено значну увагу рiзним аспектам дано! проблематики. Серед укра!нських фахiвцiв, яю працюють у данiй тематицi, варто назвати таких: О. Власюк, Б. Буркинський, С. Савчук, С. Матвiенков, В. Мазур, О. Скороход, Г. €фiменко, В. Самарай, В. Клименко, I. Шелевицький,
A. Голубченко, А. Пасхавер, I. Бураковський. Серед практичних фахiвцiв, якi наразi займаються аналiзом проблем чорно! металурги, особливо варто вщзначити
B. Власюка, В. Пшовського, В. Попова та iн.
Назваш фахiвцi придiли досить значну увагу проблемам i чинникам розвитку вггчизняно! металурги. Водночас у науковiй лiтературi досить часто констатуеться факт наявносп серйозних економшо-техноло-гiчних структурних дисбаланшв чорно! ме-талургi!, проте досить рщко робляться спроби розкрити !х суть i дослiдити фактори становлення та поглиблення. Таким чином, дана проблема збертае свою актуальнiсть i потребуе подальшого аналiзу для формування адекватно! державно! структурно! полггики, спрямовано! на пiдвищення економiчно! ефективностi чорно! металурги.
У результатi значного впливу сектору чорно! металурги на нащональну економшу
проблеми його функцiонування неминуче трансформуються в макроекономiчнi. Вiдповiдно ключовi структурнi дисбаланси галузi також здшснюють вiдчутний вплив на макроекономiчну стабшьнють держави. Фактори становлення цих дисбаланшв частково були сформованi ще тд час перебування Укра!ни у складi СРСР, частково вже пiсля вщновлення незалежностi.
Становлення та розвиток укра!нського металургiйного комплексу (чорна металурпя та супутш галузi) вiдбувалися в рамках формування единого взаемопов'язаного господарського комплексу СРСР. У 1990 р., ще до початку ринкових реформ, чорна металурпя Укра!ни характеризувалася нижченаведеними структурними
дисбалансами.
1. Виробничий критер1й. У складi СРСР вггчизняна металурпя мала забезпечувати металом не лише потреби Укра!нсько! республши, а й шших республiк Союзу. Крiм того, значна частина укра!нсько! продукцп призначалася для експорту. У 1990 р. питома вага Укра!ни у СРСР становила: по випуску готового прокату - 35%, у тому чи^ по сортовому -38, по листовому - 29, по виробництву зварних сталевих труб - 32, у тому чи^ дiаметром 1420 мм - 94%. Загальна питома вага Укра!ни у виробнищи значно перевищувала частку Укра!ни в загальносоюзному споживанш чорних металiв, яка становила в 1990 р. лише 2225%.
Водночас, хоча Укра!на статистично виробляла набагато бшьше металу, шж споживала, вона вимушена була ввозити значний обсяг прокату. У 1990 р. при надлишковому виробнищи стат укра!нсью пiдприемства ввозили 4,6 млн. т сортового прокату, 1,8 - листового прокату, 0,52 - труб та 0,48 млн. т стальних профшв.
2. Технолог!чний критерш. У той час як
© Молдован Олексш Олександрович - старший консультант. Нацюнальний шститут стратепчних дослiджень, Кшв.
ISSN 1562-109X
ще у 60-х роках ХХ ст. економiчно розвинуп кра!ни почали вщмовлятися вiд енерго- та матерiалоeмного мартешвського способу виплавки сталi та переходити на електродуговий та киснево-конверторний, у радянськш Укра!ш вiн залишався домшуючим. У 1990 р. в Украш мартешвським способом виплавлялося бiльше шж 56,1% вггчизняно! сталi, тодi як на електросталь припадало лише 6,6% виплавлено! сталi, а на киснево-конверторний - близько 37,3%. В економiчно розвинутих кра!нах мартени на той час уже були виведеш з експлуатацп, а частка електростат сягала вiд 28-31% (Японiя, Франщя) до 56% (Iталiя). Навiть у тогочаснш Роси на електросталь припадало 13,4% виплавлено! стал^ Крiм того, лщери свггово! чорно! металурги в цей час почали запроваджувати машини неперервного лиття заготовок, установки вдування
пиловугшьного палива, методи прямого вщновлення залiза тощо, що зменшувало ресурснi витрати при виготовленш продукци та пiдвищувало И конкурентоспроможнють. Для прикладу, частка стат, розлито! на машинах неперервного лиття заготiвок (МНЛЗ), у 1990 р. становила: у США -бшьше шж 60%, ФРН - 88, Япони - 98, в Украш - менше 10%.
Незважаючи на те що радянсью вченi розробили технологи, яю не поступалися за яюстю захiдним, бiльшiсть iз них через брак кошив так i не були реалiзованi на практищ. Бiльш того, через недоiнвестованiсть термш експлуатацп основних фондiв уже тодi наближався до критично! позначки. Як свщчать статистичнi данi 1990 р., бшьшють агрегатiв експлуатувалося бiльш шж 30-40 рокiв, i лише три з них мали термш експлуатацп до 10 роюв, ще три - до 20 роюв.
3. Корпоративний критер1й. Щцприемства чорно! металурги були об'еднаш в горизонтальний конгломерат iз централiзованим управлiнням Мiнiстерством чорно! металурги та його республшанськими вщдшеннями. Деякi комбiнати мали потужностi для обробки сировини, зокрема коксовi батаре! та аглофабрики, проте виробництво само! сировини було
тдконтрольним iншим органам державно! влади. Таким чином, у галузi до 1990 р. були практично вщсутш вертикально штегроваш компанп. Крiм того, радянське керiвництво намагалося звести до мшмуму конкуренцiю мiж виробниками, оскiльки в умовах планово! економши вона просто втрачала сенс. У результат цього, як зазначалося вище, в Укра!нi спостерiгалася досить чггка спецiалiзацiя пiдприeмств чорно! металурги, коли кожне з них спецiалiзувалося на певному видi продукцi!, яку не виготовляли шшь Зокрема, «Криворiжсталь» була найбiльшим монопольним в Укра!ш постачальником арматури певного сортаменту, «Запорiжсталь» - жерстi, ММК iм. Iллiча - оцинкованого плаского прокату тощо. Таким чином, де-факто в Укра!ш юнувало 12 великих металургiйних шдприемств, тодi як у розрiзi ринку металопродукцп практично повсюди панувала монополiя одного-двох iз них.
4. Критерий форми власност1. До вщновлення незалежносп Укра!ни всi пiдприeмства належали до державно! форми власносп, приватно! форми власносп на об'екти промислового значення не юнувало як тако!.
5. Критерий структури споживання. Ппертрофована частка металурги в нащональнш промисловосп того часу не пщкршлюеться адекватною пропорцieю галузей економши, якi е споживачами !! продукци i дають на виходi товар iз бiльш високою доданою вартютю. Результатом цього стало формування значного розриву мiж виробництвом металопродукцi! та попитом на не! на територи Укра!ни. Укра!нська металургiя працювала на економшу лише наполовину, а шша продукцiя вiдправлялася на експорт. Зокрема, у 1990 р. - напередодш розпаду СРСР, виробництво стат перевищувало потребу укра!нсько! промисловостi у два рази. При цьому iз 38,6 млн. т виробленого прокату до 15 млн. т (39%) було вивезено в iншi регюни Союзу, ще 3 млн. т (8%) було експортовано за кордон.
Пюля припинення юнування СРСР единий загальносоюзний прничо-металургш-ний комплекс був розподшений мiж ново-
створеними самостшними державами. Ключовим принципом розподшу
пiдприемств комплексу стала !х географiчна приналежнiсть, що передбачало повне економiчне пiдпорядкування органам полiтично! та економiчно! влади незалежних держав, на територп яких знаходилися пiдприемства.
У результат даного процесу Укра!на, за оцшками Всесвiтнього банку, отримала близько 35% загальносоюзних виробничих потужностей ГМК1. На територп незалежно! Укра!ни опинилось 48% загального видобутку товарно! залiзно! руди колишнього Союзу, 72% видобутку марганцево! руди, 35% потужностей iз виробництва готового прокату, 30% листового прокату, понад 42% тонколистового прокату тощо.
З одного боку, це створювало досить надiйну базу для формування власного потужного гiрничо-металургiйного
комплексу, який мав стати основою промислового розвитку кра!ни в середньо- та довгостроковш перспективi. З iншого боку, Укра!на отримала ряд досить складних економiчних проблем та диспропорцiй як у межах усього господарського комплексу, так i в межах само! чорно! металурги.
Назваш дисбаланси можна було подолати через виршення таких завдань, як розширення географi! збуту продукци, розширення внутрiшнього ринку,
пiдвищення ефективност виробництва, технiчного переоснащення галузi. Проте даш заходи потребували значних швестицш, а також ефективно! та продумано! стратеги державно! структурно! полггики.
Структурна полггика держави в галузi мютила великий потенцiал, проте так i не була повною мiрою реалiзована. Державна власнiсть металургiйних пiдприемств дозволяла уряду в нових умовах здшснювати не лише регуляторний влив на процеси в галуз^ а й формувати оперативну i стратегiчну полiтику кожного пщприемства. Проте характерною рисою для того перюду була дисперсiя економiчно! влади, унаслщок
1 Розвиток сектору чорно!' металурги в Укра!ш. Аналтшчний огляд / Свгговий банк. - К.: Мшешум, 2004. - 110 с.
чого навколо потужних промислових тдприемств сформувалися чиновницькi групи, яю проводили власну лiнiю, часто вщхиляючись вiд лiнi! центрально! влади. Це виключало можливють проведення комплексних системних реформ у галузi та девальвувало вплив держави на операцшну дiяльнiсть господарських суб'ектiв.
Регуляторний вплив уряду виявлявся, як правило, у машпулюванш податковим навантаженням на металургшш
пiдприемства, i був спрямований на тдтримку !! роботи взагал^ не визначаючи конкретних виробничих та швестицшних зобов'язань.
Протягом майже двадцятирiчного перiоду самостiйно! полiтики укра!нському уряду так i не вдалося подолати або принаймш пом'якшити структурнi дисбаланси галузг Влада була зацiкавлена бшьшою мiрою в номiнальному зростаннi виробництва, шж у якiсних змiнах. За рахунок зростання виробництва й експорту формувалася значною мiрою дохiдна частина бюджету й розширювались iнвестицiйнi можливост держави, вiдповiдно
пiдтримувалася певна сощальна стабiльнiсть навiть в умовах постшного падiння виробництва.
Потенцiйно дiевим заходом структурно! полггики держави був Закон Укра!ни «Про проведення економiчного експерименту на тдприемствах прничо-металургiйного комплексу Укра!ни». Мета експерименту полягала у створенш умов для пiдвищення ефективностi роботи ГМК, збшьшення його експортного потенщалу й надходжень до бюджету. Проте списання пенi та штрафiв, нарахованих за несвоечасну сплату податюв, зборiв та iнших обов'язкових платежiв; сплати 50% збору до шновацшного фонду; вщстрочки по сплатi податкiв не були закршлеш зобов'язаннями власникiв тдприемств щодо технологiчно! модернiзацi! виробництва.
Економiчний експеримент iз його пiльговим режимом господарювання в умовах полшшення кон'юнктури на свiтовому ринку вивiв металургшш пщприемства з фшансово! кризи й забезпечив додатковий приплив фшансових
ресурав до сектору. Водночас металургшш тдприемства так i не перейшли до решвестування прибутку в технiчну модершзащю пiдприемств.
У подальшому держава практично вiдмовилася вiд фiскально! тдтримки чорно! металургi!. Водночас вона все ще активно використовувала iнструменти прихованого субсидування. Так, у 2000-2005 рр. фактично були заморожен тарифи на газ, електроенерпю, залiзничнi перевезення, акордш ставки на перевалку вантажiв у морських портах. Крiм того, уряд штучно стримував щни
для металурпв на коксiвне вугiлля, ЗРС (до 2003 р. левова частка прничо-збагачувальних комбшата перебувала у власностi держави), флюсо-доломггау продукцiю та вогнетривкi глини. Оскшьки у структурi собiвартостi продукци 70% займають витрати на сировину та паливно-енергетичш матерiали, державна полггика таким чином сприяла збiльшенню щнового ресурсу
конкурентоспроможностi вiтчизняних
металургiйних тдприемств. Зважаючи на те, що полггика прихованого субсидування галузi суперечить правилам СОТ, проти укра!нських виробникiв було порушено значну кшьюсть антидемпiнгових
розслщувань.
Важливим iнструментом державно! пiдтримки галузi було також манiпулювання обмiнним курсом гривш. Ураховуючи, що 80% металопродукци реалiзовувалося на зовнiшнiх ринках, бшьша частина виручки надходила в шоземнш валютi. Занижуючи курс гривнi, уряд збшьшував лiквiднiсть експортерiв, даючи !м можливiсть збiльшити обсяг обiгових кошив i розширити iнвестицi! в модершзащю виробництва.
У 2004 р. Постановою Кабшету Ммс^в Укра!ни вiд 28.07.2004 р. № 967 було затверджено Державну програму розвитку та реформування прничо-металургшного комплексу Укра!ни на перюд до 2011 р. Головна !! мета полягала в подоланш виробничих та технологiчних структурних баланав галузi. Програма передбачала:
поступове скорочення обсяпв мартенiвського виробництва сталi з
одночасним удосконаленням обладнання та технологи;
максимальне використання
потужностей киснево-конверторних цехiв;
збiльшення частки виробництва стат в електропечах у результат реконструкцi! iснуючих потужностей i введення в експлуатацiю нових;
використання методiв спецiально! електрометалургi!;
технiчне переоснащення
сталеплавильних цехiв зi спорудженням установок позатчно! обробки сталi типу «тч - ювш» i машин безперервного лиття заготовок (доведення обсягу розливу стат до 50%).
Таким чином, на державному рiвнi проблему було поставлено досить коректно, проте у програмi було запропоновано недостатньо ефективш механiзми розв'язання поставлених завдань.
Фiнансування програми заходiв щодо реконструкцi!, будiвництва, технiчного переоснащення виробничих потужностей покладалося на iнвесторiв, тодi як останнi потребували допомоги держави.
Попри стшку динамiку зростання обсягiв виплавки стат, яка спостерiгалася до 2008 р., яюсш змiни вiдбуваються вкрай повшьно.
Позитивною тенденцiею варто назвати збшьшення частки безперервного розливу стат з 9% у 1990 р. до 34% у 2009 р. Розширення застосування цiе! технологi! вщбуваеться насамперед за рахунок бiльш повного освоення потужностей юнуючих машин безперервного лиття заготовок. Водночас наразi в бiльшостi кра!н свiту частка стат, розлито! на МНЛЗ, сягае 100%.
Зростання частки киснево-конвертор-но! стат було обумовлено бшьш глибоким падiнням виплавки мартешвсько! сталi. Реально! змiни технологiй не вщбулося. Це пояснювалося тим, що у виробниюв не було достатшх стимулiв для замiни мартенiвського способу киснево-конверторним i виробництвом електросталг Окрiм вiдсутностi необхiдних iнвестицiйних ресурав, важливу роль вiдiгравала порiвняльна економiчнiсть iснуючого мартенiвського виробництва. В умовах
обмеженого застосування технологи безперервного розливу стат воно виявилося економшшим за киснево-конверторний спошб. Укра!нсью металурги мали можливють використовувати при
мартенiвському способi тдвищену кiлькiсть металобрухту замiсть чавуну, що забезпечило необхiдну якiсть виплавлено! сталг
Розширення виробництва електросталi стримувалося високим рiвнем цiн на електроенергiю i проблемами з постачанням якiсного металобрухту великими партями.
1з цiе! причини при технолопчному i технiчному оновленш пiдприемств значна увага придiлялась удосконаленню саме мартешвського виробництва. Ситуацiя почала кардинально змшюватися лише у другш половинi нинiшнього десятилiгтя. Перманентне зростання цш на сировину й потребувало вщ iнвесторiв упровадження енергоефективних технологш та пiдвищення рацiональностi використання ресуршв. Бiльшiсть пiдприемств, якi мали потужне мартешвське виробництво, задекларували намiр, а деяю й почали технiчне переоснащення основних фондiв для демонтажу мартешв. Крiм того, три пiдприемства задекларували плани розвитку виробництва електростат сукупною потужшстю бiльш нiж 3 млн т. Проте позитивш тенденци виробничо!
технологiчно! трансформаци галузi були перерваш економiчною кризою.
Через низьку конкурентоспроможнють продукци вищих передiлiв, Укра!на робить ставку на просування нашвфабрикатв. Порiвняно зi свiтовим рiвнем в Укра!ш дуже висока частка виробництва заготовок -37,6%, у той час як у свт !х частка в сумарному обсязi виробництва прокату не перевищуе 12-15%. Укра!на далеко вщстае вiд рiвня свiту у виробнищи плоского прокату i виробнищи листа з покриттям. У свгговому виробництвi частка плаского прокату в сумарному обсязi готового прокату сягае 60%, в Укра!ш - лише 32,1%. Таю самi iстотнi розбiжностi в показниках виробництва листа з покриттям: свiт - 9-10%, Укра!на - 2,9%.
Структурна трансформащя галузi за даним критерiем продовжуе рухатися в несприятливому напрямг З 1990 р. у складi готово! продукци почала збiльшуватися частка продукци, споживачем яко! виступае сама металурпя - напiвфабрикати (заготовки). Нша напiвфабрикатiв на сьогоднi е найбшьш емною i лiквiдною нiшею свггового ринку металу. Серед факторiв, яю збiльшують попит i зростання виробництва нашвфабрикатв у свiтi, можна видшити такi:
змiна в технолог^ й оргашзаци мета-лургiйного виробництва. Виникнення мш-заводiв, якi не мають повного технолопчного циклу, потребувало використання як сировини рiзного роду нашвфабрикатв;
можливостi мiнiмiзацi! капiтальних вкладень i витрат. 1мпорт заготовок дозволяе наростити обсяги металургшного виробництва при мшмальних капiтальних вкладеннях i практично без збшьшення витрат на охорону навколишнього середовища у кра!нах, якi мають надлишковi прокатнi потужносп (Тайвань, Сгипет, Iталiя, Македонiя, США). Кра!ни, що прагнуть створити власну металурпю, з економiчно! доцiльностi нерщко починають iз будiвництва прокатного виробництва, щоб одержати швидку вiддачу при мшмальних капiтальних вкладеннях (Iндонезiя, Та!ланд, Малайзiя);
прагнення розвинених кра!н винести «бруднi» i бiльш «дешевЬ> частини металургiйного виробництва, у тому чи^ виробництво напiвфабрикатiв, за межi сво!х територiй. У результатi виробництво нашвфабрикатв перемiщуеться до кра!н, яю мають бiльш лояльне екологiчне законодавство й дешевшi робочу силу i ресурси.
На нерацiональнiй структурi виробництва прокату позначаються не тшьки тиск зовшшнього попиту, але й iснуюча спецiалiзацiя виробничих потужностей прокатного виробництва, яю Укра!на успадкувала вiд колишнього СРСР. У рамках союзно! спецiалiзацi! в Украш переважно створювалися потужностi для виробництва у великих обсягах сортового прокату.
При юнуючш в Укра!ш практицi техшчного оновлення в середньостроковiй перспективi не можна очшувати суттевих змiн в !х спецiалiзацi!. Незначне полiпшення структури прокатно! продукцi! буде досягнуто за рахунок бшьш повного використання наявних потужностей плоского прокату й незначно! !х модернiзацi! пiд час каттального ремонту.
Застосування застарiлих технологш зумовлюе пiдвищену порiвняно зi свгговим рiвнем праце-, енерго- i матерiалоемнiсть металургiйного виробництва в Укра!нi. За ощнками експертiв, виробництво укра!нсько! металургшно! продукцi! порiвняно з рiвнем розвинених кра!н мае на 5-7% вищу матерiалоемнiсть i на 25-30% вищу енергоемнють.
Продуктивнiсть працi на укра!нських металургiйних пiдприемствах перебувае при-близно на рiвнi Росi!, дещо вище, нiж у Кита!, проте у 3,4-4 рази нижча, нiж у розвинених кра!нах, i в 2,7 раза нижча, шж у Бразилп.
Використання природного газу в ГМК Укра!ни в загальних витратах енергоресуршв становить: у доменному виробництвi - 18%, мартешвському виробництвi сталi - 78, прокатному виробнищи - 45, МНЛЗ - 0,5, виробнищи сортового прокату - 15, виробнищи гарячекатаного листа - 9,5, виробнищи холоднокатаного листа - 3,5%.
Таким чином, економшо-технолопчш фактори чорно! металурги спричиняють зни-ження ефективностi роботи галузi й економiки загалом. Завдання уряду полягае в мiнiмiзацi! !х негативного впливу на галузь i економшу, а також на формування таких векторiв структурно! трансформацi! галузi, яю б узгоджувались iз загальною
економiчною стратегiею держави i сприяли макроекономiчнiй стабiльностi й високому рiвню економiчно! безпеки держави.
Окрiм реалiзацi! великих металоемних шфраструктурних проектiв (мости, оновлення залiзнично! iнфраструктури, ЖКГ), якi мають тдвищити внутрiшнiй попит на впчизняну металургiйну продукцiю, необхiдно впровадити комплекс регулятивних заходiв. На наш погляд, у даному контекст рацiональним бачиться аналiз можливостi впровадження таких заходiв:
1. Зменшення ставки податку на прибуток для тiе! частини прибутку, який спрямовуеться на реiнвестицi! у виробничi фонди. Подiбна практика активно використовуеться в багатьох кра!нах, причому в деяких iз них така ставка становить 0%.
2. Тимчасове звшьнення вщ сплати ввiзних мит i ПДВ для iмпортованого енерго-збертаючого устаткування й комплектуючих, якi не випускаються в Укра!ш.
3. Запровадження прискорено! амортизацi! основних фондiв 3 групи, що дозволить тдприемствам бiльш оперативно оновлювати виробничi фонди.
4. Вiдкригтя кредитних лшш у державних банках для впчизняних металургiйних компанiй для рефiнансування зовшшшх запозичень i продовження реалiзацi! швестицшних планiв.
6. Продовження дi! на перюд кризи мораторiю на тдвищення цiн та тарифiв на послуги державних монополш.
7. Налагодження ефективних i оперативних механiзмiв вiдшкодування ПДВ.
