CC BY
64Духовно-моральний світ крізь призму паремійних мовних форм (на матеріалі грецької мови)
Калоєрова В. Г., Сенів М. Г., Калоєрова О. С., Єрьомка О.В.
Донецький державний інститут здоров ’я, фізичного виховання та спорту Донецький національний університет
Анотації:
Відзначено роль системи освіти у формуванні високої моральної системи людських цінностей. В основу ідеї реалізації гуманізації в освітньому просторі, поглиблення культури міжнаціонального спілкування залучені паремійн скарби грецького народу. Досліджено відображення морально-духовних понять особистості і суспільства в цілому через грецькі паремійні мовні форми: прислів'я, приказки, паремійні вислови, які вважаються приказками, вислови у вигляді двовіршів. Запропоновано їх використання в духовному і моральному вихованні молодого покоління у вітчизняній системі шкільної та вищої освіти.
Ключові слова:
гуманізація, освіта, моральність, духовність, паремії.
Калоерова В.Г., Сенив М.Г., Калоерова Е.С., Еремка Е.В. Духовно-нравственный мир сквозь призму паремических языковых форм. Отмечена роль системы образования в формировании высокой нравственной системы человеческих ценностей. В основу идеи реализации гуманизации в образовательном пространстве, углублении культуры межнационального общения привлечены паремические сокровища греческого народа. Исследовано отображение нравственно-духовных понятий личности и общества в целом через греческие паре-мичсекие языковые формы: пословицы, поговорки, паремические выражения, считающиеся поговорками, выражения в виде двустиший. Предложено их использование в духовном и нравственном воспитании молодого поколения в отечественной системе школьного и высшего образования.
гуманизация, образование, нравствен-
ность, духовность, паремии.
Kaloerova V.G., Seniv M.G., Kaloerova E.S., Eremka E.V. The spiritual and moral world through the prism of paro-mia linguistic forms. The role of education in the formation of high moral system of human values. The idea of humanization in the implementation of educational space, enhancing a culture of interethnic communication involved paremia treasures of the Greek people. Investigated the mapping of moral and spiritual concepts of the individual and society as a whole through the Greek paremia linguistic forms: proverbs, sayings, paremia expressions deemed sayings, expressions in the form of couplets. Proposed use in spiritual and moral upbringing of young generation in the national school system and higher education.
humanization, education, morality, spirituality, paremias.
Вступ.
Духовно-моральний світ будь-якої людини, що базується на її свідомості, мисленні, психічних здібностях, визначає дію та правила поведінки людини, її внутрішню моральну силу, духовні й душевні якості, необхідні їй в суспільстві [1; 10; 14].
Ядром формування моральних якостей є зародження з найбільш раннього віку високих ідеалів: прагнення до добра, осягнення істини, дружби і любові, творчості, пізнання світу. Це ядро - вічно живе у людині і наділене воно такими властивостями, як прагнення людини до досягнення поставленої мети, здійснення мрії, розкриття таємниць природи, тобто воно є наріжним каменем розвитку людини. “Будьте, як діти”, - учив Ісус Христос, закликаючи не втрачати і не упускати властиву людській природі здатність до осягнення нового, до духовного росту й осмислення дійсності.
Вважаємо за необхідне відзначити, що висока моральна система людських цінностей, діалектично змінюючись і розвиваючись упродовж усього її життя, повинна зберігатися й виховуватися самою людиною, підтримуючі її у будь-якому суспільстві, допомагаючи їй усвідомити себе особистістю та побачить розуміння збоку інших індивідуумів і суспільства в цілому.
Занурюючись у сьогодення, в часи глобалізації, інформації й стрімкого ритму життя, можна констатувати наявність певної гіперболізації у розумінні частиною нашої сучасної молоді можливістю досягнення матеріальних благ, що здійснюється начебто за життєво підтвердженою схемою: “Все й відразу”. Провідною тезою такого “світогляду” часто є твердження на кшталт: молодь повинна не стільки думати, скільки “метикувати”. Проте це, як нам видається, ілюзор-
© Калоєрова В. Г., Сенів М. Г., Калоєрова О. С., Єрьомка О.В., 2009
не уявлення спростовується законами діалектики та устроєм і ритмом усіх життєво важливих процесів на землі - від природних до суспільних. Адже саме поступовість та послідовність, з розривом поступовості - стрибком, становить хід позитивного розвитку, а велике починається з малого.
Для прикладу, із атомів побудовані молекули всесвіту; із зародка виростає новий живий феномен, кожен в установлений термін; секунда - складова години, а крок - складник шляху.
З цього погляду, на нашу думку, в основу етико-педагогічних якостей формування особистості, психології взаєморозуміння неодмінно повинні бути покладені духовно-моральні поняття. А, значить, матеріальний достаток, як зовнішній й важливий фактор у житті людини, тільки тоді має цінність, коли він є похідним від духовних та моральних цінностей, тобто якщо творення матеріальних цінностей корелює із творенням духовних і моральних. У розумінні і прийнятті цієї позиції найважливішу роль у духовному й моральному вихованні, як нам видається, покликана відігравати система освіти у кожній державі.
Основна увага у статті зосереджена на ролі грецьких прислів’їв і приказок у духовному й моральному вихованні молодого покоління. Проблеми, до яких звертаються автори статті, мають пряме відношення до джерел грецької культури, літератури, філософії, міфології і т.п. Один із найвідоміших представників німецького класичного гуманізму ХІХ ст. Вільгельм Гумбольдт вказував на важливість вивчення мови, міфології, звичаїв, прислів’їв і приказок, які втілюють, за його словами, дух народу.
Слід відзначити, що у працях В. Гумбольдта й цілого ряду інших європейських мовознавців (В. Вундт, Г. Штейнталь, М. Лацарус, О. О. Потебня та інші) широко використовуються поняття “дух народу”, “душа
нації”, а проблеми національного характеру, ментальності і способи їх вираження дискутуються не лише в лінгвістиці, а й у філософії, психології, історичній антропології [13, с. 476-574], однак ці поняття ще досі не здобули ні однозначного загальнонаукового розуміння, ні загальновизнаного галузевого тлумачення. Така термінологічна невизначеність значно ускладнює пошуки матеріалізованих утілень “душі народу” в паремійних фондах мов. Якщо, як підкреслює З. Г. Коцюба [5, с. 42], взяти за основу думку Г. Шпета про те, що “кожний історично утворений колектив - народ, клас, союз, місто село і т.д. - по-своєму сриймає, уявляє, оцінює, любить і ненавидить об’єктивно існуючі обставини, умови свого буття, саме це буття - і саме в цьому його ставленні до всього, що об’єктивно існує, виражається його ”дух“, або “душа”, або “характер” [13, с. 479], а прислів’я і приказки є “світоглядним відображенням буття” [11, с. 17], то навіть побіжний аналіз паремій будь-якої мови засвідчить цілу низку вказівок на природні, побутові, соціальні та історичні умови існування народу, які завжди є національно специфічними. Однак прислів’я і приказки не лише відображають життя, а й аналізують, оцінюють та узагальнюють набутий життєвий досвід. Відшукати національне в базових світоглядних засадах певного народу, сформульованих у його пареміях,
- завдання значно складніше. Принагідно відзначимо, що створені упродовж тисячоліть грецьким народом образні висловлювання (прислів’я, приказки, паремійні вислови, що вважаються прислів’ям, вислови у вигляді двовіршів) виразно виявляють життєвий досвід цього древнього індоєвропейського народу, його мораль і культуру. З цього погляду вивчення антології народної мудрості, висловів стародавніх греків, що відображають національну своєрідність грецького народу, його духовність, звичаї, мораль є предметом даного дослідження.
Як наголошують дослідники, прислів’я та приказки побутують у різних народів з незапам’ятних часів [6, с. 7; 8, с. 68-70; 12, с. 4]. Протягом тисячоліть вони змінювались, шліфувались, одні відходили в небуття, другі народжувались, ще інші міняли свій зміст. Народ постійно відбирав і осмислював найтиповіші явища в природі, праці, побуті. Ці спостереження закріплювалися в мові, передавались наступним поколінням, ставали народною мудрістю, кодексом неписаних законів моралі й поведінки. Це повною мірою стосується і грецького народу. На це вказує, наприклад, С. І. Рад-ціг, який зазначає, що “плодом багаторічних спостережень й колективного досвіду у греків була велика кількість прислів’їв, приказок і дотепних висловів” [9, с. 30-31].
Розглянуті у роботі питання будуть слугувати створенню загальнонаукової системи термінологічного визначення духовно-моральних понять в паремійних формах мов.
Пропоноване дослідження тісно пов’язане з такими науковими і практичними завданнями, як пошук і опрацювання нових шляхів реалізації ідеї гуманізації в системі освіти; формування духовних начал виховання й культури на основі уявлення про єдність,
цілісність та нероздільність світу; поглиблення культури міжнаціонального спілкування.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи - дослідити відображення духовно-моральних понять особистості і суспільства в цілому через грецькі паремійні мовні форми.
Задачі дослідження.
1. Навести паремійні скарби грецького народу, які відображають його духовність і мораль.
2. Запропонувати використання антології народної мудрості греків в системі вітчизняної освіти.
Результати дослідження
Уже в найдавніші часи відомі представники грецького народу відзначали, зокрема, важливу роль освіти в житті людини і суспільства в цілому, про що засвідчують вислови давньогрецьких філософів, вчених, письменників, пор., наприклад: Н дорфюсп єхєг avayKn апо т^а праудата: тп фисїкл про5іа0єсп, тп дєХєтп каї Tnv є^аскпоп. - Освіта потребує три речі: природної настроєності, вивчення та тренування (Аристотель); 'Eva ^ovo каХо ипархєї, п сюстл yvraaq кї ста ^ovo како, п ада0єїа. - Тільки одне благо є, правильне знання, і тільки одне зло, неосвіченість (неуцтво, невігластво) (Сократ); Ап’ оса unapxouv с’ єда^, ^ovo п пal5e^a riven, а0ауатп каї 0e^a. - Із всього, що у нас є, тільки освіта є безсмертна і божественна (Плутарх); ПоХитідотато апоктпда уїа tou; av0pranou^ ewra, п пal5e^a. - Найбільш дорогоцінне надбання для людей є освіта (Менандр).
Разом з тим стародавні греки виразно вказували на органічний взаємозв’язок між освітою та духовною досконалістю людини, з його доброчесністю -позитивною моральною якістю, високою мораллю. Подані нижче вислови давньогрецьких письменників і філософів підкреслюють саме ці загальнолюдські цінності, пор.: Н тоєидатік^ дорфюсп riven, eva^ Sernepoc; лХюс; уїа еке^оик; nou ^v апоктош. - Духовна освіченість - це друге сонце, для тих, хто її досягає (Геракліт); To va 0еюрегтаї кауста; дoрфюд£vo<;, 5ev прoєрхeтal апо тї; noXXe; yvraceK;, nou m0av6v va катєхеї, аХХа ката togov єхєї aпaХХaye^ апо та па0п тou. - Щоб вважатися освіченим, це не походить від великих знань, якими хтось, ймовірно, володіє, а від того, наскільки він звільнився від своїх (поганих) пристрастей (Піфагор); О АрїстотєХп;, 6тav рют^0пке тї 5laфєрouv oi дoрфюдєvol апо тож; адорфютои;, aпavтnсe: "Oco oi апо тои; пe0aдєvou;”.
Н п^идатїкл каХХїєруеїа, єХеуе, стї; штохіє; є^ї от^5ї каї стї; Зиогихів; катафиую. - Аристотель, коли його запитали, чим відрізняються освічені від неосвічених, відповів: «Наскільки живі від мертвих». Духовне удосконалення, говорив він, у щасті є прикраса, а у нещасті - укриття (захисток) (Діоген Лаертський); Пal5e^a єп'аї п 5їапаї5ауюупсп юс; ^o;
арєт^ апо та паї5їка хрогїа. - Освіта - це навчання доброчесності з дитячих років (Платон); OХo тo хрисафї, тои Ррюкєтосі eпavю каї катю ап’ тп ул, Sev єхєї а^а пou єхєї п арєтл. - Все золото, яке знаходиться зверху і внизу під землею, не має цінності такої, яку має доброчесність (Платон); Kaveva апоктпда Sev є^ї тоот сєвасто каї тоот ста0єро оте
П арєт^. - Жодна річ не є такою шанованою і такою міцною, як доброчесність (Сократ); Н арєт^ є^аі каті пои є^артатаі апо тп 5ік^ ца? 0е-поп, 6пю? каї п какіа. - Доброчесність є щось, що залежить від нашої власної волі, як і злоба (Аристотель); M6vo тп? арєт^? оі катакт^сєі? є^аі ста0єре?.- Тільки досягнення доброчесності - міцне (Софокл); То 5р6цо про? арєт^ тоv пєрvацє цє копои?. - Шлях до доброчесності ми проходимо з труднощами (Еврипід).
У мовознавчій науці намітились різні підходи до систематизації паремій [7, с. 303]. Найпростішим і дуже поширеним способом розміщення матеріалу
- за початковими літерами слів кожної приказкової одиниці. З часом алфавітний принцип побудови пареміографічних збірок виявився недосконалим, тому з’ являються фундаментальні збірки прислів’ їв, приказок, паремійних висловів, укладені за смислово-тематичними групами. Паралельно з тематичною в....ерел, художніх творів тощо, ми спирались на їх смислово-тематичну класифікацію. У результаті аналізу нами виділені такі тематичні групи прислів’їв і приказок, які мають безпосереднє відношення до виховання духовних та моральних цінностей людини:
1. Правда:
'Опоіо? -еєі т^ а-^0єіа, ехєі то 0єо Ро^0єіа. - Той, хто говорить правду, має допомогу від Господа. Н а-^0єіа є^аі пікр^. - Гірка правда.
2. Справедливість:
Прюта vа ’^єта^єі? кі іЗстєра vа Зіка^єі?. - Спочатку аналізуй, а вже потім роби висновок (розмірковуй).
3. Розсудливість (розважливість):
Опоіо? пєрпата цє цетра, стекєі паута сау тnv
петра. - Той, хто ступає з мірою (розважно), той завжди стоїть як камінь (скеля); О, ті кауєі? кі о, ті пєі?, то штєра vа стохaстє^?. - Усе, що робиш і кажеш, опісля обдумай.
4. Дружба:
Опои ’хєі ф^-оv акрірб, ехєі цєуа-о 0псаир6. -Там, де є дорогий друг, є великий скарб; О ф&о? сє ща юра, а^єі доа хюра. - Друг через час вартий однієї країни.
5. Згода (одностайність):
Н оц6vоla хтіСєі опга кі п 5lх6vоlа то укрєц^єі -Згода зводить (будує) дім, а незгода - руйнує; КаХХіо Хахауа цє оц6vоla,пaра це-і цє 5lх6vоla. - Краще капуста із згодою, ніж мед із незгодою.
6. Досвід:
Т6 па0пца у^єтаі ца0пца. - Нещастя стає уроком; Т6 па0пца ца0пца - Нещастя - урок (Пор. укр.: Біда навчить); Препєі кavє^? va па0єі х^-іє? Спціе?, Уіа va ца0єі х^іє? ууюсєі?. - Варто перетерпіти тисячу збитків, щоб навчитися тисячі знань.
7. Скромність (простота):
Ка-оууюціа каі оцорф^a 0є-ош тапє^осшп.
- Лагідність (поступливість) і краса потребують покірливості; То Ра0и потаці 5єv каvєl кр6то. -Глибока річка не викликає шуму (не шумить); О Ра0и? о потац6? трехєі каі 5єv акоиєтаі. - Глибока річка біжить і її не чути. Та цєуаХа 5асп цстош РоиРа.
- Великі ліси стоять мовчки; Оі спои5аюі ау0рюпоі єvєрyоuv х^р? 06риРо. - Важливі (шановані) люди
діють без шуму.
8. Небагатослів’я і мовчання:
Акоиує поНа каї Хєує Муа. - Слухай багато, а говори мало; Дєка V’ акои? кї єуа va цЛа?. - Десять раз потрібно слухати, а один - говорити; Та Муа Хоуїа ^ахарп каї то кабоХои цєк. - Мало слів - цукор, а якщо їх зовсім нема - мед; О Хоуо? є^аї аруиро? п сшпл хрисо?. - Слово - срібло, а мовчання - золото.
9. Любов:
Н ^єуїтїа к’ п орфауїа, п пшра к’ п ауапп, та тєссара ^иуістпкау; Раршєр’ п ауапп. - Чужина і сирітство, горе й любов, усі четверо зважились: найтяжче -любов; Когта^ ’ скє^о то Рошо, пю? ауа^є каї каївї’ капоїо? ауапп єхасє каї ка0єтаї каї кМаієї. - Поглянь на ту гору, яка спалахнула і горить, хтось втратив любов і сидить і плаче.
10. Неосвіченість:
О аца0^? є^аї каї аи0а5п?. - Неосвічений є нахабний (зухвалий).
11. Ледарство (неробство):
О акацатп? є^аї а5єХфо? тои ^птїамои. - Ледар (нероба) брат старця (жебрака); Н аруіа уємаєї ка0є ацаргіа. - Ледарство (неробство) породжує кожен (усякий) гріх; Акацатп? мїо?, уєро? Зїако^арп?. - Ледар (нероба) в молодості - жебрак у старості; Акацасїа спїтїои ^є0єцєХїюстра. - Неробство (Ледарство) -руйнування дому.
12. Горе (смуток, печаль):
Трюєї п скоирїа то от5єро кї п 0Муп тпм кар5їа ца?.
- Іржа з’їдає залізо, а горе (смуток) наше серце; Оур^ Хтап, ка!^ Хтап’ стєу^ Хтап, как^ Хтап. - Вологий смуток - добрий смуток; сухий смуток - поганий смуток; Н Хтап каї п хара є^аї а5єХфїа. - Горе і радість
- брати. Н хара каї п Мпп цаЦ пєрїпатош. - Радість і горе разом ходять.
13. Лицемірство - Лукавство:
'О, тї уиаЩєї 5єм єп'аї Зїацо^тї. - Усе, що блищить не є діамантом. О, тї Хацпєї 5єм є^аї хрисафї. - Усе те, що блищить, не є золотом (Пор. укр.: Не все те золото, що блищить). Том ка0є о^рюпо прєпєї ма том 5єї? пю? є^аї каї цє? сто спга тои. - Кожну людину слід бачити, який він із себе вдома; ВасЛїко? стп уєїтомїа кї аука0ї цєс’ сто спга. - Базилік на околиці і колючка (шпичак) у своєму домі.
14. Упертість:
О є^тамо? оп^рюпо? аХХа^єї умюцп, о амопто? потє.
- Розумна людина змінює думку, а нерозумна - ніколи;
О Хико? кї ам єуєрасє кї аІХа^є то цаШ тои, оитє тп умюцп тои аІХа^є, оитє тпм кєфа!^ тои. - Вовк, навіть якщо постарів і поміняв свою шерсть, проте ні думки свої не змінив, ні своєї голови.
15. Взаємодопомога.
Во^0а цє ма сє Роп0ю, м’ амєроицє то Роимо. - Гуртом можна і гори згорнути (перевернути); Апо 5ш Хї0арїа Руа^єї т’ аієирї. - Із двох каменів виходить мука; Мїкр^ Ро^0єїа, цєуаіп сютпр^a. - Маленька допомога, великий порятунок (велике спасіння).
Як випливає із поданих вище паремій, усі вони збагачують сучасних людей, особливо молодь духовністю й моральною філософією того народу, яка бере свій початок від його чистого джерела. Зібрані
по краплині досвід і мудрість греків можуть допомогти кожній людині знайти відповідь на своє питання, змусять задуматися, відзначити тотожність зі своїми поглядами, додати сил змінити своє життя у кращий бік, оскільки смисл цих знань спрямований на необхідність морального удосконалення, духовного розвитку людини.
Використання антології народної мудрості греків як одного з механізмів реалізації гуманістичних ідей в системі освіти в школах і вищих навчальних закладах: на уроках грецької мови і літератури, соціально-гуманітарних дисциплін, у доповідях і повідомленнях учнів та студентів з історії і культури, у спецкурсах з питань громадянського виховання, а також на наукових конференціях служить ознайомленню з інтелектуальним і духовним скарбом грецької цивілізації, що став загальнолюдським надбанням.
Висновки.
Ідея гуманізації, що ґрунтується на формуванні духовно багатої, моральної й освіченої особистості з допомогою різноманітних практик, у тому числі залучення паремійних скарбів грецького народу, є життєздатною і служить разом з тим ідеї виховання молодого покоління.
Авторами дослідження запропоновано використання полікультурного компонента грецького лінгвокраїнознавчого коментаря як одного із механізмів реалізації ідеї гуманізації і духовності в системі шкільної
і вищої освіти, заснованої на широкому залученні прислів’їв, приказок, паремійних висловів.
До перспектив розширення і поглиблення ідей духовного і морального виховання молоді слід віднести нові напрацювання, які активно розвиваються у лінгвістиці кінця ХХ - початку ХХІ століття і пов’язані з феноменом “мова як представник певної культури й ментальності” [3, с. 208-222]. Мова тут розглядається в контексті когнітивної діяльності людини, її сприйняття, осмислення й вербалізації дійсності. Одним із
способів вивчення проблеми взаємодії значень мовних знаків і когнітивних структур є концептуальний аналіз. У зв’язку з цим актуальним видається завдання опису фрагмента мовної картини світу, структу-рованого концептами “людина”, “навколишній світ”, “добро” - “зло” та іншими.
Література
1. Вознюк Н.М. Етико-педагогічні основи формування особистості: Навчальний посібник / Н.М. Вознюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 196 с.
2. Грица С. Фольклор у просторі та часі: Вибрані статті / С. Грица.
- Тернопіль, 2000. - 328 с.
3. Даниленко Л.І. Чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінананти / Л.І. Даниленко // Мовознавство. - 2008.
- № 2-3. - С. 208-222.
4. Завольников В.П. К вопросу об экстралингвистических детерминантах языковой картины мира: обобщение известного / В.П. Завольников // Язык. Человек. Картина мира: Материалы Все-рос. науч. конф. / Под ред. М.П. Одинцовой. - Омск, 2000. - Ч. 1. - С. 5-9.
5. Коцюба З.Г. До питання про пареміологічний парадокс / З.Г. Коцюба // Мовознавство. - 2006. - № 4. - С. 41-53.
6. Корень О.В. Системно-функціональні особливості англійських прислів’їв: / О.В. Корень. Автореф. дис. ... канд. філол. наук. -Харків, 2000. - 19 с.
7. Пазяк М.М. Перлини народної мудрості // Прислів’я та приказки: Природа. Господарська діяльність людини / Упорядн. М.М. Пазяк. - К.: Наук. думка, 1989. -392 с.
8. Путилов Б.Н. Фольклор и народная культура: Іп тешогіаш / Б.Н. Путилов. - Спб., 2003. - 268 с.
9. Радциг С.И. История древнегреческой литературы: Ученик / С.И. Радциг. - 5 изд. - М.: Высш. шк., 1982. - 487 с.
10. Столяренко В.Е. Антропология - системная наука о человеке: Учебное пособие для студентов вузов / В.Е. Столяренко, Л.Д. Столяренко. - 2-е изд., перераб. и доп. - Ростов н/Д.: Феникс, 2004. - 384 с.
11. Тийттанен Т.Э. Языковой афоризм как мировоззренческое отражение бытия обыденным сознанием: / Т.Э. Тийттанен. Автореф. дис. . канд. филос. наук. - Свердловск, 1985. - 17 с.
12. Цимбалюк Ю.В. Скарбниця мудрості народної // Ю.В. Цимба-люк Латинські прислів’я і приказки. - К.: Вища шк., 1990. - 436 с.
13. Шпет Г.Г. Введение в этническую психологию // Г.Г. Шпет. Сочинения. - М., 1989. - С. 476 -574.
14. Юрій М.Ф. Людина і світ. / М.Ф. Юрій. - К.: Дакор, 2006. -460 с.
Надійшла до редакції 24.10.2009р. Калоерова Валентина Георгиевна Сенив Михаил Григорьевич Калоерова Елена Стефановна Еремка Елена Владимировна dgizfvs-nayka@mail.ru
