CC BY
35
ПАМ'ЯТІ ВЧЕНОГО
УДК 613(092) ШЕЛЮГ М.Я.
ДО 100-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПРОФЕСОРА М.Я. ШЕЛЮГА
3 жовтня 2011 року виповнилось 100 років з дня народження знаного українського вченого-гігієніста професора Шелюга Михайла Яковича. У долі цієї непересічної людини, як у краплині води, віддзеркалилась - ціла епоха, всі трагічні й щасливі моменти суперечливого та
незабутнього ХХ століття.
У родині батька - селянина Якова Петровича Шелюга, окрім Михайла, було ще десятеро дітей. Сам Яків Петрович - учасник першої світової та громадянської війн, рано пішов з життя, і на руках у мами - Тетяни Петрівни, залишилось одинадцять дітей, яких ця тендітна жінка змогла самостійно виростити та виховати. Мабуть саме тоді, у селі Березова Рудка на Полтавщині, маленький Мишко побачив і зрозумів, що наполеглива праця, порядність і любов до людей можуть допомогти вирішити найскладніші завдання і є дійсною запорукою успіху в житті. Школу семирічку, під яку в селі віддали колишній панський маєток, Михайло закінчив на тверді п’ятірки. Особливо подобались йому природничі науки, і можливо, через те подальше навчання він продовжив у технікумі землевпорядження та меліорації. З 1930 року Шелюг М.Я. - молодий спеціаліст-меліоратор, бере активну участь у перебудові села, організації праці у створюваних в Україні та Казахстані колективних господарствах.
Твердо ставши на власні ноги, Михайло вирішує продовжувати навчання та відтепер і назавжди пов’язує своє життя з медициною. Закінчивши Одеське воєнно-медичне училище, він стає воєнним фельдшером та з 1933 року служить у рядах Червоної армії. Армійське загартування тих років ще не раз стане в нагоді молодому лікарю, особливо в роки Великої Вітчизняної війни. У 1939 році, після строкової армійської служби, Михайло Якович у віці 29 років вступає на нещодавно створений санітарно-гігієнічний факультет Дніпропетровського медичного інсти-
туту. Довгим було те навчання, перерване страшною війною. У серпні 1941 року він був мобілізований до лав Червоної Армії, брав участь у бойових операціях на Південному фронті, захищав Північний Кавказ та визволяв Східну Європу з І-м Українським фронтом.
Повернувшись з війни з бойовими нагородами, контузією та пораненням, Михайло Якович продовжив наполегливий шлях до своєї мрії - професії санітарного лікаря. У тяжкі післявоєнні роки, без батьківської підтримки, він вчиться та паралельно працює фельдшером на заводі ім. Петровсь-кого та у санітарній станції Красногвардійського р-ну, на практиці засвоюючи матеріали лекцій своїх педагогів. Слід відзначити, що студенту Шелюгу пощастило на вчителів. У студентські роки йому довелося бачити й слухати видатних радянських гігієністів -академіка А.М. Сисіна, академіка О.М. Марзєєва, академіка С.М. Черкінського. Практична робота у студентську пору, майже вісім років, проходила під керівництвом відомого земського лікаря Венарова, який у ті роки очолював обласну санітарну службу. Ще студентом Михайло Якович почав займатись першими науковими дослідженнями, працюючи лаборантом на тодішній кафедрі комунальної гігієни ДМІ. Після закінчення інституту у 1949 році М.Я. Шелюг деякий час працював лікарем з комунальної гігієни обласної СЕС, а невдовзі був обраний за конкурсом на посаду асистента кафедри комунальної гігієни. Молодий вчений вже мав за плечима великий життєвий досвід, непересічну працелюбність, наполегливість у досягненні мети, був добре ерудований у царині хімії та гігієни. У 1956 році під керівництвом академіка О.М. Марзєєва Михайло Якович захистив кандидатську дисертацію, яка була присвячена проблемам питного водопостачання міст Дніпро-дзержинськ та Дніпропетровськ. У своїй роботі він фактично дав наукове підґрунтя для ре-
146
МЕДИЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ
алізації проекту водоводу з селища Аули, який і дотепер є найбільшим на Дніпропетровщині.
У1957 році, отримавши звання доцента, Михайло Якович був обраний на посаду завідуючого кафедрою комунальної гігієни. З цього часу наукові дослідження на кафедрі стали плановими, а з 1960 року сформувався науковий напрямок колективу, присвячений питанням санітарної охорони ґрунту, що на той час був майже нерозвиненим у Радянському Союзі. Багато в чому піонерські дослідження кафедри тих років стали матеріалом для докторської дисертації М.Я. Шелюга, яка була присвячена гігієнічним проблемам забруднення ґрунту підприємствами металургійного комплексу. Науковими опонентами на захисті дисертації виступили найвідоміші вітчизняні гігієністи, автори підручників з гігієни - професори Р.Д. Габович (м. Київ), В.М. Жаботинський (м. Харків) та І.М. Гольштейн (м. Дніпропетровськ). Результати
досліджень М.Я. Шелюга несли нове уявлення про гігієнічну науку та санітарну практику в галузі санітарної охорони ґрунту, відкривали пошуки щодо гігієнічного значення промислових відходів, їх ролі у погіршенні санітарних умов крупних індустріальних міст та здоров’ ї населення. У співдружності з київською школою
академіка Є.Г. Гончарука колектив кафедри комунальної гігієни ДМІ і особисто професор Шелюг М.Я. стояли на початку гігієнічного нормування екзогенних хімічних речовин у ґрунті в масштабах всього СРСР. Зокрема, кафедрою в ті роки були розроблені та впроваджені ГДК у ґрунті розповсюджених важких металів - марганцю та ванадію.
За роки своєї праці професор Шелюг М.Я. підготував цілу плеяду талановитих вчених-гігіє-ністів, які протягом довгих років викладали у ДМІ та інших медичних інститутах України. Серед них професори Інституту комунальної гігієни ім. О.М. Марзєєва Фомін та Шпиньов, професор ДМІ Е.А. Деркачов, доценти ДМІ П.І. Лакіза, Г.С. Калініченко, Б.Н. Ярошевський, доцент ДНУ О.В. Мельник та багато інших.
Колишні студенти професора Шелюга М.Я., серед яких був і автор цих рядків, з вдячністю та повагою згадують свого вчителя. Лекції Михайла Яковича були змістовними та багатими на яскраві приклади з його величезного практичного досвіду, а його порядність, висока повага до свого предмету та тепла людяність мають бути світлим прикладом для нинішніх викладачів та вчених-гігієністів.
Завідуючий кафедрою гігієни та екології ДЗ «ДМА», д. мед. н., доц. Шевченко О.А.
11/ Том XVI/ 4
147
