CC BY
54
УДК 378.014.15(100)
БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС У еВРОШТЕГРАЦШНОМУ ВИМ1Р1 УКРА1НИ
Г. Г. Кривчик, д.г.н., проф.
Постановка проблеми. Укра!на як суверенна держава проводить внутршню i зовнiшню полiтику, спрямовану на входження в европейський економiчний, пол^ичний, правовий i духовний простiр, повернення до европейсько! цившзаци. Свропейська штегращя стала для Укра!ни не лише прюритетом зовшшньо! полiтики, а й рушшною силою внутрiшнiх перетворень i реформ, складовою нацюнально! ще!.
Мета. Показати процес входження Укра!ни в европейський прогар вищо! освiти як важливий напрям евроштеграцшно! полiтики Укра!нсько! держави.
Виклад. Про свое бажання стати повноправним членом европейсько! спшьноти Украша заявила ще на початку 1990-х роюв, майже вiдразу шсля проголошення державно! незалежностi. Домiнантою прийнятих 2 липня 1993 року Верховною Радою Укра!ни "Основних напрямiв зовшшньо! полiтики Укра!ни" визначено вiдновлення пол^ичних, економiчних, культурних, духовних та шших зв'язкiв з европейською цивiлiзацiею, штегращю Укра!ни у европейський полiтичний, економiчний, правовий, культурний простiр, вступ до Свропейського Союзу [10]. Конкретнi заходи щодо реалiзацi! зазначено! мети мштяться у планi дiй "Укра!на - Свропейський Союз" вiд 21 лютого 2005 року, низщ iнших докумешгв. У 1994 роцi мiж Укра!ною i СС була пiдписана "Угода про особливе партнерство", вщповщно до яко! в Укра!нi створенi спещальш урядовi iнституцi!, що опiкуються евроштеграцшними процесами, розширюються економiчнi, полiтичнi й культурш зв'язки мiж кра!нами, з 2003 року Укра!на перебувае вщносно до кра!н СС у статус "нового дружнього сусiда" [13].
Переважна бшьшють полiтичних сил i пересiчних громадян не бачать альтернативи демократа та ринковш економiцi, наближенню до европейських стандар^в, упровадженню !х у вс сфери життя. Як вiдзначалося в Посланш Президента Укра!ни до Верховно! Ради Укра!ни "Свропейський вибiр. Концептуальш засади стратегi! економiчного соцiального розвитку Укра!ни на 2002-2011 роки": "Стрижнем стратегi! економiчного та соцiального розвитку на найближчi десять рокiв мае стати створення реальних передумов виршення основного геополiтичного завдання нашо! держави - вступу Укра!ни до Свропейського Союзу" [5]. Не винятком е й сфера вищо! осв^и, яка розвиваеться в напрямку створення загальноевропейського простору вищо! освгги. Зазначений процес отримав назву Болонського через назву ^алшського мшта, де були шдписаш два важливих документи, що визначили характер процесу: "Велика Хар^я Ушверсите^в" i декларацiя "Зона европейсько! вищо! освгги".
На сьогоднi опублiкованi документи Болонського процесу [1, 2, 9], низка монографш та статей, матерiали науково-практичних конференцiй, присвячених зазначеному процесу [4, 6, 7, 11, 12, 14]. Однак, як нам здаеться, тему входження Укра!ни в европейський прос^р поки не можна вважати вичерпаною. Зокрема, явно бракуе полгголопчного аналiзу Болонського процесу, участi у ньому Укра!ни. У вищих навчальних закладах для майбутшх магiстрiв викладаеться курс "Вища школа i Болонський процес", однак дос немае вщповщного пiдручника, й викладачi, якщо вони не е юториками чи полггологами за фахом, змушенi обмежуватися у сво!х лекцiях переказом документiв Болонського процесу або окремих методичних розробок, у яких роз'яснюеться змшт зазначених документiв [3, 8]. У данш публiкацi! робиться спроба показати пол^ику Укра!нсько! держави у галузi вищо! освгги як складову !! зовшшньо! пол^ики i визначити основнi проблеми ще! полiтики.
Перший з докумешгв, яким фактично започаткований Болонський процес, - це "Велика Хар^я Ушверсите^в", пiдписана ректорами трьохсот европейських ушверсите^в пiд час святкування 900-рiччя Болонського ушверситету. У ньому задекларованi чотири базовi принципи дiяльностi европейських вищих навчальних закладiв:
1. Ушверситет е автономним iнститутом у серщ суспiльства, що мае особливу оргашзащю внаслiдок свого положення й вторичного надбання. Щоб вiдповiдати потребам сустльства, ушверситети повинн бути незалежними вгд будь-яког полгтичног та економгчног влади.
2. Процеси навчання } дослгджень в утверситетах повинш бути нероздшьт, щоб навчання не вщставало вщ суспшьних потреб, що змiнюються, i прогресу наукових знань.
3. Свобода дослгджень } навчання е основним принципом ¡снування ушверситету. I уряди, i унiверситети повиннi забезпечувати дотримання цього фундаментального принципу: унiверситети е щеальним мiсцем спiлкування професорiв i студентiв, що здатнi i прагнуть збагатити свiй розум цими знаннями.
4. Ушверситет е довiреною особою европейських гумашстичних традицт; його постшною турботою е примноження знань. Для втшення свого призначення унiверситет мусить стирати вс географiчнi й пол^ичш бар'ери, сприяти збагаченню i взаемовпливу культур.
Серед засобiв реалiзацi! зазначених принцитв названi наступнi: забезпечення доступной для всiх членiв вищо! освгги для унiверситетського спiвтовариства свободи наукових дослщжень; здiйснення пiдбору викладачiв i регулювання !х статусу таким чином, щоб можна було реалiзувати принцип нероздшьност дослiджень i навчання; захист прав i свобод студентiв; здшснення взаемного обмiну iнформацiею i документами, спшьних наукових проектiв [1].
Подальшi кроки в зазначеному напрямку були зроблеш пiсля утворення Свропейського Союзу. В Маастрихтськш угодi (1992 р.) цш цiе! органiзацi! визначенi, як: утвердження СС на мiжнароднiй ареш, розвиток спiвробiтництва в галузi юстици та внутрiшнiх справ, сприяння економiчному, соцiальному, культурному прогресу, збереження i примноження спiльного багатства, утворення тюного союзу народiв Свропи. На виконання Маастрихтсько! угоди створенi керiвнi органи СС (Свропарламент, Сврокомiсiя та ш.), запроваджена едина европейська валюта (евро), додатково до нацюнального громадянства додано громадянство СС, громадяни СС отримали можливють у межах союзу вшьно пересуватися, влаштовуватися на роботу i отримувати освiту в будь-якш кра!ш Союзу.
Формування "Сдино! Свропи" викликало й необхщшсть створення спiльного европейського осв^нього простору. Лщери Свропи усвiдомлювали необхiднiсть тдвищення конкурентно здатностi сво1'х кра1'н у змагант з США та Япотею у сферi створення i використання надвисоких технологш. Вони розумiли, що лiдируючi позици в майбутньому свт може зайняти лише "суспiльство, що засноване на знаннях". Звiдси й природне бажання полiтичних i наукових ел^т захiдноевропейських кра!н об'еднати зусилля сво1'х унiверситетiв, що мають багатющi науковi традици.
У цьому зв'язку в 1997 роцi пiд епдою Ради Свропи i ЮНЕСКО була розроблена Лгсабонсъка конвенцгя, в якш було висунуте завдання щодо визнання квалiфiкацil вищо! освiти в европейському регюш й визначення принципiв оцшки квалiфiкацil. У 1998 роцi мшстрами освiти чотирьох кра!н - Великобритании 1тали, Франци, ФРН - тд час зустрiчi на святкуваннi ювшею Паризького унiверситету була пiдписана Сорбонсъка декларацгя про необхщшсть "гармошзаци архтектури" освiти, тобто подолання суттевих вщмшностей мiж нацiональними системами освiти. „Вщкрита Зона европейсько1 освiти, - говорилося в шдсумковому документi, - несе багатство позитивних перспектив, звiсно ж з повагою до наших розходжень, але потребуе, з iншого боку, продовження зусиль для лшвщацл бар'ерiв i розробки таких рамок для викладання й навчання, що розширили б мобшьшсть i зробили сшвробггництво бiльш близьким, нiж будь-коли досГ' [1, с. 21].
Сорбонська декларащя отримала позитивну оцiнку з боку пращвниюв вищо1 школи европейських кра1н i стала основою для 1'х подальшо1 спшьно! роботи. На запрошення iталiйського мiнiстра освiти у Болонь! 19 червня 1999 року вщбулася зустрiч мiнiстрiв освiти провiдних кра1н Свропи. Результатом дискуси стала Болонсъка декларацгя "Зона европейсько1 вищо1 освгги", яку пiдписали 29 европейських кра1н: Австрiя, Бельгiя, Болгарiя, Великобританiя, Грещя, Данiя, Естонiя, Iрландiя, Iсландiя, 1спашя, Iталiя, Латвiя, Литва, Люксембург, Мальта, Нщерланди, Нiмеччина, Норвегiя, Польща, Португалiя, Румунiя, Словаччина, Словенiя, Угорщина, Фiнляндiя, Францiя, Чехiя, Швейцарiя, Швецiя.
У Болонсъкт декларацИ було проголошено шють основних цiлей, якi, на погляд керiвникiв освiти зазначених кра1н, е першочерговими i мають бути досягнув в межах першого десятирiччя ХХ1 ст., це:
1. Прийняття системи прозорих та порiвняльних ступенiв (квалiфiкацiйних рiвнiв), що присвоюють европейськi вищi навчальнi заклади з метою полегшення працевлаштування громадян Свропи i мiжнародноl конкурентоспроможностi европейських ВНЗ. Для забезпечення визнання квалiфiкацiй плануеться повсюдне викори-стання Додатка до диплома, рекомендованого ЮНЕСКО.
2. Уведення системи, засновано1 на двох основних циклах навчання (undergraduate, graduate): 1-й - до одержання першого академiчного ступеня i 2-й - шсля його одержання. При цьому тривалшть навчання на першому циклi мае бути не менше трьох роюв. Ступiнь, що здобуваеться пiсля першого трирiчного циклу, повинна означати здобуття вищо1 освiти i вiдповiдати европейському ринку пращ як достатнш рiвень квалiфiкацil. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня мапстра (через 1,5 - 2 роки навчання шсля одержання 1-го ступеня) i/або докторського ступеня (за умови загально1 тривалост навчання 7-8 роив).
3. Запровадження кредитное' системи як засобу тдвищення мобшьност студенев. Запропоновано запровадити в уах нацiональних системах освгти систему облiку трудомiсткостi навчально1 роботи в так званих кредитах (залшових одиницях трудомiсткостi).
4. Сприяння мобшьност студентiв i викладачiв, вшьному 1'х пересуванню в спiльному европейському осв^ньому просторi, тобто сприяння тим студентам, що виявили бажання на будь-якому етат продовжити навчання в шшому вищому навчальному закладi й у шшш кра!ш, й тим викладачам, дослщникам, адмiнiстративним працiвникам, у яких виникла потреба вести там науковi дослiдження або викладацьку дiяльнiсть.
5. Контроль якостi освiти шляхом утворення спецiальних агентств з акредитацп, незалежних вiд нацiональних урядiв i мiжнародних органiзацiй. Оцiнка буде грунтуватися не на тривалостi або змют навчання, а на тих знаннях, умшнях i навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановленi стандарти транснацюнально1 освiти.
6. Утвердження европейсько1 складово1 у вищiй освiтi, особливо при розробщ навчальних планiв, сшвпращ мiж навчальними закладами, розробцi схем мобшьност та iнтегрованих програм навчання й наукових дослщжень.
У подальшому розвитку зазначеного процесу особливо велику роль вщ^рали: конференцiя керiвникiв ушверсите^в, що вiдбулася у м. Саламанка (1спашя) у березнi 2001 року, Празький самм^ мiнiстрiв освiти 29 кра1н-учасниць Болонського процесу (травень 2001), та Берлшська конференцiя мiнiстрiв освгги (травень 2003) [1, с. 25-30].
На Саламанксъкт конференцп 2001року, у якш взяли участь представники понад трьохсот европейських унiверситетiв, була створена Свропейська асощащя унiверситетiв, прийнятий тдсумковий документ "Формування европейського простору вищо1 освiти", основними iдеями якого стали:
- подальший розвиток i розбудова вищо1 освiти на основi наукових дослщжень;
- розробка взаемоприйнятих механiзмiв для оцiнки, гарантiй i тдтвердження якостi диплому про вищу освпу;
- забезпечення сумiсностi рiзних шститу^в, програм, сгупенiв;
- сприяння мобшьност сгудентiв, персоналу й можливостi працевлаштування випускниюв у Свропi;
- тдтримка зусиль з модершзаци унiверситетiв у тих крашах, де iснують значш проблеми щодо входження в Зону европейсько1 вищо1 освiти;
- проведення змш заради бшьшо! вiдкритостi, привабливосп, конкурентоспроможностi вищо1 освiти вдома, в Сврош й у свiтi;
- дотримання позици, що вища освгти мае бути вiдповiдальною перед суспшьством [1, с. 31-36].
На Празъкому саммгтг 2001 року було прийняте ршення продовжити регулярно, кожш два роки, зусгрiчi мiнiстрiв освiти. Додатково до тих шести проблем, що були визначеш у Болонськш деклараци й потребують спiльних зусиль для 1'х розв'язання, учасниками Празького саммпу були названi ще три:
- оргашзащя навчання людей упродовж усього життя (система безперервно! освiти);
- тдвищення ролi вищих навчальних закладiв i сгудентiв у розвитку европейсько! спiльноти;
- забезпечення привабливост Зони европейсько1 вищо1 освiти [1, с. 37-43].
На Берлтсьюй конференцИ' 2003 року були вказаш конкретш заходи щодо розв'язання дев'яти основних проблем (6 Болонських, 3 Празьких) Болонського процесу, вказани термши виконання заходiв. Серед них:
- до 2005 року створити мiждержавнi органи i установи, яю здшснюватимуть акредитацiю та сертифiкацiю европейських вищих навчальних закладiв;
- до 2005 року розпочати реалiзацiю двоциктчно1 системи вищо1 освiти, а на перспективу додати до Болонського процесу третш цикл осв^и й отримання докторського ступеню;
- починаючи з 2005 року, вшм випускникам ушверсите^в видавати автоматично й безкоштовно додаток до диплому одшею з поширених европейських мов [1, с. 44-54].
Збшьшувалася кiлькiсть учасникiв Болонського процесу. У 2002 рощ приедналися Юпр, Лiхтенштейн, Туреччина, Хорватiя, у 2003 рощ - Албашя, Андорра, Босшя i Герцеговина, Ватикан, Македонiя, Сербiя i Чорногорiя, Росiя. У 2005 рощ Болонську декларацiю пiдписала Украша. Сьогоднi у процесi беруть участь уже 45 краш. Причому якщо спочатку членами "Болонського клубу" були тшьки елiтарнi вищi навчальнi заклади - ушверситети, то згодом до нього увшшли й вищi техшчш навчальнi заклади, у яких здобувала освггу основна частина молодi [4].
Таким чином, Болонський процес - це процес, спрямований на формування единого в1дкритого европейського простору у сфер1 освШи, впровадження кредитних технологт, стимулювання мобыьност1 i створення умов для втьного пересування студентiв, викладачiв, науковщв у межах европейського регiону, спрощення процедури визначення квалiфiкацiй, що сприятиме працевлаштуванню випускниюв i студентiв на европейському ринку пращ. Введення загальноевропейсько1 системи акредитацп , кредитно1 системи накопичення, легко доступних квалiфiкацiй сприятиме тдвищенню штересу европейських та шших громадян до вищо1 освгги. Одним з головних завдань, що мае бути виршене в рамках Болонського процесу, е залучення в Свропу бшьшо1 кшькост студенев з шших регюшв свггу.
Перший крок до входження украшсько1 вищо1 школи до Болонського процесу був зроблений у 1999 рощ, коли Верховна Рада Украши ратифшувала Лiсабонську конвенщю щодо визнання квалiфiкацiï з вищо1 освiти в европейському регiонi. Визначною подiею для вiтчизняноï вищоï школи стало тдписання Украïною Болонськоï деклараци, яке вщбулося 19 травня 2005 року у норвезькому мют Берген на Конференцп мiнiстрiв освiти краш Свропи. Украша приедналася до Болонського процесу, зобов'язавшись внести змши у нащональну систему освiти та приеднатися до роботи над визначенням прюрите^в у процесi створення единого европейського простору вищо1' освiти. Наступним рубежем мае стати 2010 рш, до якого Укра1'ш необхiдно виконати вс вимоги Болонського процесу, серед них:
- привести у вщповщшсть до европейських вимог втизняну законодавчу й нормативну базу, що стосуеться освгансько1' сфери;
- значно скоротити у наших ушверситетах i академiях кiлькiсть навчальних напрямiв i спецiальностей, яких у нас, вщповщно, 76 та 584, тобто в декшька разiв бшьше, нiж у захiдноевропейських крашах;
- запровадити новi бакалаврськi й мапстерсью програми, сумiснi з европейськими;
- домогтися визнання на втизняному ринку пращ й у суспiльствi рiвня "бакалавр" як квалiфiкацiйного рiвня, сформувати його необхщшстю вiтчизняною економiкою;
- лшвщувати певну плутанину у розумшш рiвнiв спецiалiста i магiстра, адже, з одного боку, мае мюце близьюсть програм пiдготовки спецiалiста i мапстра, 1'хня еквiвалентнiсть за освiтньо-квалiфiкацiйним статусом, а з iншого -вони акредитуються за рiзними рiвнями, вiдповiдно за III i IV;
- привести нашу систему наукових ступешв i вчених звань у вщповщшсть до що юнуе в бiльшостi краш Свропи i св^ (магiстр - доктор фшософп);
- адекватно до потреб суспшьства i ринку працi визначити мюце технiкумiв i коледж1в у системi освiти, тобто вирiшити: вважати 1'х i далi вищими навчальними закладами (попри те, що в ïх дiяльностi практично вiдсутня наукова складова), зробити !х пiдроздiлами унiверситетiв та академiй чи надати ïm статус професшних навчальних закладiв.
Зазначенi зобов'язання вимагають певного реформування вiтчизняноï освггянсько! галузi, проте, хх навряд чи можна вважати найбiльш складними для виконання. Скажiмо, у нас уже повсюдно запроваджена кредитно-модульна система. Так само можна, наприклад, без особливих складнощiв замшити захист дисертацiй на здобуття ученого ступеня кандидата наук захистом на здобуття ступеня доктора фшософп, а уже юнуючого кандидата наук назвати доктором фшософп, доктора наук - повним доктором (Doctor habilitas), як у Шмеччиш, чи великим доктором фшософп (Grand Doctor of Philosophy), як у Бельгп. Набагато складшше шдняти рiвень роботи втизняно! вищо! школи до рiвня кращих европейських ушверсите^в, пiдвищити престижшсть вищоï освiти, знань, високоï квалiфiкацiï працiвника, а заробiтну плату нашого професора i доцента довести до европейського рiвня.
С великий ризик формального ставлення до Болонського процесу, коли запровадимо формальнi й другорядш речi, проiгнорувавши гуманiстичнi традицiï европейських ушверсите^в - основу i^ еднання. Слiд нагадати, що пiдписанню Болонськоï декларац^ передувало прийняття Великоï Хартп Унiверситетiв, де були закрiплена ушверситетська автономiя, iншi демократичнi засади життедiяльностi вищоï школи, якi, на жаль, поки що вщсутш у втизнянш системi вищоï освiти. Важливо повсюдно поширити таку iнтерактивну модель навчання, за якоï взаемовiдносини мiж викладачем i студентом здшснюються на пiдставi рiвностi, паритетностi, взаемоповаги i неупередженостг Найважливiшим завданням вищоï школи було й залишиться навчити студента думати, бажати i вм^и самостшно здобувати знання.
Сам факт приеднання до процесу не може шдняти нашу осв^ до европейського рiвня. Тим бшьше, що й у бшьшосп захщних краш не надаеться Болонському процесу такого великого значення, як у нас. Для захщних краш зазначений процес е лише одним з багатьох напрямiв штеграцшних процешв, але не прюритетним напрямом розвитку науки й осв^и. Науково-освiтня актившсть лiдерiв европейських держав концентруеться не на формальних змiнах у оргашзацп навчального процесу у вищих навчальних закладах, а на шдвищенш ролi вищоï освiти в розвитку природничих i iнженерних наук, високих технологш.
Необхщно оптимГзувати Bei фiнансовi, матерiально-технiчнi, шформацшш ресурси, кадровий потенцiал вищо! школи, щоб у яюсному й кшьюсному вимiрах вони вiдповiдали европейським стандартам, а не визначалися за залишковим принципом. Значним фактором виводу нашо! вищо! освгга на якiсно новий рiвень i пiдготовки квалiфiкованих фахiвцiв мае стати подальша комп'ютеризацiя навчального процесу, запровадження штернет-технологш, створення корпоративних мереж i вiртyальних лабораторiй, що дозволяють у реальному часi проводити експериментальш дослiдження в процесi аудиторних занять.
Слiд забезпечити високу яюсть пiдготовки наукових кадрiв, досягти того, щоб вчеш стyпенi й наyковi звання отримувалися лише за актуальш наyковi, зокрема дисертацiйнi дослiдження. Необхщно вжити негайних заходiв щодо припинення дискредитаци вчених стyпенiв через присудження 1х тим високим посадовим особам, що скористалися чужою працею. Потрiбно внести вiдповiднi змiни в украшське законодавство i чинну нормативну базу з тим, щоб забезпечити високий авторитет вГтчизняних дисертацш i взаемне визнання дипломiв i атестатiв кожною установою будь-яко! краши. Не може не викликати занепокоення те, що ми по суп втратили колись добре оргашзовану систему пiдвищення квалiфiкацiï та перепiдготовки професорсько-викладацького складу, а ново! системи, що задовольняла б потреби ринково! економiки, не створили. Тому дуже важливий загальноевропейський принцип "освгта через усе життя" поки що в умовах нашо! держави не може бути в повнш мiрi реалiзований.
Говорячи про мобшьшсть стyдентiв як важливий напрям Болонського процесу, мусимо усвщомлювати, що мобшьшсть залишиться лише одним з благих намiрiв, якщо нашi студенти не будуть вiльно володiти iноземними мовами, а "не читати й перекладати зi словником", як зараз. Ми школи не станемо часткою спшьноти европейських народiв, якщо не зможемо спшкуватися з ними мовою. Водночас не можна не враховувати того, що правлячi кола так званих цивiлiзованих краш об'ективно защкавлеш в тому, щоб шляхом Болонського процесу, через реалiзацiю "мобiльностi" студенев i викладачiв, стало простiше безкоштовно отримувати з краш з низьким рiвнем життя людей (а Украша, на жаль е такою) квалiфiкованy робочу силу. На вщмГну вщ нас, фундатори Болонського процесу дбають передyсiм про власнi нацiональнi штереси.
Запозичуючи кращий зарyбiжний досвiд i запроваджуючи европейськi стандарти вищо! освгга, необхiдно також yсвiдомлювати, що далеко не все iз зазначеного слщ механiчно переносити на наш грунт. Зокрема, занадто вузьку професiйнy спецiалiзацiю, лише чисто механiчне, виключно через тестування оцiнювання знань стyдентiв, повну свободу вiдвiдyвання, точнiше невiдвiдyвання навчальних занять тощо. Навряд чи доцшьно йти по шляху подальшого поглиблення прiрви мiж привiлейованими yнiверситетами i основною масою вищих професшних навчальних закладiв, як у деяких захщних крашах, де полiтика правлячих кш направлена на формування елiти i одночасно на зниження освГтнього рiвня основно! маси населення, оскiльки таким населенням легше управляти.
Пам'ятаючи про те, що нащональна система вищо! освiти мае сво! здобутки i переваги, не можна вщмовлятися вщ сво!х нацiональних традицiй. Загальновiдомо, що одна з переваг нашо!, а точшше радянсько! системи освiти, полягала в тому, що студенти вшх без винятку вищих навчальних закладiв отримували не тiльки вищу професшну освiтy, певний фах, але й грунтовш полiтичнi, гyманiтарнi знання, що давало змогу yспiшно управляти виробничими колективами, проявити себе на державнш слyжбi, на полiтичномy поприщг Вiтчизняна система завжди вiдрiзнялася фундаментальною шдготовкою фахiвцiв, якi були здатш завдяки цьому в достатньо стислГ строки опанувати будь-яку спецiальнiсть. Якщо погодитися з тими, хто вважае , що у колишнш росшськш, згодом радянськш i yкраïнськiй системi освiти немае переваг, то чим пояснити той факт, що не менше, шж 50 тис. наукових пращвниюв, що навчалися в радянсью часи, вшхали останнiм часом з Украши за кордон i ниш там становлять елггу наукового й викладацького складу [4]. Очевидно, наша держава зобов'язана створити вдома таю умови й стимули, щоби кожний науковець i й фахiвець високо! квалiфiкацiï були защкавлеш реалiзyвати сво! здiбностi й талант у себе на Батьювщинг
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Болонський процес: документи / УкладачГ З. I. Тимошенко, А. М. Грехов, Ю. А. Гапон, Ю. I. Палеха. - К.: Свроп. ун-т, 2005. - 169 с.
2. Болонський процес: Нормат.-правовi документи / Уклад. З. I. Тимошенко та ш. - К.: Свроп. ун-т, 2004. - 102 с.
3. Болонський процес: Модель структури додатку до диплому / Уклад. З. I. Тимошенко та ш. - К.: Свроп. ун-т, 2004. -73 с.
4. Болюбаш Я. Один з принцишв Болонського процесу - мобшьшсть студенев у европейському просторi // Освгта Украши. - 2006. - 20 ачня.
5. Свропейський вибiр. Концептуальш засади стратеги економiчного сощального розвитку Украши на 2002-2011 роки: Послання Президента Украши до Верховно! Ради Украши, 30 квггня 2002 р. // Уряд. кур'ер. - 2002. - 4 черв.
6. Журавський В. С. Болонський процес: головш принципи входження в Свропейський прогар вищо! освГти / В. С. Журавський, М. З. Згуровський. - К.: Полггехшка, 2003. - 200 с.
7. Матерiали Всеукрашсько! наради ректорiв вищих техшчних навчальних закладiв "Вища техшчна освiта Украши i Болонський процес". - Х.: НТУ "ХПГ, 2004. - 198 с.
8. Модершзащя вищо! освiти Украши i Болонський процес: Матерiали до першо! лекцiï/ Уклад. М. Ф. Степко та ш. -К.: Наук. метод. центр вищ. освгги МОН Украши, 2004. - 58 с.
9. Основш засади розвитку вищо! освгга Украши в контекст Болонського процесу (документи i матерiали 2003-2004 рр.) / М. Ф. Степко та ш.; за ред. В. Г. Кременя. - Тернопшь: ТДПУ ¡м. В. Гнатюка, 2004. - 2004. - 147 с.
10. Основш напрями зовшшньо! полггаки Украши: Закон Украши // Полгтика i час . - 1993. - № 9. - С. 96.
11. Проблеми модершзаци освгга Украши в контекга Болонського процесу: МатерГали Першо! Всеукрашсько! наук. практ. конф., К., 20-21 лют. 2004 р./ Редкол. З. I. Тимошенко та ш. - К.: Свроп. ун-т, 2004. - 197 с.
12. Степко М. Ф. Болонський процес i навчання впродовж життя: Монографiя / М. Ф. Степко, Б. В. Клименко, Л. Л. Товажнянський. - Х.: НТУ "ХШ", 2004. - 112 с.
13. Угода про партнерство i сшвроб^ництво мiж Украшою i Свропейськими ствтовариствами та державами-членами // Уряд. кур'ер. - 1994 . - 14 лист.
14. Шляхи тдвищення ролi кафедри у вихованш студентiв, залученш ïх до науковоï творчостi у контекст Болонського процесу: Тези доповщей i повiдомлень на мiжвуз. наук.-практ. конф. 20-21 травня 2005 р. / Ред. В. I. Большаков; ПДАБА. - Д., 2005. - 152 с.
